Справа № 168/748/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кошелюк Л.О.
Провадження № 22-ц/773/303/16 Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.
14 квітня 2016 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,
секретар - Шугалова О.М.,
з участю пр-ка позивача - Місюри І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2015 року,
У жовтні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що між банком і відповідачем ОСОБА_2 13.06.2008 року було укладено кредитний договір № 84/К, згідно якого банк надав позичальнику на поточні потреби 8000 доларів США строком до 10 червня 2010 року, зі сплатою за користування кредитом 18% річних і винагороди. Також передбачено сплату штрафних санкцій.
У цей же день між банком і відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 84/К, предметом якого є надання поруки поручителем ОСОБА_3 перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків по зазначеному кредитному договору у тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і боржник.
Відповідачі належним чином не виконують своїх зобов'язань за кредитним договором, у результаті чого станом на 21.09.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 29713,65 доларів США.
З урахуванням стягнутої рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21.05.2012 року заборгованості за цим кредитним договором, яка утворилася станом на 23.03.2012 року в розмірі 17678,06 доларів США, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів різницю заборгованості, яка становить 12035,59 доларів США, а також 11,56 доларів США - штрафу (фіксованої частини), 601,78 доларів США - штрафу (процентної складової) та відшкодувати судові витрати.
Заочним рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 260329 грн. 81 коп. заборгованості за кредитним договором та 3899 грн. судових витрат.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити це рішення в частині відмови в позові про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення - про солідарне стягнення з поручителя ОСОБА_3 із основним боржником заборгованості за кредитним договором. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Статтею 1054 ЦК Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Згідно зі ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Із матеріалів справи вбачається, що між банком і відповідачем ОСОБА_2 13.06.2008 року було укладено кредитний договір № 84/К, згідно якого банк надав позичальнику на поточні потреби 8000 доларів США строком до 10 червня 2010 року зі сплатою за користування кредитом 18% річних і винагороди. Також передбачено сплату штрафних санкцій. Погашення кредиту обумовлено здійснювати відповідно до графіка (а.с.12-14, 41).
У цей же день між банком і відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 84/К, предметом якого є надання поруки поручителем ОСОБА_3 перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків по зазначеному кредитному договору у тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і боржник (а.с.16).
Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21.05.2012 року з відповідачів на користь банку стягнуто солідарно заборгованість за цим кредитним договором, яка утворилася станом на 23.03.2012 року в розмірі 17678,06 доларів США і складається із 6157,69 доларів США - заборгованості за кредитом, 6620,57 доларів США - заборгованості по процентах, 146,02 доларів США - заборгованості по комісії, 3882,15 доларів США - пені, 31,31 доларів США - штрафу (фіксованої частини), 840,32 доларів США - штрафу (процентної складової) (а.с.4).
Звертаючись із даним позовом, банк просив стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 12648,93 доларів США, яка складається із відсотків, комісії і пені та утворилася за період з 23.03.2012 року по 21.09.2015 року, про що надав відповідний розрахунок (а.с.5-6).
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Щодо визначеного судом першої інстанції розміру заборгованості за кредитним договором, стягнутого з відповідача ОСОБА_2, позивач не заперечує, а просить в цій частині залишити рішення суду без змін, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції і не переглядається.
Відмовляючи в позові до ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення кредитної заборгованості з цього поручителя суперечить ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки порука припинилася. При цьому врахував обов'язкову для всіх судів правову позицію Верховного Суду України (справа № 6-53цс14).
Покликання апелянта на ту обставину, що банк у 2012 році скористався своїм правом повернення заборгованості, пред'явивши позов про солідарне стягнення заборгованості із відповідачів, що з поручителя у судовому порядку стягнуто заборгованість та рішення набрало законної сили, що виключає визнання поруки припиненою в подальшому - не заслуговують на увагу з таких підстав.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У судовому рішенні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська про стягнення боргу, ухваленому 21.05.2012 року в заочному порядку, питання про чинність чи припинення поруки за вказаним договором судом не обговорювалося та не досліджувалося, а тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про припинення поруки відповідача ОСОБА_3 за невиконання зобов'язань боржником ОСОБА_2 за кредитним договором № 84/К від 13.06.2008 року та вважає, що наявність рішення суду від 21 травня 2012 року на цей висновок не впливає і не є визначальним та таким, що звільняє від доказування.
Крім того, спірною є вказівка Індустріального районного суду міста Дніпропетровська про те, що ухвалене 21.05.2012 року заочне рішення набрало законної сили 31.05.2012 року, оскільки заочне рішення набирає законної сили після завершення усіх передбачених законом строків (строку на подачу відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, а в подальшому - строку на апеляційне оскарження).
Також, як пояснила представник позивача, виконавчі документи, видані на виконання зазначеного судового рішення, позивачем для виконання у примусовому порядку не передавалися.
Кредитним договором встановлено строк повернення коштів - не пізніше 10 червня 2010 року (п.1.3 кредитного договору).
Покликання апелянта на ту обставину, що позивачем на підставі п.12 договору поруки дотримано строк звернення з вимогою до поручителя - не заслуговують на увагу.
Згідно п.12 укладеного між банком та ОСОБА_3 договору поруки, сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором встановлюється протягом у 5 років (а.с.16).
Цим пунктом сторони узгодили лише збільшення позовної давності (ст.ст.256, 259 ч.1 ЦК України).
Строк позовної давності та строк пред'явлення вимоги до поручителя за договором поруки - поняття не тотожні.
Порука - це строкове зобов'язання і, незалежно від того встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання).
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову до відповідача ОСОБА_3, як до поручителя, оскільки порука припинилася із закінченням 6-ти місячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви.
Рішення в оскарженій частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування в цій частині не вбачається..
Враховуючи вимоги процесуального законодавства щодо обов'язкового повідомлення судом усіх осіб, які беруть участь у справі про день та годину її розгляду, відповідно до вимог п.6 ч.3 ст.79, ч.1 ст.88 ЦПК України із позивача в дохід держави підлягають стягненню понесені витрати у розмірі 360 грн., пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів, оскільки за зазначеними в матеріалах справи та в апеляційній скарзі адресами їх знаходження останні судові повістки не отримували.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити, а заочне рішення Старовижівського районного суду від 20 листопада 2015 року в даній справі залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» в дохід держави 360 грн. (триста шістдесят грн.) - витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді