06 квітня 2016 рокусправа № 808/6864/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2015 р. по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_2 , Командувача Національної гвардії України генерал - лейтенанта Полторака Степана Тимофійовича, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа Східне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_2 ), про скасування наказів, поновлення у військовому званні та на посаді
14.10.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, з врахуванням уточнень, до Командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_2 , Командувача Національної гвардії України генерал - лейтенанта ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про скасування наказів, поновлення в військовому званні та на посаді, де просив визнати незаконним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 18.07.2014 р. № 170 про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальника тилу майора ОСОБА_1 ; визнати незаконним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 15.08.2014 р. № 70 о/с, відповідно до якого з ОСОБА_1 прописано (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «В» п.1 ч.8 ст. 26 Закаону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку); визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2014 рю. № 41 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; поновити ОСОБА_1 у військовму званні майора; та поновити ОСОБА_1 на військовій службі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи Східне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_2 ).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2015 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2015 р. та прийняти нову постанову, де задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представники просили задовольнити апеляційну скаргу, представники відповідачів та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, його представників, представників відповідачів та третьої особи, а також оцінивши докази по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в травні 2011 р. між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України та ОСОБА_1 укладений контракт про проходження військової служби у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України з 23.06.2011 р., строком на п'ять років.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України № 116 від 07.06.2012 р. (по стройовій частині) зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення капітана ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2014 р. через УМВС м. Маріуполя на адресу командира військової частини НОМЕР_1 м. Маріуполь, надійшла телеграма від командувача Національної гвардії України генерал - лейтенанта С.Т. Полторака, де, в зв'язку з обставинами, що складися в м. Маріуполі, вимагав весь особовий склад військової частини НОМЕР_1 з приданими силами (в/ч НОМЕР_3 ) передислокувати до 10.05.2014 р. на територію аеропорту м. Маріуполь та організувати охорону і оборону місця тимчасової дислокації згідно вимог ОСОБА_4 статутів.
Також з матеріалів справи слідує, що наказом командира військової частини № НОМЕР_1 Управління Східного Територіального Командування внутрішніх військ МВС України №141 від 10.05.2014 р. «Про передислокацію військової частини та приданих сил», у зв'язку з погіршенням оперативної обстановки обумовленої продовженням захоплення адміністративних об'єктів на території міста Маріуполь озброєними групами людей, знаходженням на руках радикально налаштованих груп значної кількості різноманітного озброєння та на виконання вимог розпорядження командувача Національної квардії України від 10.05.2014 р. № 3/7-74 наказано: 1. здійснити передислокацію сил та засобів військової частини НОМЕР_1 та приданих військових частин в пункт тимчасової дислокації - територія аеропорту м. Маріуполь, та … п.4 Заступнику командира частини з тилу - начальнику тилу організувати перевезення та зберігання у ПТД майна продовольчої та речової служби.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які відбувалися 09.05.2014 р. в м. Маріуполі, а , саме, напад агресивно налаштованих громадян на УМВС м. Маріуполя з метою заволодіння зброєю, в результаті чого були поранені та загиблі, є загальновідомим.
Так, 09.05.2014 р., в зв'язку з загрозою нападу на територію військової частини НОМЕР_1 , за усним розпорядженням командувача Національної гвардії України ОСОБА_3 з використанням технічних засобів зв'язку, що в зв'язку зі знищенням апатури військової частини для прийняття телеграм, що в письмовому вигляді надійшло телеграмою тільки 10.05.2014 р. до УМВС м. Маріуполя, зокрема, командира військової частини НОМЕР_1 з приданими силами зобов'язано до 10.05.2014 р. передислокувати особовий склад на територію аеропорту м. Маріуполь і організувати охорону та оборону місця тимчасової дислокації згідно вимог бойових статутів.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що «35. …Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку».
Таким чином, посилання позивача та його представників на відсутність наказу командувача Національної гвардії від 09.05.2014 р. про передислокацію чи переміщення в/ч НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, тим більше, що наказ командувача виконувався, про що свідчать матеріали справи.
Так, з матеріалів справи слідує, що командир в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 09.05.2014, р. після наради за межами військової частини в м. Маріуполь та, отримавши в телефонному режимі наказ командуючого Національною Гвардією України про передислокацію особового складу з приданими силами до території аеропорту м. Маріуполя, прибув до військової частини та в 16.00 провів нараду зі своїми заступниками, але позивач участі в даній нараді не приймав.
Відповідно постанови про закриття кримінального провадження від 24.12.2014 р., допитані під час кримінального розслідування командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 , заступники командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 перший заступник командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , та інші військовослужбовці показали, що порядок дій при проведенні передислокації та посадових осіб з переміщення майна і людей у ситуації, що склалася, не передбачений жодним керівним документом чи наказом внутрішніх військ МВС України та Національної Гвардії України.
Також з матеріалів справи слідує, що відповідно наказу командувача внутрішніх військ МВС України № 41т від 14.08.2012 р. «Про затвердження Положення про пункти управління внутрішніх військ та системи пунктів управління внутрішніх військ МВС України», затверджено Положення про пункти управління внутрішніх військ МВС України, що визначає основні засади створення, призначення, склад, основні завдання, порядок розгортання і пудгтовку до роботи в період мобілізування і приведення в бойову готовність та в разі введення в державі воєнного стану функціонування пунктів управління внутрішніх військ МВС України, де визначено, що розгортання, підготовка до функціонування в особливий період може здійснюватися за розпорядженням командувача внутрішніх військ МВС України. Забезпечення життєдіяльності особового складу повинно бути організоване в найкоротший термін після розгортання пункту управління.
Як вказано в листі Головного управління Національної гвардії України № 3/20/1-240дек від 03.07.2015 р. «положення наказу командувача внутрішніх військ МВС від 22.08.2012 р. № 45 цт визначали лише загальні заходи з приведення військових частин та з'єднань внутрішніх військ МВС України у бойову готовність і не регламентували дії начальників військ МВС України та їх заступників, а також не визначали їх функціональні обов'язки в разі можливого нападу озброєних осіб (груп) та оголошеної у звязку з цим термінової передислокації особового складу та озброєння».
Допитаний, як свідок ОСОБА_1 під час розслідування кримінального провадження показав, що 09.05.2014 р. приблизно о 10.00 в м. Маріуполі почалася стрільба з вогнепальної зброї, в зв'язку з чим на території військової частини НОМЕР_1 було оголошено тривогу та військовослужбовцям поставлено завдання зайняти позиції для оборони території військового містечка.
З матеріалів справи вбачається, що 09.05.2014 р. військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 про передислокацію знали, та ОСОБА_1 , посилаючись на той факт, що 09.05.2014 р. не отримував наказу про передислокацію чи переміщення, і не знав як діяти в даній ситуації, не заперечував того, що бачив навантаження зброї та рух техніки на території військової частини НОМЕР_1 , однак, до аеропорту м. Маріуполя не з'явився та не забезпечив особовий склад харчуванням, що було безпосереднім обов'язком позивача.
Також матеріали справи свідчать про те, що після виконання наказу командувача про передислокацію, територія військового містечка залишилося без охорони та була захоплена невідомими озброєними особами.
Крім того, судом встановлено, що ні вечером 09.05.2014 р. ані 10.05.2014 р. позивач так і не прибув до місця передислокації - аеропорту м. Маріуполя та не повідомив про своє місце перебування.
Більше того, 10.05.2014 р. ОСОБА_1 , знаючи, що особовий склад строкової служби знаходиться в аеропорту, не виконував своїх прямих обов'язків щодо організації харчування та водопостачання, а, прибувши до військової частини, фотографував на телефон той стан, в якому знаходилася військова частина після захоплення, та де ходили невідомі особи, які представлялися представниками «ДНР».
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що:
« 76. Заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу в мирний і воєнний час відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів полку (окремого батальйону) підпорядкованими службами; за підвезення всіх видів матеріальних засобів та за водопостачання; …за бойову та мобілізаційну готовність, …. Заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу полку (окремого батальйону).
77. Заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу зобов'язаний:брати участь у розробленні планів бойової та мобілізаційної готовності, бойової підготовки полку (окремого батальйону) й організовувати їх виконання відповідно до своєї спеціальності;керувати діяльністю та бойовою підготовкою підпорядкованих підрозділів і служб, проводити заняття з офіцерами і прапорщиками полку (окремого батальйону) з організації тилового забезпечення, а із старшинами - з ведення військового господарства; керувати роботою, спрямованою на поліпшення матеріально-побутового становища особового складу військової частини;…організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованими службами підрозділів полку (окремого батальйону) матеріальними засобами, якісне харчування особового складу; …».
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що 09.05.2014 р., ОСОБА_1 , після отримання інформації щодо здійснення нападу агресивно налаштованими громадянами на УМВС м. Маріуполя з метою заволодіння зброєю та після оголошення тривоги у військовій частині, бачив як відбувалося завантаження зброї, але діями своїх підлеглих не керував, свої функціональні обов'язки не виконував, чим самоусунувся від виконання своїх безпосередніх обов'язків, передбачених ст.ст. 76,77 Статуту.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на той факт, що відповідно до ч.10 ст. 5 Закону УКрїни «Про Національну гвардівю України» передислокація військових частин і підрозділів здійснюється тільки за рішення Міністра внутрішніх справ України, а таке рішення не приймалося, оскільки, станом на 09.05.2014 р. відповідних нормативних актів, що регламентували б дії начальників військ України та їх заступників, і визначали б їх функціональні обов'язки в разі можливого нападу озброєних осіб (груп) та оголошеної у зв'язку з цим термінової передислокації особового складу і озброєння, не було прийнято.
Крім того, матеріалами справи доведено факт необхідності наказу командувача Національної гвардії України станом на 09.05.2014 р. про переміщення особового складу та озброєння до Маріупольського аеропорту з метою збереження життя військовослужбовцям та збереження матеріальних засобів, в зв'язку з чим даний наказ не може вважатися злочинним, так як зазначається в апеляційній скарзі, а відсутність рішення Міністра внутрішніх справ про передислокацію військової частини НОМЕР_1 не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Суд не приймає також до уваги посилання позивача на той факт, що відповідно ст. 60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, за що настає юридична відповідальність, оскільки, ОСОБА_1 , займаючи посаду заступника командира військової частини з тилу, маючи освіту Академії внутрішніх військ МВС України, станом на 09.05.2014 р., в умовах можливого захвату військової частини, міг об'єктивно оцінити чи є злочинним наказ про передислокацію особового складу та озброєння військової частини.
Крім того, встановлено, що судом першої інстанції витребувалася інформація щодо періоду та підстав перебування в підпорядкуванні заступника командира військової частини з тилу - начальника тилу ОСОБА_1 - начальника складу пального та мастильних матеріалів в 2014 р. та автотранспорту, однак, підтверджуючі дану інформацію документи не були надані суду в зв'язку зі знищенням 09.05.2014 р. під час пожежі у штабі військової частини НОМЕР_1 , що сталася внаслідок нападу на військову частину невідомими озброєними особами.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 167 від 15.06.2014 р. «Про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків майором ОСОБА_1 » призначено проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків заступником командира частини з тилу - начальником тилу майором ОСОБА_1 у період з 09.05.2014 р. по 10.05.2014 р.
Відповідно Інструкції про порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затвердженої наказом Міністрества внутрішніх справ України № 1133 від 24.10.2014 р. «порушення військової дисципліни - порушення військовослужбовцями порядку і правил несення або проходження військової служби, установлених військовими статутами та іншим законодавством України, наказів командирів (начальників)».
Згідно Інструкції про порядок проведення службових розслідувань у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України № 1000 від 22.10.2013 р., затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України « 2.1. Службове розслідування проводиться в разі: 2.1.1. Невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів, що негативно вплинуло на стан виконання покладених на внутрішні війська службово-бойових завдань або створило загрозу здоров'ю чи життю особового складу та/або призвело до порушення прав та законних інтересів громадян, до людських жертв чи інших тяжких наслідків, порушень громадського порядку, заподіяння шкоди державі, підприємству, установі, організації незалежно від форми власності чи об'єднанню громадян».
Відповідно Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551 від 24.03.1999 р. «83. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
84. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
85. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині)».
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10.05.2014 р. по 30.05.2014 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, начальником управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України наказів щодо визначення обов'язків ОСОБА_1 не приймалося та ОСОБА_1 не був виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення в/ч НОМЕР_1 , а, відповідно, підпорядковувався командиру в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в зв'язку з чим ОСОБА_2 правомірно призначив службове розслідування.
Висновком службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків заступником командира частини з тилу - начальником тилу майором ОСОБА_1 у період з 09.05.2014 р. по 10.05.2014 р. встановлено, що під час передислокації частини, заступник командира військової частини ОСОБА_1 ніяких заходів щодо збереження військового майна у відповідності до вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил не здійснював та в порушення ст. 77 Статуту роботу підпорядкованого транспорту не спланував, чим позбавив можливість вивезти та зберегти майно тилу і підпорядкованих служб, евакуацію техніки не здійснив. Тому запропоновано за порушення вимог ст.ст. 11,12,16,17,76,77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також свідоме негативне ставлення до військової служби, виконання військового обов'язку та вірності Військовій присязі, нехтування обов'язком із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, враховуючи суспільно - політичну обстановку в регіоні, клопотати перед командувачем Національної гвардії України про накладення на заступника командира частини з тилу - начальника тилу майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення « позбавлення військового звання».
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» передбачено, що « 86. Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
92. Якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для покарання військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира».
Відповідно наказу командувача Національної гвардії України «по особовому складу) № 12 о/с від 29.05.2014 р. згідно до п.116 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ» майора ОСОБА_1 , заступника командира частини з тилу - начальника тилу військової частини НОМЕР_1 звільнено з посади та зараховано в розпорядження начальника Східного територіального управлення національної гвардії України в зв'язку з проведенням організаційних заходів.
За висновком атестації майора ОСОБА_1 за період з червня 2013 р. по червень 2014 р. встановлено додаткові фактори, які можуть впливати на подальше проходження служби особиста недисциплінованість, самоусунення від виконання службових обов'язків, в зв'язку з чим командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_9 клопотав про позбавлення військового звання «майор».
Крім того, за висновком старших начальників встановлено та начадьника Східного територіального управління Національної гвардії України встановлено, що за своїми професійними, діловими і моральними якостями майор ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, доцільно позбавити військового звання «майор» у порядку дисциплінарного стягнення та звільнити з військової служби у запас Збройних Сил України за п. «ж» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»,
Висновком атестаційної комісії встановлено, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, доцільно позбавити військового звання «майор» у порядку дисциплінарного стягнення та звільнити з військової служби у запас Збройних Сил України за п. «ж» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».(протокол засідання атестаційної комісії управління Східного територіального командування від 25.06.2014 р. № 3).
Згідно Подання начальника Східного територіального управління Національної гвардії України ОСОБА_10 від 26.06.2014 р. за висновком старших командирів (начальників) клопоче про позбавлення військового звання «майор» у порядку дисциплінарного стягнення та звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України за п. «ж» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом командувача Національної гвардії України № 170 від 18.07.2014 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальника тилу майора ОСОБА_1 за порушення вимог ст.ст. 11,12,16,77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, свідоме негативне ставлення до військової служби та виконання військового обов'язку і вірності Військовій присязі, нехтування обов'язком щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, враховуючи суспільно - політичну обстановку в державі, а також ступінь важливості виконання службово - бойових завдань, які покладено на Національну гвардію України, заступникові командира військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальнику тилу майору ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання.
Крім того, наказом командувача Національної гвардії України № 70/ос від 15.08.2014 р. «по особовому складу» згідно з п.77 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у збройних силах України - позбавлено військового звання та відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас Збройних сил України за підпунктом «в» п.1 ч.8 (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) по Східному оперативно - територіальному об'єднанню майора ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 41 від 29.08.2014 р. виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 , звільненого відповідно до п.77 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ», позбавлено військового звання та відповідно ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас ЗСУ за п.п. «В» п.1 ч.8 (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) наказом командувача Національної гвардії України від 15.08.2014 р. № 70 о/с у запас Збройних Сил України без права носіння військової форми одягу.
Статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що «8. Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: 1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: в) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; …».
Оскільки на спірний період на території України діяв особливий режим, ОСОБА_1 правомірно було звільнено з військової служби в зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, та після чого згідно Інструкції з організації обліку особливого складу Збройних Сил Україхни, затвердженої наказом Міністрества оборони України № 333 від 26.05.2014 р., виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Крім того, Указом Президента України № 346/2014 від 28.03.2014 р. встановлено, що «командувач Національної гвардії України користується щодо військовослужбовців Національної гвардії України правами Міністра оборони України, які передбачені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття спірних наказів.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою військової прокуратури Донецького гарнізону Південного регіону України від 24.12.2014 р. про закриття кримінального провадження кримінальне провадження закрито в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Крім того, під час розслідування кримінального провадження встановлено, що 09.05.2014 р. озброєними представниками незаконних збройних формувань із застосуванням вогнепальної та іншої зброї здійснено напади на приміщення і території державних об'єктів, розташованих в м. Маріуполі Донецької області, що призвело до людських жертв та матеріальних втрат.
Також суд зазначає, що в судовому засіданні задоволено клопотання представників позивача про допит свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_3 . На дату слухання справи адреса ОСОБА_13 не відома, ОСОБА_3 був повідомлений належним чином, але до суду не з'явився, від ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 повідомлення не повернулися. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що дані особи проходять військову службу в інших військових частинах та приймають участь в АТО.
Оскільки свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відповідно клопотання представників позивача є, лише, учасниками подій від 09.05.2014 р. та могли б свідчити про відсутність наказу про передислокацію, за таких обставин, з врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без показань зазначених свідків.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи, є ксерокопії документів надісланих секретаріатом Кабінету Міністрів України та Головним управлінням Національної гвардії України з приміткою «для службового користування», що не є секретними матеріалами.
Відповідно «Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. « 34. До роботи із справами з грифом "Для службового користування" допускаються посадові особи, які мають досвід роботи та безпосереднє відношення до цих справ, згідно із списками, погодженими з канцелярією…».
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду першої інстанці, та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 198 ч.1 п.1, 200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2015 р. - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів дня викладення повного тексту.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: О.М. Лукманова