ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 квітня 2016 року № 826/185/16
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
Обставини справи:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправними дії відповідача щодо порядку нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності відповідно до розмірів передбачених частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» в редакції Закону № 208-VIII від 13.02.2015 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статті 23 Закону України Про міліцію» в редакції Закону № 208-VIII від 13.02.2015 року та зазначає, що у зв'язку із внесенням змін до вказаної статті, які набрали чинності 13.02.2015 позивач має право на отримання більшої суми виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності III групи, а тому просив здійснити її перерахунок.
Протокольною Ухвалою суду від 16.02.2016 замінено неналежного відповідача Головне управління Національної поліції у м. Києві на Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.
Відповідач проти позову заперечував, проте письмових заперечень суду не надав.
В судовому засіданні з урахуванням положень частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу у відділі ДАІ з обслуговування Солом'янського району ГУ МВС України в м. Києві на посаді інспектора сектору оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод відділу ДАІ з обслуговування Солом'янського району м. Києва.
Наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 27.11.2014 року № 1184 о/с позивач був звільнений за станом здоров'я.
04.02.2015 позивач пройшов медико-соціальну експертну комісію та згідно довідки № 013742 серія 10 № ААА позивачу встановлено з 02.02.2015 року III групу інвалідності, що пов'язане з проходженням служби в ОВС.
31.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до із заявою до УДАІ ГУМВС України в м. Києві про виплату одноразової грошової допомоги.
Згідно Висновку про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» від 17.06.2015 року призначена одноразова грошова допомога складає 25 223,40 грн.
Як вказує позивач 30.07.2015 відповідно до платіжного доручення № 1863 ним отримано виплату у сумі 25 223,40 грн.
14.09.2015 позивач звернувся до Начальника Головного управління МВС України в м. Києві з проханням надати інформацію стосовно виплати одноразової грошової допомоги та на підставі яких нормативно-правових актів здійснювалось нарахування.
17.10.2015 Начальником Головного управління МВС України в м. Києві надано відповідь про перерахування грошових коштів на рахунок позивача в сумі 25 223,40 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707.
19.11.2015 року позивач звернувся до Головного управління МВС України в м. Києві з проханням провести розрахунок одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» з урахуванням внесених змін відповідно до яких виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності III становить розмір 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Розмір виплати на думку позивача повинен становити 176 400,00 грн.
14.12.2015 року Начальником Головного управління МВС України в м. Києві надано відповідь про відсутність порушень чинного законодавства при проведенні виплати одноразової грошової допомоги, посилаючись на п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», яким передбачено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 р. N 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 707.
Позивач вважає вказану відмову у здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності протиправною у зв'язку з чим, звернувся до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 (в редакції від 03.11.2006) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» від 13 лютого 2015 року № 208-VIII внесено зміни до вказаної статті та викладено частину 6 в наступній редакції: «У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства».
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону «Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Офіційне опублікування вказаного Закону відбулось в друкованому виданні Голос України, 2015, 03, 11.03.2015 N 43, тобто датою набрання чинності Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" вважається 12.03.2015, що в свою чергу спростовує доводи позивача про набрання чинності вказаним Законом 13.02.2015 та протиправність дій відповідача у зв'язку набранням чинності Закону до подання ним відповідної заяви про виплату одноразової грошової допомоги.
Тобто на момент виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності діяла норма статті 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції від 03.11.2006), яка передбачала виплату одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Зважаючи на те, що право позивача на виплату одноразової грошової допомоги виникло з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10ААА № 013742 від 4 лютого 2015 року, то і виплата такої допомоги має проводитися в порядку і в розмірах, що були чинними на час виникнення такого права.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладені в Ухвалі від 09.12.2015 у справі № К/800/36981/15.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12.05.2007 затвердив «Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції».
Пунктом 3 Порядку № 707 передбачено, що розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності.
До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.
При цьому, судом враховано, що позивачем не оскаржуються складові розрахунку грошової допомоги з урахуванням положень Порядку № 707.
Відповідно до п. 7 Порядку № 707 виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.
Як вказувалось вище 30.07.2015 відповідно до платіжного доручення № 1863 позивачем отримано виплату у сумі 25 223,40 грн., що здійснена з урахуванням положень статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 03.11.2006).
Враховуючи встановлені по справі обставини суд вважає, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності здійснена відповідачем із вірним застосуванням норми статті 23 Закону України «Про міліцію» в порядку і розмірі, що були чинними на момент виникнення у позивача такого права, а тому підстав для здійснення перерахунку такої виплати суд не вбачає.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда