11 квітня 2016 року Справа № 876/1858/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якому просив визнати протиправними дії щодо самовільного невиконання постанови Луцького міськрайонного суду від 05.04.2011 року та зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити недоплачену пенсію згідно ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, з урахуванням виплачених сум за період з 19.06.2011 року і в подальшому.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано його посилання на неправомірність дій відповідача щодо фактичного перерахунку розміру пенсії починаючи з 20.06.2011 року, наслідком якого стало знову ж таки зменшення її розміру, що порушує вимоги ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
У оскаржуваній постанові суд першої інстанції застосовує до даних пенсійних правовідносин з відповідачем норми матеріального права, які не можуть бути застосовані в даному випадку.
Апелянт вважає недоречним та безпідставним обгрунтування оскаржуваної постанови посиланням на рішення Конституційного суду України від 26.12.2011 року щодо визнання конституційними положень п.4 розділу 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», оскільки він жодним чином не оскаржував їхню відповідність Конституції України, а лише наголошував на тому, що норми даного Закону в частині обмеженого застосування ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не можуть бути застосовані до даних пенсійних правовідносин, оскільки застосовуються при обчисленні розміру пенсії на момент її первинного призначення, але аж ніяк не для проведення перерахунку його пенсії.
Окрім того, судом порушено вимоги ч. 1 ст. 72 КАС України щодо преюдиційності фактів, встановлених судових рішеннях по інших справах, які набрали законної сили. Зокрема, у постанові Луцького міськрайонного суду від 05.04.2011 року (набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року) встановлено, що при обрахунку пенсії на момент її призначення необхідно застосувати ч. 3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції «виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням». Однак, у супереч цьому суд першої інстанції в оскаржуваній постанові змінює процедуру обрахунку його пенсії з посиланням на норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» щодо обмеженого застосування ч. 3 ст. 43 відповідного Закону зміну такої процедури обрахунку вважає правомірною починаючи з 20.06.2011 року (однак наголошує, що ч. 3 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» може застосовуватись виключно при призначені пенсії), а постанова набрала чинності 28.08.2014 року, хоч і процедуру обрахунку його пенсії змінено, але фактично за весь період з моменту призначення пенсії і по сьогоднішній день він отримує однаковий розмір основної пенсії (обрахований з грошового забезпечення за останні відпрацьовані 11 місяців перед звільненням). Однак, відповідач у судовому засіданні не довів законність таких своїх дій, а суд не надав належної правової оцінки вказаним фактам.
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Служби безпеки України у Волинській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» ст. 13 та ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням - незаконною. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2009 року згідно ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за останньою штатною посадою перед звільненням, з урахуванням виплачених сум, залишеною ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року без змін. 29 квітня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Волинській області Турчинським В.Є. була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві. Відповідно до змісту вказаної постанови, управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління проведено перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за період з 01 січня 2009 року по 19 червня 2011 року на підставі постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2011 року.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту: установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року з наступними змінами.
Судом вірно зазначено, що пенсія є періодичним платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена у часі, якщо не відбулося змін у законодавстві. Так, порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Також судом встановлено, що управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління ПФ України у Волинській області проведено перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за період з 01 січня 2009 року по 19 червня 2011 року та нарахована сума доплати - 28 375,15 гривень. Виплата вказаних коштів врегульована та здійснюється органами Державного казначейства України на підставі та в порядку, передбаченому «Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» у 2011 році було внесено зміни до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року ці зміни визнано такими, що відповідають Конституції України.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2016 року по справі № 161/17304/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин
Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2016 року