Справа №278/845/16-ц
08 квітня 2016 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омегабанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про захист прав споживачів та визнання договору факторингу та договору про передачу прав за іпотечним договорами частково недійсними, -
Позивач звернувся до суду із позовом про захист прав споживачів та визнання договору факторингу та договору про передачу прав за іпотечним договорами частково недійсними.
Вивчивши позовну заяву і додані до неї документи, суд приходить до висновку, що її слід залишити без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України
Позивач посилається на звільнення його від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону до 01.09.2015) від сплати судового збору звільнялись: державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, що кореспондувалось з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII від 22.05.2015, що набрав чинності з 1 вересня 2015 року, внесеними змінами до Закону України «Про судовий збір» споживачів виключено зі складу осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» - цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до преамбули Закону України «Про судовий збір» - цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України «Про судовий збір» є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері справляння судового збору.
Крім того, за загальним правилом, у разі наявності колізій між нормами законів, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той із них, який прийнятий пізніше. Вказане положення закріплене у третьому абзаці п. 2 Постанови N14 Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року.
Враховуючи, що з 01.09.2015 року на підставі Закону від 22.05.2015 № 484-VIII було виключено положення про звільнення споживача від сплати судового збору, тому суд вважає, що у разі звернення до суду з позовом про захист прав споживачів є необхідною сплата судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Суддя, розглянувши подані документи, встановив, що упорушення норм діючого законодавства до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у розмірі, згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями № 670-VIII від 03.09.2015), а саме: у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омега банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю про захист прав споживачів та визнання договору факторингу та договору про передачу прав за іпотечним договорами частково недійсними залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 (п'яти) днів з дня отримання позивачем ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Дубовік