"13" квітня 2016 р. Справа № 917/2590/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Терещенко О.І.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№689П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року по справі №917/2590/15,
за позовом Приватного підприємства "Фірма "Принцип", м. Кременчук, Полтавська область,
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 43 792,84 грн., -
В грудні 2015 року, позивач - Приватне підприємство "Фірма "Принцип", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовної заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", про стягнення 43 792,84 грн. за договором поставки товару №0717-СН від 16.12.2013 року, з яких: 31513,51 грн. - сума основного боргу, 11400,57 грн. - інфляційні втрати, 878,76 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року по справі №917/2590/15 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Приватного підприємства "Фірма "Принцип" 31513,51 основного боргу, 11400,57 грн. інфляційних втрат, 878,66 грн. 3% річних та 1217,88 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову - відмовлено в задоволенні вимог.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року по справі №917/2590/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 28.03.2016 року. зобов'язано відповідача надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
23.03.2016 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3234) в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2016 року, у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.
Ухвалою суду від 28.03.2016 року розгляд справи було відкладено на 13.04.2016 року та зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 10.03.2016 року щодо сплати судового збору у вставленому порядку та розмірі.
Позивач та відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку представників в судове засідання.
Від позивача надійшло клопотання (вх.№3812 від 08.04.2016 року) про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.
Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2013 року між Приватним підприємством "Фірма Принцип" (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець, відповідач) було договору поставки товару № 0717-СН (арк. с. 10-13).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю визначений договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
У пункті п. 6.1. договору сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару.
На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 32980,69 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 08.01.2014 року № 17, від 23.01.2014 року №539 та №540, від 03.02.2014 року №865 та №866, від 11.02.2014 року №1054, від 18.02.2014 року №1403, від 21.02.2014 року №1546, від 02.12.2014 року №9835, від 04.03.2015 року №1492, від 12.03.2015 року №1665 (арк. с. 14-26).
Як стверджує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого за договором товару здійснив частково в сумі 1467,18 грн., а отже за ним рахується заборгованість в сумі 31513,51 грн.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 43792,84 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки , яка складається з: основного боргу в сумі 31513,51 грн., 3% річних в сумі 878,76 грн. та інфляційних в сумі 11400,57 грн. нарахованих за періоди: з 07.02.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №17 від 08.01.2014 року); з 22.02.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковими накладними №539 та №540 від 08.01.2014 року); з 05.03.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковими накладними №865 та №866 від 03.02.2014 року); з 13.03.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №1054 від 11.02.2014 року); з 20.03.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №1403 від 18.02.2014 року); з 23.03.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №1546 від 21.02.2014 року); з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №9835 від 02.12.2014 року); з 11.04.2015 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №1665 від 12.03.2015 року); з 03.04.2015 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №1492 від 04.03.2015 року) (розрахунок арк. с. 27-28).
Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, у порушенні умов договору та вимог ст. 526 ЦК України Відповідач вартість поставленого обладнання сплатив лише частково (09.10.14 р. - 15 000,00) грн.
На момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене обладнання згідно специфікації № 1, відповідно до вказаних видаткових накладних, складає 363 264,60 грн.
Відповідно до умов Специфікації № 2, позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання (М/К шламового лотка).
Факт поставки відбувся і це не заперечується і відповідачем, і він прийняв цю продукцію без повного пакету документів.
Поставка була здійснена на суму 571 835,40 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними № 00000000450 від 25.04.14; № 00000000486 від 05.05.14; № 00000000524 від 13.05.14; № 00000000550 від 20.05.14; № 00000000584 від 28.05.14; № 00000000619 від 04.06.14; 00000000630 від 10.06.14.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачу був поставлений товар на суму 571835,40 грн.
Згідно з поясненнями позивача, відповідно до специфікації № 2, поставки була здійснена на суму 571835 грн. 40 коп., водночас згідно корегувальної накладеної до видаткової накладеної 674 від 11.06.2014р. відбулося корегування вказаної суми поставки на 6031 грн. 68 коп. до 565803 грн. 72 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що видатковими накладними: від 08.01.2014 року № 17, від 23.01.2014 року №539 та №540, від 03.02.2014 року №865 та №866, від 11.02.2014 року №1054, від 18.02.2014 року №1403, від 21.02.2014 року №1546, від 02.12.2014 року №9835, від 04.03.2015 року №1492, від 12.03.2015 року №1665 (арк. с. 14-26), підписаними сторонами, підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 32980,69 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки товару №0717-СН від 16.12.2013 року виконав частково в сумі 1467,18 грн., на момент пред'явлення позову та розгляду справи зобов'язання відповідача в частині сплати 31513,51 грн. ним не виконані.
Отже, відповідач, підписавши договір поставки товару №0717-СН від 16.12.2013 року та видаткові накладні, взяв на себе зобов'язання з оплати товару.
Доказів оплати заборгованості за договором поставки товару №0717-СН від 16.12.2013 року відповідачем не було надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що безпідставними є доводи апелянта про те, що в порушення пункту 4.1 Договору позивачем не було надано сертифікату якості або паспорта заводу виробника, які підтверджують якість товару та його відповідність ГОСТУ, ДСТУ, ТУ.
На момент отримання товару, претензій за кількістю, якістю поставленого товару від відповідача не надходило, тобто, відповідач прийняв товар без зауважень, з чого випливає, що свої зобов'язання з поставки товару позивач виконав.
Згідно статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Порядок передачі товару, визначений умовами договору, окремих положень щодо порядку передачі документів підтверджуючих якість товару договір не містить. Товар було прийнято відповідачем без зауважень про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні. Накладні не містять жодних посилань, зауважень про відсутність або отримання товару без необхідних товаросупровідних документів.
Відповідно п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача (після перевірки судом першої інстанції наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за періоди з 07.02.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №17 від 08.01.2014 року); з 22.02.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковими накладними №539 та №540 від 08.01.2014 року); з 05.03.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковими накладними №865 та №866 від 03.02.2014 року); з 13.03.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №1054 від 11.02.2014 року); з 20.03.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №1403 від 18.02.2014 року); з 23.03.2014 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №1546 від 21.02.2014 року); з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №9835 від 02.12.2014 року); з 11.04.2015 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №1665 від 12.03.2015 року); з 03.04.2015 року по 30.09.2015 року (за видатковою накладною №1492 від 04.03.2015 року) та про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 11400,57 грн. та 3% річних сумі 878,66 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що апелянтом при поданні апеляційної скарги було не доплачено судового збору в сумі 0,13 грн.
Як вбачається з апеляційної скарги, відповідачем в повному обсязі оскаржується рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову про стягнення коштів та про відмову у задоволенні в іншій частині позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. При поданні заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 12.11.2015 р. № 01-06/2093/15, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, незалежно від того, чи оскаржується все рішення в цілому, чи його частина.
Як встановлено перевіркою матеріалів апеляційної скарги, скаржником сплачено судовий збір в розмірі 1339,67 грн. (платіжне доручення №221 від 21.02.2016 року) замість 1339,80 грн. Таким чином, скаржником не доплачено судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 0,13 коп.
Ухвалами суду від 10.03.2016 року та 28.03.2016 року зобов'язано відповідача надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Проте, відповідачем вимоги вищезазначених ухвал суду виконано не було. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що 0,13 грн. судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись статтями 32-33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року по справі №917/2590/15 залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук (вул. І. Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621, ідентифікаційний код юридичної особи 05756783) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 0,13 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складено 14.04.2016 року.
Головуючий суддя Тихий П.В.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Терещенко О.І.