33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" квітня 2016 р. Справа № 906/764/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Розізнана І.В.
судді Мельник О.В. ,
судді Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Романчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 року у справі № 906/764/15 (суддя Вельмакіна Т.М.)
за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" (м. Київ)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (Житомирська обл., м. Новоград-Волинський)
про стягнення 8770596, 51 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 5 000 000 грн. заборгованості по кредиту, 293 888, 88 грн. процентів за користування кредитними коштами, 40 320, 66 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 914 554, 78 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 603 082, 19 грн. 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту та 1 918 750 грн. інфляційних втрат на заборгованість за кредитом.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 року по справі №906/764/15 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 5 000 000 грн. заборгованості по кредиту, 249 166, 66 грн. процентів за користування кредитом, 40 320, 66 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 885 787, 66 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 603 082, 19 грн. 30% річних, 1 865 326, 80 грн. інфляційних втрат; в стягненні 44 722, 22 грн. процентів за користування кредитом, 28 767, 12 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 53 423, 20 грн. інфляційних втрат відмовлено; стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету України 72 022, 52 грн. судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що провівши контррозрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат ним виявлено розбіжності. Дана розбіжність, на думку останнього, виникла у зв'язку із застосуванням позивачем невірної формули розрахунку інфляційних втрат. Відтак, виявленні представником відповідача помилки при первинному обрахунку заявлених позивачем сум, дають змогу ставити під сумнів правильність інших нарахувань, що здійсненні позивачем. У зв'язку з цим скаржник вважає єдиним вірним шляхом захисту його інтересів є проведення всіх розрахунків спеціалістом, а саме судовим експертом, що має необхідний обсяг спеціальних знань. Разом з тим, судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи. Скаржник, також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього 30% річних за порушення кінцевого терміну погашення заборгованості за процентами (а.с. 108-109).
Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" надісланий до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №22994/15 від 21.09.2015р.), в якому позивач заперечує доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 117-118).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік К.М., судді Коломис В.В., Тимошенко О.М. (а.с. 107).
Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року по справі №906/764/15 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_1 та зупинено провадження у справі до отримання висновку судової експертизи (а.с. 129-130, 131).
Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015 року ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі №906/764/15 про зупинення провадження скасовано; справу передано на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду (а.с. 172-176).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.12.2015 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні, у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік К.М., судді Коломис В.В., Тимошенко О.М. (а.с. 180)
Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" надіслані до суду письмові пояснення (вх. №536/16 від 11.01.2016р.), в яких позивач просить продовжити розгляд апеляційної скарги по суті без проведення судової економічної експертизи; розгляд справи провести у відсутності представника позивача; рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 181-182).
Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. та від 26.01.2016р. розгляд справи відкладено; зобов'язано скаржника надати суду власний розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості (а.с. 194, 198).
08.02.2016 року до суду надійшла заява (вих. №82 від 08.02.2016 року) про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддів Коломис В.В., Тимошенко О.М., оскільки, на думку апелянта, подальший розгляд справи зазначеною колегією є неможливим, з урахуванням вимог статті 20 ГПК України (а.с. 201-202).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. задоволено (а.с. 206-207).
Розпорядженням керівника апарату від 10.02.2016р. №01-06/25, у зв'язку із задоволенням заяви про відвід колегії суддів, відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи (а.с. 209).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2016р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В. (а.с. 208).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В.; зобов'язано скаржника надати суду до 22.03.2016р. контррозрахунок суми заборгованості (а.с. 210).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів; розгляд справи відкладено; зобов'язано відповідача здійснити контррозрахунок суми заборгованості, штрафних санкцій та інших нарахувань, який надати суду до 12.04.2016р. (а.с. 234-235)
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2016р. клопотання публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; доручено забезпечити проведення відеоконференції Подільському районному суду м. Києва (а.с. 244-245).
Представники позивача та відповідача в судове засідання 12.04.2016р. не з'явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлялись в установленому законом порядку.
Представник відповідача надіслав до суду клопотання (вх. №9988/16 від 11.04.2016р.), в якому просить відкласти розгляд справи, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18, від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі його представника, при цьому, судом враховуються положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Враховуючи позицію та висновки Вищого господарського суду, викладені в постанові від 23.12.2015 року, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції по суті.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні 22.03.2016р., колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, 20.02.2014 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТзОВ "Юнік Фарма" укладено кредитний договір №04/2014-Ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 9-12).
Відповідно до п. 1.1. договору банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 5000000 грн.; кінцевий термін повернення кредиту - 11.02.2015 року; ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів; тип процентної ставки за договором - фіксована; процентна ставка за користування кредитом - 23,0% річних.
Відповідно до п. 2.2. договору надання окремої частини кредиту здійснюється позивачем на підставі наданої позичальником письмової заяви про перерахування кредитних коштів за встановленою банком формою, підписаної уповноваженою особою позичальника та завіреної печаткою позичальника.
Відповідно п. 2.3. договору надання кожної окремої частини кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника №26001137847001, відкритий у банку.
Згідно п. 4.1. договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка (додаток 1 від 12.02.2014р.). Остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до договору окремими частинами кредиту), нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2 договору.
Згідно п. 4.2. договору при зменшенні ліміту кредитної лінії відповідно до встановленого графіка, терміном погашення позичальником заборгованості за кредитом, яка перевищує ліміт кредитної лінії, встановлений на наступний строк, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий ліміт кредитної лінії.
У випадку порушення позичальником встановлених п.п. 4.1., 4.2. договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом (п. 4.3. договору).
Відповідно до п. 4.4. договору проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п. 1.1.2 договору. Проценти нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (метод факт/360).
Згідно п. 4.5. договору нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.
Відповідно до п. 4.6 договору сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця.
Згідно п. 6.1.3 договору позичальник зобов'язаний своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди банку в порядку, передбаченому договором.
Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Додатком до договору №1 від 12.02.2014 року сторони встановлено графік зменшення ліміту кредитної лінії наступним чином: - з 12.02.2014 року - 5000000,00 грн.; - з 01.11.2014 року - 3750000, 00грн.; - з 01.12.2014 року - 2500000, 00 грн.; - з 01.01.2015 року - 1250000, 00 грн.; - з 11.02.2015 року - 0,00 грн. (а.с. 13).
Сторонами укладено 03.07.2014р. договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору №04/2014-Б на відкриття відновлюваної кредитної лінії від 12.02.2014р. (а.с. 14).
На підставі заяв відповідача (а.с. 15-19), позивачем надано кредитні кошти останньому в сумі 5000000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами від 13.02.2014 року, від 14.02.2014 року, від 17.02.2014 року, від 18.02.2014 року та від 19.02.2014 року (а.с. 20-24).
Згідно платіжних доручень від 28.02.2014р. №1086 на суму 39611,10 грн., від 31.03.2014р. №1252 на суму 99027,78 грн., від 08.05.2014р. №1400 на суму 17833,33 грн., від 08.05.2014р. №1415 на суму 78 000 грн., від 02.06.2014р. №1573 на суму 99 027,78 грн., від 02.07.2014р. №1704 на суму 95833,33 грн., від 09.09.2014р. №2137 на суму 99027,78 грн., від 10.10.2014р. №2298 на суму 95833,33 грн., від 13.11.2014р. №495 на суму 10 000 грн., від 14.11.2014р. №519 на суму 10 000 грн., від 17.11.2014р. №2317 на суму 2450 грн., від 17.11.2014р. №529 на суму 10 000 грн., від 18.11.2014р. №535 на суму 5000 грн., від 19.11.2014р. №2318 на суму 25950 грн., від 20.11.2014р. №546 на суму 5000 грн., від 25.11.2014р. №566 на суму 10 000 грн., 26.11.2014р. №572 на суму 10 000 грн., від 04.12.2014р. №649 на суму 10 627,78 грн., від 11.03.2015р. №2325 на суму 55645,03 грн., від 12.03.2015р. №2326 на суму 165553,65 грн., від 13.03.2015р. №2327 на суму 30 240 грн., від 06.04.2015р. №624 на суму 2000 грн., від 06.04.2015р. №120 на суму 18000 грн., від 06.04.2015р. №626 на суму 30000 грн., від 07.04.2015р. №128 на суму 25000 грн., 08.04.2015р. №134 на суму 2589,10 грн. відповідачем погашались відсотки за користуваня кредитом, згідно кредитного договору №04/2014-Б від 12.02.2014р. (а.с. 37-39).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулось до суду з позовом, відповідно до якого, станом на 15.05.2015 року просив суд стягнути з відповідача 5000000 грн. заборгованості по кредиту, 293888, 88 грн. процентів за користування кредитними коштами за період з 12.02.2015 року по 14.05.2015 року; 40320, 66 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 01.11.2014 року по 14.05.2015 року, 914554, 78 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.11.2014 року по 14.05.2015 року, 603082, 19 грн. 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.11.2014 року по 14.05.2015 року; 1918750 грн. інфляційних на заборгованість за кредитом за період з 01.11.2014 року по 14.05.2015 року.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Стаття 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1 ст. 1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі, та в якому передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Матеріалами справи підтверджується, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредитний ліміт, що підтверджується наданими у справі доказами (а.с. 20-24).
Проте, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, наявність боргу не спростував, будь-яких доказів у погашення боргу за кредитом та відсотків не надав.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах меморіальні ордери, банківські виписки та розрахунки позивача встановив, що станом на 15.05.2015 року, заборгованість відповідача перед позивачем по тілу кредиту становить 5000000 грн., тому приходить до висновку, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Сторони п. 4.4. договору передбачили, що проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п. 1.1.2 договору. Проценти нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360днів у році (метод факт/360). Нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається (п. 4.5. договору). Згідно п. 4.6 договору сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця
Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк сплати процентів за період з 01.05.2015 року по 14.05.2015 року на дату звернення позивача до суду не настав, тому сума останніх становить 249166,66 грн. за період з лютого 2015 по квітень 2015р., а відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні 44722,22 грн. процентів за користування кредитом.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
Пунктом 8.1 договору сторони визначили, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Дослідивши здійснену судом першої інстанції перевірку розрахунку пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, нараховану за період з 01.11.2014 року по 14.05.2015 року в сумі 40 320, 66 грн., та пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 914554,78 грн., нараховану за період з 01.11.2014 року по 14.05.2015 року, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції суми пені за несвоєчасну сплату процентів.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Розмір суми пені за несвоєчасне повернення кредиту становить 885787,66 грн., так як за період з 01.05.2015 року по 14.05.2015 року останню слід було нараховувати на заборгованість по кредиту за мінусом 1250000 грн., заборгованість по яких виникла у листопаді 2014 року, відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у стягненні 28767,12 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2. укладеного договору сторони визначили, що у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.
Згідно п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
Відтак, нарахування 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту, згідно п. 8.2. укладеного договору, не суперечить нормам чинного законодавства.
Дослідивши здійснену судом першої інстанції перевірку розрахунку 30% річних, нарахованих за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 603082,19 грн., нарахованих за період з 01.11.2014 року по 14.05.2015 року, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність задоволення останніх в заявленій сумі.
Відповідно до абз. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 року № 52/30).
Враховуючи викладене, апеляційним судом встановлено, що позивачем помилково нараховані інфляційні втрати не за місяць, а за певну кількість днів прострочення.
Так, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком здійсненим судом першої інстанції та вважає правомірно заявленими до стягнення 1865326, 80 грн. інфляційних втрат, зокрема: за листопад 2014 на суму заборгованості 1250000 грн. - 23750,00 грн.; за грудень 2014 на суму заборгованості 2500000 грн. - 75000 грн.; за січень 2015 на суму заборгованості 3750000 грн. - 116250 грн.; за період з лютого 2015 по квітень 2015 на суму заборгованості 5000000 грн. - 1650326,80 грн. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про стягнення 53423, 20 грн. інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунок суми заборгованості, штрафних санкцій та інших нарахувань, судом апеляційної інстанції не встановлено невірності їх нарахування, тому доводи скаржника з цього приводу судом апеляційної інстанції не приймаються. При цьому, судом враховується те, що скаржник не надав суду власний контррозрахунок суми заборгованості, штрафних санкцій та інших нарахувань ні за власною ініціативою, а ні на вимоги суду.
Враховуючи той факт, що відповідачем не надано доказів необґрунтованості позовних вимог та неправомірності прийняття судом першої інстанції рішення про часткове задоволення останніх, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі позбавленні правового обґрунтування, викладенні в довільному трактуванні норм чинного законодавства, а відтак не можуть прийматись судом апеляційної інстанції до уваги.
Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 року у справі № 906/764/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.