12 квітня 2016 рокусправа № 804/14349/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Жаклін» про накладання арешту на кошти, -
Західно-Донбаська ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася з вищевказаним позовом до суду в якому просила накласти арешт на кошти ПП «Жаклін», що знаходять на рахунках банківських установ.
В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач безпідставно не допустив до перевірки податковий орган за наявності законних підстав для її проведення, що є підставою для накладення арешту на кошти відповідача.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Західно-Донбаська ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, представник ПП «Жаклін» не з'явився, про час та місце розгляду повідомлялися належним чином.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом, на підставі отриманого акту від Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 1731/22-517/37212057 від 26.10.2012 року щодо надання матеріалу перевірки по підприємству ТОВ «Дейверс Інвест» (ЄДРПОУ 37212057), за результатами якого не підтверджено суму податкового зобов'язання по взаємовідносинах з ПП «Жаклін» (ЄДРПОУ 32286449) за липень 2011 року у розмірі 277,1 тис. грн., вручено Приватному підприємству «Жаклін» лист №3776/10/22/5/-299 від 31.01.2013 року «Про надання документів та письмових пояснень».
На зазначений лист позивача Приватним підприємством «Жаклін» надана відповідь за вих. № 080213 від 08.02.2013 р. в якій зазначено про відмову в наданні документів.
Відповідно до наказу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.03.2013 року № 244 «Про документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Жаклін» та направлення на перевірку № 196 від 29.03.2013 року державним податковим інспектором 29.03.2013 року здійснено вихід на податкову адресу ПП «Жаклін» м. Павлоград, вул. Балашовська, 10, оф. 147.
Листом директора Приватного підприємства «Жаклін» № 290313 від 29.03.2013 року відмовлено в допущенні до проведення позапланової перевірки ПП «Жаклін» за наказом № 244 та направленням № 196 від 29.03.2013 року, посилаючись на п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 8.1 ст. 81 Податкового кодексу України, про що позивачем складено акт від 29.03.2013 року про недопущення до перевірки
Відповідно до, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п.73.1 ст.73 Податкового кодексу України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.
Пунктом 73.3 ст.73 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 78.1.1 зазначеної статті 78.1.1. документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відповідно до абзацу 5 п.81.1 ст.81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Тобто абзац 5 п.81.1 ст.81 ПК України містить вичерпний перелік підстав з яких платник податків може відмовитись від допуску посадових осіб до перевірки.
Як вбачається з письмових матеріалів справи на обов'язків письмовий запит податкового органу №3776/10/22/5/-299 від 31.01.2013 року «Про надання документів та письмових пояснень» ПП «Жаклін» відмовилося від надання будь яких документів в зв'язку із його невідповідністю вимогам законодавства, в зв'язку із чим і була призначена документальна позапланова виїзна перевірка. Як вірно встановлено судом першої інстанції запит податкового органу відповідав вимогам п.73.3 ст. 73 ПК України, в зв'язку з чим підприємство протиправно відмовилося від надання документів.
За таких обставин податковим органом було реалізоване своє законне право на проведення позапланової виїзної перевірки шляхом прийняття відповідного наказу, в зв'язку із чим підприємство протиправно відмовило у допуску посадових осіб до проведення перевірки.
Адміністративний арешт майна платника податків згідно з п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Враховуючи вищевикладене, арешт коштів законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, а тому за відсутності обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків унеможливлює ДПІ з цих підстав просити суд застосувати арешт коштів на рахунку платника податків.
В той же час колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.
Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1398 від 07.11.2011 р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322 (далі - Порядок № 1398), (чинного на момент спірних правовідносин) арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Згідно з п. 7.3 Порядку № 1398 для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Тобто для накладення арешту на кошти платника податків необхідною умовою є прийняття рішення про застосування арешту майна.
В той же час ДПІ не були надані докази про прийняття рішення про арешт майна Підприємства, в зв'язку з чим звернення до суду з вимогою про арешт коштів є порушенням процедури застосування такого арешту, встановленої п. 7.3 Порядку №1398, що є підставою для відмови у застосуванні останнього.
В той же час відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції помилково виходив з того, що накладення арешту на кошти можливе лише у разі наявності у відповідача податкового бору та відсутності у боржника майна або коли вартість такого майна недостатня для погашення податкового боргу, посилаючись на підпункт 20.1.33 п.20.1 статті 20 ПК України, яким передбачено, що контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Колегія суддів зазначає, що дані положення визначають як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.
Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.
Умовою застосування норми пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.
Однак зазначена помилка в застосуванні норм матеріального права не може вплинути на суть прийнятого рішення, що не може бути підставою для його скасування.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала складена 15 квітня 2016 року.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова