24 березня 2016 рокусправа № 804/8136/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,
представників сторін:
позивача : - Хандога В.В. (дов.від 29.01.2014 року)
відповідача: - Синявський І.Л. (дов.від 13.01.2016 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвуд - Проект"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 р. у справі № 804/8136/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвуд - Проект"
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
"24" квітня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гринвуд - Проект" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому, із урахування уточнень від 20.08.2015 року (т.5 а.с.142-153), просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001812305 від 24.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвуд-Проект» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму у розмірі 334 222 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу про допущене платником податкові порушення вимог податкового законодавства. Позивач вказує на те, що висновки відповідача про нереальність господарської діяльності ґрунтуються виключно на даних податкових перевірок контрагентів позивача, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності платника податків.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 р. у справі № 804/8136/15 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвуд - Проект" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.
Судом встановлено, що протягом перевіряє мого періоду позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з низкою контрагентів, що носять ознаки фіктивності. Так, за даними податкового органу, по жодному з контрагентів контролюючий орган не зміг провести зустрічну звірку для підтвердження реального характеру господарських взаємовідносин. крім того, по більшості з вказаних контрагентів є вирок в кримінальних справах щодо фіктивного підприємництва. На підставі дослідження первинних документів, наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, судом встановлено що частини первинної документації взагалі відсутня, наявні документи, містять численні суперечності та розбіжності, в документах відсутні необхідні реквізити; надані документи не підтверджують зміст та обсяг господарських операцій на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, внаслідок чого суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо протиправності формування податкового кредиту. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гринвуд - Проект" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 р. у справі № 804/8136/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд помилково трактував встановлені по справі обставини, що призвело до невірного вирішення справи по суті. Так, скаржник вказує на наявність судових рішень, що набрали законної сили, якими визнано реальними спірні господарські операції та правомірними формування валових витрат за ними. Відповідно встановлені обставини мають преюдиційне значення та не повинні встановлюватись та доводитись при розгляді справи. Посилання суду на вирок у кримінальній справі, скаржник вважає необґрунтованим, оскільки в межах даного кримінального провадження не досліджувалось питання реальності здійснення господарських операцій укладених між позивачем та контрагентами.
Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ ТОВ «Гринвуд-Проект» під час здійснення взаємовідносин з контрагентами БВП «Строитель Плюс» за період листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень 2011 року, КП «Альянс» за період жовтень, листопад, грудень 2010 року, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, грудень 2011 року, ПП «Севелітстрой» за період вересень, жовтень, грудень 2011 року, ТОВ «Бренд Строй» за період вересень 2010 року, березень 2011 року, ПП «Базис Торг» за період травень-серпень 2010 року, ПП «Пан Буд» за період серпень-грудень 2010 року, січень, серпень, вересень 2011 року , ПП «Мастер Торг» за період квітень 2011 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.08.2012 року за №1493/224/35681257, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:
- нереальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Гринвуд-Проект» по ланцюгу з постачальниками: БВП «Строитель Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) за період листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень 2011 року, КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182) за період жовтень, листопад, грудень 2010 року, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, грудень 2011 року, ПП «Севелітстрой» (код ЄДРПОУ 35096833) за період вересень, жовтень, грудень 2011 року, ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) за період вересень 2010 року, березень 2011 року, ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986) за період травень-серпень 2010 року, ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614) за період серпень-грудень 2010 року, січень, серпень, вересень 2011 року, ПП «Мастер Торг» (код ЄДРПОУ 37196250) за період квітень 2011 року;
- внаслідок вищевикладеного, в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством у травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 111867,08 грн.,
- таким чином, встановлено завищення податкового кредиту у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, грудні 2011 року на суму 169751,40 грн. що в свою чергу призвело до порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України.
На підставі акту перевірки 24.09.2012 року контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001812305, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 334 222 грн., у тому числі за основним платежем 281 614 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 52 608 грн.
Не погодившись з діями податкового органу вважаючи, висновки акту перевірки необґрунтованими, винесене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з наступних підстав.
Відповідно до пояснень представника позивача, що підтверджені матеріалами справи, спірну сум податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», ПП «Пан Буд», ПП «Мастер Торг», а саме:
- по взаємовідносинам з ПП «Севелітбуд» з приводу придбання послуг з експлуатації автомобільного крану - позивачем до складу податкового кредиту віднесено - за вересень 2011 року 1 200 грн., за жовтень 2011 року - 1 050 грн., за грудень 2011 року - 6 843,20 грн.
- по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Буд» з приводу придбання послуг з монтажу огорожі - позивачем у червні 2013 року до складу податкового кредиту віднесено - за вересень 2010 року - 5 584,96 грн., за березень 21011 року - 2 000 грн.;
- по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг» з приводу придбання пінобетону блочного - позивачем до складу податкового кредиту віднесено - за травень 2010 року - 4 809,15 грн., за червень 2010 року - 11 875,14 грн., за липень 2010 року - 7 157,10 грн., за серпень 2010 року - 9 9441,90 грн.;
- по взаємовідносинам з ПП «Пан Буд» з приводу придбання пінобетону блочного, каміння, ґрунту та дрібних строй матеріалів - позивачем до складу податкового кредиту віднесено - за серпень 2010 року - 767,14 грн., за вересень 2010 року - 6 854,40 грн., за жовтень 2010 року - 2 599,13 грн., за листопад 2010 року - 4 560,53 грн., за грудень 2010 року - 5 469,47 грн., за січень 2011 року - 11524,64 грн., за серпень 2011 року - 16 999 грн., за вересень 2011 року - 2 577,87 грн.;
- по взаємовідносинам з ПП «Мастер Торг» з приводу придбання труб та монтажних систем - позивачем до складу податкового кредиту віднесено - за квітень 2011 року - 8 913,21 грн.;
- по взаємовідносинам з КП «Альянс» з приводу придбання послуг по риттю котловану під будівництво та супровідних робіт (вивезення ґрунту, навантаження, транспортування, риття траншеї тощо) - позивачем до складу податкового кредиту віднесено - за жовтень 2010 року - 7428,16 грн., за листопад 2010 року - 8 474,17 грн., за грудень 2010 року - 6 845,83 грн., за січень 2011 року - 2 750,07 грн., за лютий 2011 року 4 095,09 грн., за березень 2011 року - 2 606,73 грн., за травень 2011 року - 3 173,41 грн., за червень 2011 року - 6 606,77 грн., за липень 2011 року - 30 663,23 грн., за серпень 2011 рок у- 20 385,30 грн., за жовтень 2011 року 10 146,20 грн.;
- по взаємовідносинам з СПП «Строитель Плюс» з приводу придбання вантажопід'ємних робіт автокраном - позивачем до складу податкового кредиту віднесено - за листопад 2010 року - 10 866,66 грн., за грудень 2010 року 19133,34 грн., за січень 2011 року 9 383,34 грн., за лютий 2011 року - 5 366,67 грн., за березень 2011 року - 8 466,67 грн., за квітень 2011 року - 1 350 грн., за травень 2011 року - 2 250 грн., за червень 2011 року - 2 700 грн., за липень 2011 року - 3 300 грн., за серпень 2011 року - 3 300 грн., за вересень 2011 року - 2100 грн.
Реальність здійснення господарських операцій підтверджено наданими до перевірки документами: договорами про надання послуг, договорами підряду, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконання будівельних робіт, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними та платіжними дорученнями.
За наявності податкової інформації про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, податковий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських відносин із зазначеними контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Гринвуд-Проект» по ланцюгу постачання.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 та підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 визначені підстави, при наявності яких виникає право на податковий кредит.
Зокрема, таке право виникає при наявності двох підстав:
суми податку повинні бути нараховані або сплачені у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у
межах господарської діяльності платника податку;
датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової
накладної, що засвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг).
Як випливає зі змісту п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.
Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та з БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», ПП «Пан Буд», ПП «Мастер Торг».
Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами, за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.
Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував, що згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у постачальника основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.
Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.
Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та контрагентами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та з БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», ПП «Пан Буд», ПП «Мастер Торг» укладено договори підряду та договори про виконання робіт. При укладенні договорів їх сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.
Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.
Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.
Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.
Доводи відповідача щодо сумнівності контрагентів, й відповідно нереальності здійснення господарської діяльності, які прийняті судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є належним доказом нереальності господарських операцій, нікчемності угод оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту зустрічної перевірки чи довідки, в котрих викладені певні висновки про вчинення контрагентом платника порушень податкового законодавства, або відсутність за місцезнаходженням, не звітуванням, та вчинення нікчемних, безтоварних правочинів, які не відбулися, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному виявленню та доведенню факту вчинення платником податків порушень закону.
Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є беззаперечним та безумовним документом, що підтверджує обставини фактично вчиненої господарської операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.
Юридична відповідальність має індивідуальний характер, порушення контрагента позивача щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками виконання робіт на користь позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.
Твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не підтвердженого наладженими доказами та не спростовує реальності операцій виконання робіт (надання послуг) позивачу.
В межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю контрагентів позивача не досліджено можливість залучення трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення операцій з надання послуг.
Відповідачем не спростовано фактичного здійснення позивачем господарських операцій, з яких сформовано спірний податковий кредит. Зауважень до податкових накладних, які в силу податкового закону є підставою для формування податкових показників, відповідачем не зазначено.
Отже, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, та правомірне формування податкового кредиту, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій є безпідставним.
Крім того, реальний характер господарських взаємовідносин ТОВ «Гринвуд -Проект» з зазначеними контрагентами у період, що підлягав перевірці, встановлено та підтверджено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2014 року у справі №804/13-13-а, яке ухвалою суду касаційної інстанції залишено без змін.
Посилання суду першої інстанції на наявність вироків суду, якими визнано винними осіб у створенні фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема КП «Альянс», СПП «Строитель Буд», ПП «Севелістрой», колегія суддів не може вважати беззаперечним доказом нереальності здійснення господарської діяльності позивача, оскільки даним вироком не встановлено фактів участі ТОВ «Гринвуд Проект» у незаконних господарських операціях спрямованих на протиправне отримання податкової вигоди.
Доводи суду першої інстанції щодо недоліків первинної документації, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відсутність технічних паспортів на екскаватор, відсутність даних щодо особи водія КАМаЗа, відсутність в акті приймання виконаних робіт індивідуально визначених ознак автокрана та інші недоліки оформлення первинної документації, не можуть беззаперечно свідчити про нереальність господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Так, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, повинен забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, які мають містити визначені Законом обов'язкові реквізити.
В силу п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.
При цьому жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту надання послуг, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг.
В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, оскільки, як зазначалось вище, норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності. Таким чином, з врахуванням встановлення факту руху активів платника податків, а також зміни майнового стану позивача внаслідок здійснення спірних господарських операцій, колегія суддів вважає підтвердженим реальний характер здійснюваної господарської діяльності.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності винесення спірного рішення про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції надано невірну оцінку обставинам по справі та здійснено помилкові висновки щодо суті заявленого публічно-правового спору, що у відповідності до приписів ст.. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та винесення нового про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвуд - Проект" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 р. у справі № 804/8136/15 - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 р. у справі № 804/8136/15 - скасувати та винести нову про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвуд-проект».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001812305 від 24.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвуд-Проект» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму у розмірі 334 222 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко