Справа № 169/490/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Хвіц Г.Й.
Провадження № 22-ц/773/526/16 Категорія: 46 Доповідач: Данилюк В. А.
13 квітня 2016 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Данилюк В.А.,
суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.,
секретар Черняк О.В.,
з участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Луківської селищної ради Турійського району Волинської області до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою позивача Луківської селищної ради Турійського району Волинської області на рішення Турійського районного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року,
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року в позові Луківської селищної ради Турійського району Волинської області до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач Луківська селищна рада Турійського району подала апеляційну скаргу. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В даному судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а згідно із ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем всупереч вимог ст. ст. 57, 59, 60 ЦПК України не представлено суду належних доказів та не доведено порушень їх прав чи інтересів.
Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи і нормах матеріального права.
Судом встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що 19 березня 1997 року виконавчим комітетом Луківської селищної ради Турійського району Волинської області на підставі рішення даного виконавчого комітету від 14 лютого 1997 року № 8 було видано постійний ордер на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 - ОСОБА_6, як військовослужбовцю, із сім'єю, а саме: дружиною ОСОБА_7 та дочками ОСОБА_8 і ОСОБА_9.
Із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 вересня 1999 року № 925-р військове містечко АДРЕСА_4 передано з державної власності у власність територіальної громади смт. Луків Турійського району Волинської області.
Відповідно до довідки Луківської селищної ради Турійського району Волинської області від 28 січня 2013 року № 36/1.9/2-13 житловий будинок АДРЕСА_5 Волинської області перебуває на балансі Луківської селищної ради Турійського району Волинської області.
Відповідач (до одруження ОСОБА_9) після одруження взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_5, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.
З паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_5 11 серпня 2011 року Турійським РВ УМВС України у Волинській області, видно, що місце проживання останньої з 06 липня 2010 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6
Таким чином, ОСОБА_5 на законних підставах вселена та зареєстрована у вказаному помешканні.
З акту обстеження житлового фонду від 12 березня 2015 року №3, складеного працівниками Комунального підприємства «Комунальник» та депутатом селищної ради щодо обстеження житлового фонду Луківської селищної ради, в тому числі й будинку АДРЕСА_5, на предмет виявлення незаконного підключення до системи водопостачання, вбачається, що на момент обстеження доступу до квартири №20 не було.
З довідки про розмір платежів №366, виданої 30 липня 2015 року Турійською філією Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго», по особовому рахунку № НОМЕР_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, видно, що розмір платежів та заборгованість з січня 2014 року по липень 2015 року відсутні.
Встановлено, що зазначені документи не містять інформації про факт не проживання без поважних причин відповідача в квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців.
Крім того, із заяви ОСОБА_5 від 24 жовтня 2012 року, поданої селищному голові Луківської селищної ради Турійського району Волинської області вбачається, що вона просила прийняти від неї квартплату по квартирі АДРЕСА_2, однак їй в цьому було відмовлено.
Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_5 не втратила інтерес до вищевказаної квартири, оскільки мала намір її приватизувати, так як неодноразово зверталась із заявами до селищного голови щодо надання їй дозволу на приватизацію. Дані обставини підтверджуються копіями заяв ОСОБА_5 від 22.11.2011 року, 24.10.2012 року, 15.07.2015 року про приватизацію квартири, витягом з протоколу засідання виконавчого комітету Луківської селищної ради, згідно з яким їй було відмовлено у приватизації. З приводу відмови у приватизації квартири відповідач зверталася в органи міліції та прокуратури, про що свідчать відповіді з прокуратури та копія постанови про закриття кримінального провадження від 31 липня 2013 року.
Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В порушення даних норм законодавства, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів про те, що відповідач ОСОБА_5 без поважних причин не проживає у спірній квартирі, при цьому судом встановлено, що остання не втратила інтересу до квартири і має намір її приватизувати, а тому відсутні підстави вважати її такою, що втратила право користування цією квартирою.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, прийшов до вірного висновку про відмову в задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції і не спростовують правильність висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача Луківської селищної ради Турійського району Волинської області відхилити.
Рішення Турійського районного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: