Справа: № 810/5869/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
12 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.
при секретарі Кривді В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Київській області №591 о/с від 6 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади оперуповноваженого карного розшуку Центрального відділення міліції Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області, з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; зобов'язати Головне управління МВС України в Київській області поновити ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого карного розшуку Центрального відділення міліції Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області надати ОСОБА_2 змогу пройти тестування до підрозділу Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП в Київській області; зобов'язати Києво-Святошинський районний відділ ГУ МВС України в Київській області відшкодувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6 листопада 2015 року до дня поновлення на посаді.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 починаючи з жовтня 2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ та з 28.04.2013 року займав посаду оперуповноваженого карного розшуку Центрального відділення міліції Києво-Святошинського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області. Відповідно до посвідчення серії МВ №000473 від 30.04.2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 06.11.2015 року №591 о/с на підставі пункту 10 та 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» капітана міліції ОСОБА_2 звільнено з посади оперуповноваженого карного розшуку Центрального відділення міліції Києво-Святошинського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).
Вказані обставини стали підставою звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наказ Головного управління МВС України в Київській області №591 о/ від 6 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади оперуповноваженого карного розшуку Центрального відділення міліції Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області є передчасним та протиправним, а позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого карного розшуку Центрального відділення міліції Києво-Святошинського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області та в частині стягнення з Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягають до задоволення та в межах одного місяця в розмірі 2788,76 грн. - допустити до негайного виконання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).
Відповідно до п. 8 Положення дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
Згідно п "г" п. 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
02.07.2015 року прийнято Закон України "Про національну поліцію", який опубліковано 06.08.2015 та набрав чинності 07.11.2015 року.
Відповідно до п. 8-10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі вказують на те, що підставою звільнення ОСОБА_2 є ненадання останнім до сектору кадрового забезпечення Києво-Святошинського РВ впродовж трьох місяців відповідного рапорту про прийняття до органів Національної поліції.
Крім того, відповідачі стверджують, що 3 липня 2015 року на оперативній нараді весь рядовий та начальницький склад Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС у Київській області було попереджено про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів та ознайомлено із змістом пункту 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», а також зазначають, що 9 вересня 2015 року на обов'язкових загальних зборах Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС у Київській області особовому складу було доведено до відома зміст службової телеграми Головного управління МВС України в Київській області від 9 вересня 2015 року №1966, у якій також йшлося про прийняття Верховною Радою України Закону України «Про Національну поліцію».
Однак, ОСОБА_2 пояснив, що не був присутнім на оперативних нарадах 3 липня 2015 року та 10 вересня 2015 року, а зі змістом Закону України «Про Національну поліцію» особовий склад Києво-Святошинського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області ознайомлювався самостійно. При цьому, до особового складу Києво-Святошинського РВ не було доведено, в якому порядку буде відбуватись переведення працівників міліції до новоствореної Національної поліції, зокрема, форми заяви (рапорту) про згоду на продовження служби в Національній поліції, структурного підрозділу або органу МВС, до якого слід подавати таку заяву (рапорт). Лише 6 листопада 2015 року особовий склад Києво-Святошинського РВ повідомили про необхідність прибути до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС у Київській області на загальні збори, де буде вирішуватись питання переведення на службу до Національної поліції.
Крім того, слід зазначити, що протоколи загальних зборів, які відбулись шостого та десятого листопада 2015 року не велись, рішень про призначення таких зборів у матеріалах справи також відсутні.
Як встановлено судом першої інстанції, 06.11.2015 року позивач був присутній на загальних зборах в Києво-Святошинському РВ ГУ МВС у Київській області, де він написав відповідний рапорт на звільнення та заяву про прийняття до органів Національної поліції, після чого передав зазначені заяви начальнику сектору кадрового забезпечення Києво-Святошинського РВ Діденко І.В.
Однак на наступних зборах, які відбулись 10.11.2015 року, позивачу стало відомо, що наказом Головного управління МВС України в Київській області від 06.11.2015 року №591 о/с його було звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів. У цей же день позивачу було видано трудові книжку та військовий квиток.
Крім того, як стверджує позивач, 10.11.2015 року начальник сектору кадрового забезпечення Діденко І.В. запевнила його, що всі рапорти та заяви були передані до Головного управління МВС України в Київській області, а про те, що його заяву ГУ МВС України в Київській області не розглядало, оскільки така не надходила, позивачу на той момент взагалі не було відомо.
Так, з'ясовуючи обставини справи щодо складання та подання позивачем рапорту та заяви про прийняття до органів Національної поліції судом у якості свідків було допитано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили, що позивач дійсно був присутній 06.11.2015 року на загальних зборах, писав заяву про бажання проходити службу в Національній поліції та рапорт на звільнення у зв'язку з переведенням до іншого органу, які разом з іншими заявами та рапортами особового складу було передано начальнику сектору кадрового забезпечення Києво-Святошинського РВ Діденко І.В.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачами безпідставно не було розглянуто питання можливості переведення позивача на службу до Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області, а також, всупереч вимог пункту 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» з моменту опублікування Закону та до моменту прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача за підпунктом «г» пункту 64 Положення №114, позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до посвідчення серії МВ №000473 від 30 квітня 2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Так, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.
Згідно ст. 49 Закону України «Про Національну поліцію», на службу в поліцію можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою. Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліцію не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 25 квітня 2013 року проходить службу на посаді оперуповноваженого карного розшуку Центрального відділу міліції Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, в органах внутрішніх справ - з 2008 року, має звання капітана міліції, дві вищі освіти за спеціальністю «Правознавство» та «Економіка підприємства», статус учасника бойових дій за участь в антитерористичній операції. Обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно до статті 61 Закону України «Про Національну поліцію» не має.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачами не було враховано переважного права позивача на працевлаштування у разі ліквідації організації, не з'ясовано можливість подальшого використання позивача на службі, зважаючи, що позивач не відмовлявся від проходження служби в поліції, наказ Головного управління МВС України в Київській області №591 о/ від 6 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади оперуповноваженого карного розшуку Центрального відділення міліції Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області є передчасним та протиправним.
Що стосується позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого карного розшуку Центрального відділення міліції Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, зокрема тих, що діяли на території Київської області, у тому числі ГУ МВС України в Київській області, Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області.
Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач ГУ МВС України в Київській області з 5 листопада 2015 року перебуває у стані припинення. Проте на момент розгляду справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи ГУ МВС України в Київській області не внесено.
Отже, колегія суддів вважає, що позивач в порядку пункту 24 Положення №114 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді оперуповноваженого карного розшуку Центрального відділення міліції Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ Національної поліції в Київській області надати ОСОБА_2 змогу пройти тестування до підрозділу Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП в Київській області, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку буде покладення на Головне управління Національної поліції в Київській області обов'язку розглянути кандидатуру ОСОБА_2 оперуповноваженого карного розшуку Центрального відділення міліції Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», у Головному управлінні Національної поліції в Київській області та видати відповідний наказ з цього приводу, оскільки, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 6 листопада 2015 року до дня поновлення на посаді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Період вимушеного прогулу позивача складає 91 день та обраховується починаючи з дня його звільнення 6 листопада 2015 року по день, що передує рішенню про поновлення позивача на посаді, тобто 4 лютого 2016 року.
Крім того, графік роботи позивача не передбачав вихідних днів, при обрахунку кількості днів вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив з кількості календарних днів, що минули між 6 листопада 2015 року та 4 лютого 2016 року.
При цьому, оскільки в календарних місяцях, що передують незаконному звільненню позивача (серпень та вересень 2015 року) останній перебував у відпустці (з 27 серпня по 9 жовтня 2015 року), що підтверджується наказом начальника Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 18 вересня 2015 року №84 о/с (т.2, а.с. 36-39), суд першої інстанції при визначенні середньомісячного грошового забезпечення виходив з виплат, отриманих позивачем за попередні два місяці роботи, тобто за червень і липень 2015 року.
Так, згідно довідки Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України від 4 лютого 2015 року №1370 про доходи позивача, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з червня 2015 року по липень 2015 року становить 5577,51 грн., у тому числі за червень 2768,85 грн., за липень 2808,66 грн. (т.2, а.с. 103).
При цьому, кількість робочих днів згідно графіку роботи та фактична кількість відпрацьованих робочих днів за червень 2015 року складає 30 днів, за липень 2015 року - 31 дні, загалом 61 робочий день.
Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 91,44 грн. (5577,51/61). Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 91 день, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 8321,04 грн.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 2788,76 грн. є обґрунтованими та підлягають негайному виконанню.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, не надав суду належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 70 КАС України, які б підтверджували правомірність оскаржуваного наказу про звільнення позивача.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Я.С. Мамчур
Судді І.Л. Желтобрюх
О.О. Шостак
Повний текст виготовлено 15.04.2016 р.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Шостак О.О.
Желтобрюх І.Л.