13 квітня 2016 року
справа № 804/16303/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.
суддів: Суховарова А.В. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016р. у справі за позовом Приватного підприємства фірми «Владислав» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -
ПП «Владислав» звернулось з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016р. позов задоволено.
Суд постановив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110070000/2015/300071/1 від 27.08.2015 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110070000/2015/00116 від 27.08.2015 року.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Сторони не звились, фіксування судового засідання відповідно ст. 41 КАС не здійснювалось.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач 17.08.2015 подав до митного органу митну декларацію № 110070000/2015/307245 гальмівні колодки в асортименті (товар № 1) та гальмівні диски в асортименті (товар № 2).
Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що спірні правовідносин стосуються митного оформлення товару - гальмівні диски в асортименті (товар № 2).
У вказаній декларації позивачем визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту та включено до митної вартості товару вартість транспортування у розмірі 18093,09 грн.
Вказаний товар надійшов до позивача згідно зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2015 року № 70112, що укладено між позивачем та EUROFREN SYSTEMS, S.L.U (Іспанія).
Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Позивач на виконання консультацій з митним органом надав останньому наступні документи: договір №93 від 14.07.14р. про доставку товару по маршруту Германія-України за яким встановлена сума виконаних робіт у розмірі 40618,00грн., рахунок №212 від 17.07.15р. на послуги автоперевезення з м.Генсхаген (Німеччина) до м. Дніпропетровськ (Україна), копію платіжного доручення від 24.07.2012 року № 4103 про сплату суми визначеної у договорі №93, акт виконаних робіт №213 від 24.07.15р. з якого вбачається сума у розмірі 37513,00грн. транспортування по закордонній території та сума 3105,00 грн. по території України.
Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим ним прийнято оскаржуване рішення та картка відмови.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідач правомірно витребував у позивача додаткові документи, оскільки виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не надання декларантом належних документів на підтвердження витрат на транспортування товару.
Суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача стосовно того, що позивачем при наданні додаткових документів не підтверджено належними документами вартість транспортування товару.
Судом було зазначено, що у митній декларації № 110070000/2015/307245 від 17.08.2015 року позивач визначив витрати на транспортування товару у розмірі 18 093,09 грн.
Вказана вище вартість транспортування підтверджується копією рахунку від 17.07.2015 року № 213, копією акту виконаних транспортних послуг від 24.07.2015 року № 212, копією платіжного доручення від 24.07.2012 року № 4103 та листом підприємства - перевізника від 20.07.2015 року № 93/1.
У листі підприємства - перевізника від 20.07.2015 року № 93/1 зазначено, що вартість транспортування товару згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) 818 становить саме 18 093,09 грн.
За вказаних обставин, судом першої інстанціх було зроблено висновки, що позивач під час митного оформлення товару надав митному органу належний документ про вартість транспортування товару.
Колегія суддів з зазначеним не погоджується з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було зазначено витрати на транспортування в розмірі 16387,74грн.
Наданими позивачем документами зазначена сума не підтверджена, оскільки матеріали справи містять копію рахунку №213 від 17.07.2015 та платіжне доручення від 24.07.2015 №4103 про сплату АТП 11263 за транспортні послуги 40618грн. (а.с. 90,91).
З наданої позивачем калькуляції, яку було складено самим ПП «Владислав» вбачається вартість доставки вантажу по контракту №70078-12032015 від 06.02.2015 CMR 814 від 15.07.2015 - 16 387,74грн. (а.с. 89).
Проте матеріали справи також містять довідку АТП 11263 вих №91/1 від 20.07.2015, в якій зазначено, що вартість перевезення вантажу за CMR 814 від 15.07.2015 складає по іноземній території 22 315,02грн. (а.с.88).
Зазначеним доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про підтвердження витрат на транспортування товару у розмірі 18 093,09 грн. спростовуються.
Колегія суддів вважає, що на підставі наданих декларантом документів, передбачених ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган не мав можливості перевірити складові числового значення митної вартості.
Митним органом було обґрунтовано неможливість визначення митної вартості відповідно методів, зазначених у ст.. 58-63 Митного кодексу України та правомірно застосовано другорядний метод, визначивши митну вартість щодо ідентичних товарів за митною декларацією від 19.09.2015 №110070000/2015/307388.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, в задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016р. у справі за позовом Приватного підприємства фірми «Владислав» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.А. Щербак
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Н.П. Баранник