12 квітня 2016 рокусправа № 808/6962/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» про стягнення недоїмки по сплаті відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 22221,78 грн., -
Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 за період липень - серпень 2015 року у сумі 22221, 78 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року позов задоволено. Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 за період липень - серпень 2015 року у сумі 22221, 78 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Мелітопольський компресор» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано суду доказів фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська направлялися відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень-серпень 2015 року, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на загальну суму 22221,78 грн. для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства.
Відповідно до абз.абз. 1, 3 ч.2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації - робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяв Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Водночас, відповідно до абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Враховуючи, що положення абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальними щодо абз. 3 п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Правомірність розрахунків сум, що підлягають відшкодуванню, підтверджено позивачем документами з пенсійних справ осіб, яким призначено пільгові пенсії (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11). Такими документами є довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, які видані ПАТ «Мелітопольський компресор», розпорядженнями про призначення та перерахунок пенсій, довідками про отриманий розмір пенсій. Вказані документи свідчать про правильність визначення пільгового стажу пенсіонерів і відсотку відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Таким чином, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до п. «б»- «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно частини 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягають відшкодуванню.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів фактично понесених витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Відповідно до п.6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно із п. 6.5 Інструкції №21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1, підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Отже, отримавши розрахунки Фонду, про що не заперечував відповідач, підприємство було зобов'язаного сплатити такі суми у строки, які визначено п.6.8. Інструкції. При цьому, чинне законодавство не зобов'язує органи ПФУ направляти платникам будь-які інші докази на підтвердження фактичних витрат, ніж розрахунок, який складено у спосіб, передбачений Інструкцією №21-1. До матеріалів справи пенсійним органом надано розрахункові відомості, з яких вбачається розмір пенсій, що підлягають сплаті. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідач не оскаржує як правомірність призначення пільгових пенсій колишнім працівникам підприємства так і розмір призначених пенсій, тобто не порушує питання щодо необґрунтованості розрахунків, які направлялися підприємству для сплати.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року - без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова