"14" квітня 2016 р.Справа № 916/4203/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 (доповідач), ОСОБА_2 і ОСОБА_3
(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматизованого розподілу справи між суддями)
при секретарі судових засідань - ОСОБА_4
за участю представників:
ПМП "АЛЕС" - ОСОБА_5 (на підставі доручення),
Біляївської районної державної адміністрації - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (на підставі доручення),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "АЛЕС" на рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2016 р. по справі № 916/4203/15 за позовом Приватного малого підприємства "АЛЕС" до Біляївської районної державної адміністрації про зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки,
15.10.2015 р. Приватним малим підприємством "АЛЕС" (далі позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до Біляївської районної державної адміністрації (далі відповідач) про зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 4,75 га строком на п'ять років, яка розташована на території Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області за умовами проекту додаткової угоди від 2013 р. зі сплатою за оренду 16 692,02 грн. за рік з урахуванням індексації і яка була надана позивачу у користування раніше відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21 жовтня 2003 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилаючись на приписи чинного законодавства України зазначив, що між сторонами спору 21.10.2003 р. строком на п'ять років було укладено договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований 30.10.2003 року (далі договір) і який був автоматично пролонгований на п'ять років до 30.10.13 року, отже відповідно до приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі» 30.11.13 року відповідача - Біляївська райдержадміністрація зобов'язана була укласти з ним додаткову угоду про поновлення договору оренди землі однак не здійснила цих дій.
Позивач зазначає, що правомірність пролонгації договору і використання ним земельної ділянки з 2003 року по 2013 рік включно також встановлена постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року по адміністративній справі № 815/4776/13-а за позовом ПМП «Алес» та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року. Вказаними рішеннями судів встановлено, що строк дії договору оренди від 21.10.2003 року сплинув 30.10.2008 року, проте письмових заперечень та інших листів з боку орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, тобто до 30.11.08 року, на адресу орендатора не надійшло, у зв'язку з чим ПМП «Алес» продовжувало користуватися земельною ділянкою, що була передана в оренду позивачу на підставі договору від 30 жовтня 2003 року, тобто відбулася пролонгація строку дії договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах і на той самий строк, що були передбачені договором від 21.10.2003 року. ПМП «Алес» правомірно продовжує користуватися земельною ділянкою, що була передана в оренду на підставі договору від 30 жовтня 2003 року.
Позивач також зазначив, що він за оренду земельної ділянки площею 4,75 га сплачує орендну плату у повному обсязі у розмірі 16692,02 грн. за рік з урахуванням індексації, заборгованості немає, про що свідчить довідка від 07.09.2015 року. (а.с. 3-6)
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2015р. суддею Гуляк Г.І. порушено провадження у справі №916/4203/15 та призначено до розгляду. (а.с. 1)
23.11.2015 р. (за вх. суду №2-6427/15) та 14.01.2016 р. (за вх. суду №2-184/16) від відповідача надійшло клопотання про залучення до розгляду у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Яськівську сільську раду Біляївського району Одеської області та Одеську обласну державну адміністрацію. (а.с. 67, 129)
Суд першої інстанції відхилив вищевказані клопотання, оскільки відповідачем не надано обґрунтувань, яким чином рішення суду вплине на права та обов'язки Яськівської сільської ради та Одеської обласної державної адміністрації.
30.11.2015 р. відповідач до місцевого господарського суду подав заперечення в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що згідно інформації архівного відділу Біляївської районної державної адміністрації № 13 від 03.11.2015 р. розпоряджень Біляївської районної державної адміністрації Одеської області "Про передачу земельної ділянки ПМП "АЛЕС" за період 2002-2004 р. на постійне зберігання до архіву не надходило.
Відповідно до інформації Управління Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області від 13.11.2015 р. № 14-1502-99.4-2441/15-15, згідно Книги записів реєстрації договорів оренди землі за ПМП "АЛЕС" не проводилася державна реєстрація договору оренди землі № 1 від 21.10.2003 р. укладеного між ПМП "АЛЕС" та Біляївською районною державною адміністрацією, а також повідомлено про те, що відсутні записи про державну реєстрацію інших договорів оренди землі з ПМП "АЛЕС", а також відсутність примірника договору оренди укладеного між ПМП "АЛЕС" та Біляївською районною державною адміністрацією, у зв'язку з чим право оренди у позивача за договором оренди земельної ділянки від 21.10.2003р. не виникло, оскільки відсутня державна реєстрація договору тому договір не може бути поновлений на новий строк. Крім того, як зазначає відповідач загальна площа земельної ділянки по договору 9,75га, а вимогою позивача є укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 4,75га, межі земельної ділянки не встановлені в натурі на місцевості, відсутній кадастровий номер, нормативно грошова оцінка земельної ділянки не проводилася. Зазначені обставини також унеможливлюють укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки оскільки суперечать чинному законодавству. (а.с. 71-73)
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2015р. справу №916/4203/15 прийнято до провадження суддею Степановою Л.В. (а.с. 79)
13.01.2016 р. позивач до місцевого господарського суду подав пояснення на письмові заперечення відповідача, в яких зазначив, що договір оренди землі зареєстрований в Біляївському районному відділі земельних ресурсів, про що свідчить відмітка в самому договорі. Більш того, начальник відділу Держкомзему у Біляївському районі 17.02.2012 року видавав довідку (додана до позову) про те, що згідно земельно-облікових даних відділу земельних ресурсів у Біляївському районі на 01.01.2012 року на території Яськівської сільської ради Біляївського району за ПМП «Алес» числяться землі загальною площею 9,7500 га відповідно до договору оренди від 30 жовтня 2003 року №1, що свідчить про його реєстрацію. Виникає сумнів в правдивості інформації викладеній в довідці в.о. начальника управління Держгеокадастру у Біляївському районі про відсутність державної реєстрації договору оренди в Книзі записів. І взагалі обов'язок внесення записів до Книги покладається на державні органи.
Межі земельної ділянки встановлені, про що свідчить акт передачі-прийому земельної ділянки, переданої в натурі у тимчасове користування і план тимчасового землекористування додані до договору оренди земельної ділянки. Прохання укласти додаткову угоду позивач не змінює меж земельної ділянки, так як відповідно до акту прийому-передачі рекультивованих земель рекультивувало та передало 5,0 га землі, акт підписаний представниками контролюючих органів, у тому числі головою Біляївської райдержадміністрації. (а.с. 86-87)
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.01.2016 р. (повний текст якого підписано суддею Степановою Л.В. 25.01.2016 р.) у задоволенні позову відмовлено.
Своє рішення суд мотивував тим, що зі змісту додаткової угоди про поновлення терміну дії договору вбачається, що в оренду передається земельна ділянка площею 4,75 га, а у договорі оренди від 21.10.2003 р. ПМП "АЛЕС" була передана в оренду земельна ділянка площею 9,75га, однак згідно приписів ст.33 Закону України «Про оренду землі» у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Крім того позивачем не надано документів, що підтверджують встановлені в натурі межі земельної ділянки площею 4,75 га, не надано нормативно грошової оцінки земельної ділянки для визначення розміру орендної плати. (а.с. 138-141)
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в який просить скасування це рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог викладених в апеляційній скарзі скаржник послався на приписи норм чинного законодавства України та зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що до позову доданий акт передачі-прийому земельної ділянки переданої в натурі у тимчасове користування на умовах оренди відповідно до плану землекористування, акт прийому-передачі рекультивованих земель розміром 5,0 га, довідку відділу Держкомзему від 17.02.2012 року про нормативну грошову оцінку 1 га ріллі по області, ПМП «Алес» не змінює меж земельної ділянки, а намагається укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки в межах плану тимчасового землекористування. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не потребується, так як відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зміни до ст. 288 Податкового кодексу України, щодо визначення розміру орендної плати в процентному відношенні до нормативної грошової оцінки, внесені законом №1166-УП від 27.03.2014 року, після виникнення у ПМП «Алес» права на укладення додаткової угоди 30.10.13 року і його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. А відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.03.2016 р. о 10:00 год., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р., у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 05.04.2016 р. о 12:30 год., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Фіксація судового засідання здійснювалась за допомогою технічних засобів.
Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 05.04.2016р. підтримав скаргу і просив задовольнити її в повному обсягу.
Представники відповідача в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 05.04.2016р. просили у задовольнянні скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 р. для встановлення правового статусу спірної земельної ділянки, з урахування заяви представника позивача: продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 23.04.2016 р. та відкладено ї розгляд 14 квітня 2016 р. на 11:00, а також запропоновано відповідачу надати в судове засідання наступну документацію:
- офіційні документи якими затверджені межи села Яски з планами схемами меж с. Яски, а також земель що входять що складу земель Яськівської сільської ради з визначенням на цих планах/схемах місцезнаходження (розташування) спірної земельної ділянки, з яких (план/ схем) можна встановити, де розташована спірна земельна ділянка, а саме в межах с. Яски?, в межах Яськівської сільської ради? або поза межами?;
- офіційні документи уповноваженого державою компетентного органу влади з даними до якої категорії земель, згідно Земельного кодексу України відноситься (належить) спірна земельна ділянка;
- данні до якої форми власності (комунальної чи державної) відноситься на цей час спірна земельна ділянка, згідно чинного земельного законодавства України і відповідно хто має право на цей час розпоряджуватись нею, в т.ч. здавати в оренду та письмове обґрунтування з цього питання.
11.04.2016р. від відповідача до суду надійшли письмове заперечення по справі в якому відповідач просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
До заперечення відповідач додав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району з якого, серед іншого, вбачається, що спірна земельна ділянка, по-перше, знаходиться в Одеський області в межах територіальної діяльності Яськівської сільської ради, однак за межами цього населеного пункту, по-друге, відновиться до категорії земель за основним цільовим призначення - до земель комерційного призначення, по-третє, з цільовим призначенням - для розміщення кар'єру по видобутку піску.
В судове засідання 14.04.2016р. замість представників Біляївської районної державної адміністрації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибула представник ОСОБА_8, яка надала суду відомості з документації землеустрою (план - схему) спірної земельної ділянки, яку суд залучив до матеріалів справи (на підставі доручення).
Представники сторін в судовому засіданні 14.04.2016р. підтримали свою позицію висловлену в судовому засіданні 05.04.2016р.
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 14.04.2016р. оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Переглянувши відповідно до приписів ст. 101 ГПК України справу повторно, в повному обсягу, заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, запереченнях на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи та це встановив суд першої інстанції, 21.10.2003 р. між відповідачем - Біляївською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та позивачем - Приватним малим підприємством "АЛЕС" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір) згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у короткострокову оренду терміном на 5 років земельну ділянку, розташовану на території Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області, загальною площею 9,75 га згідно з викопіюванням або планом (схемою), що є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).
Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення кар'єру по добуванню піску. Передача земельної ділянки проводиться на підставі акту передачі-прийому в натурі, що додається до договору.
Відповідно до положень п. 2.2 договору сторони встановили, що договір укладається терміном на 5 років. По закінченню терміну дії договору Орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін, про що повинен повідомити письмово Орендодавця не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.
У розділі 4 договору сторони встановили, що підставою для припинення договору є:
- закінчення терміну на який було укладено договір;
- придбання орендарем земельної ділянки у власність;
- добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки;
- в разі несплати орендної плати в повному обсязі до 1 жовтня поточного року.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності після підписання сторонами та реєстрації в Біляївському районному відділі земельних ресурсів, перенесення меж земельної ділянки в натурі.(а.с.22-25).
Зазначений договір підписано обома сторонами та скріплено їх печатками без зауважень.
З відміток на цьому договорі вбачається, що 30.10.2003 р. цей договір було зареєстровано в Біляївському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис «30» жовтня 2003 р. за № 1.(а.с.24)
З наявного в матеріалах справи акту передачі-прийому земельної ділянки від 21.10.2003 р. вбачається, що власник земельної ділянки Біляївська районна державна адміністрація в особі її голови передав, згідно умов договору земельну ділянку, яка знаходиться в с. Яськи, Біляївського району, Одеської області, площею 9,75 га МП "АЛЕС". Зазначений акт підписано членами комісії та позивачем, без зауважень. (а.с. 26)
Викладене свідчить, що на виконання умов договору та норм чинного законодавства України відповідач передав, а позивач прийняв земельну ділянку згідно умов договору.
Згідно приписів ст. ст. 16-20 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час укладання та реєстрації вищевказаного Договору Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, тобто в даному випадку з 30 жовтня 2003 р. і відповідно дія його враховуючи конструкцію п.2.2. Договору закінчується через п'ять років, тобто 30 жовтня 2008року.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює та не приймає до уваги доводи відповідача та надану їм до матеріалів справи інформацію архівного відділу Біляївської районної державної адміністрації № 13 від 03.11.2015 р. та Управління Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області від 13.11.2015 р. №14-1502-99.4-2441/15-15, про те, що розпоряджень Біляївської районної державної адміністрації Одеської області "Про передачу земельної ділянки ПМП "АЛЕС" за період 2002-2004р.р. на постійне зберігання до архіву не надходило і що згідно Книги записів реєстрації договорів оренди землі за ПМП "АЛЕС" не проводилася державна реєстрація договору оренди землі №1 від 21.10.2003р. укладеного між ПМП "АЛЕС" та Біляївською районною державною адміністрацією, що на переконання відповідача свідчить що такий договір не укладався а тому не може бути пролонгований, з огляду на те, що по-перше, факт того, що договір оренди землі був зареєстрований в Біляївському районному відділі земельних ресурсів підтверджується відміткою цього відділу в самому договорі (а.с.24), а по-друге, зі змісту наявної в матеріалах справи довідки начальника відділу Держкомзему у Біляївському районі 17.02.2012 року вбачається, що згідно земельно-облікових даних відділу земельних ресурсів у Біляївському районі на 01.01.2012 року на території Яськівської сільської ради Біляївського району за ПМП «Алес» числяться землі загальною площею 9,7500 га відповідно до договору оренди від 30 жовтня 2003 року №1(а.с.38), що свідчить про його реєстрацію та спростовую доводи відповідача.
З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі рекультивованих земель (без номера та конкретної дати його складання) вбачається, що у 2007 р. (можливий період складання акту, з урахуванням дати розпорядження, травень - грудень 2007року ) на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 547/2007г від 07.05.2007 р. комісією по прийому-передачі рекультивованих земель 5,0 га рекультивованої земельної ділянки, яка за умовами договору надавалась позивачу в оренду, була передана (повернута) до земель запасу Яськівській сільській раді Біляївського району. (а.с. 29-30)
З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2008р. позивач направляв на адресу відповідача лист № 60 про поновлення договору, в якому одночасно просив змінити площу орендованої земельної ділянки з 9,75 га. на 4,75 га, у зв'язку із проведеною рекультивацією на площі 5 га, та повернення її до земель запасу Яськівської сільської ради. (а.с. 27)
Проте в матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на вищезазначений лист, в т.ч. заперечення щодо продовження його дії.
Водночас матеріали справи також свідчать, що позивач 05.12.2008 р. повторно звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір земельної ділянки на той же строк і на тих умовах, що були передбачені Договором (а.с.28).
Зі змісту цього повторного звернення можливо зробити висновок, що позивач просив укласти новий договір зі збереженням всіх умов передбачених Договором, тобто і умов договору якими визначено розмір земельної ділянки, тобто просив укласти новий договір оренди земельної ділянки площею 9,75 га, а не 4,75 га, як у попередньому зверненні.
Згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент укладання та закінчення дії договору 21.10.2008р.) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Враховуючи вказані обставини та приписи вищевказаного чинного на той час законодавства суд апеляційної інстанції доходить висновку, що Договір було поновлено на тих же умовах на новий, той же, строк (на п'ять років), тобто до 30 жовтня 2013року.
Слід також зазначити, що вищевказані обставини (факт продовження дії Договору на тих же умовах, в т.ч. стосовно площі земельної ділянки та на той же строк) встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2013р. по справі №815/4775/13-а, а відтак згідно приписів ст.35 ГПК України ці обставини не підлягають доказуванню та мають преюдиційне значення при вирішенні цього спору.
Статтею 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції чинній на момент закінчення дії нового строку договору, тобто станом на 30 жовтня 2013 р., визначено наступне положення, які регулюють порядок продовження дії договору оренди землі:
"По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди."
Матеріали справ свідчать, що відповідач звернувся 16.07.2013р. до відповідача з листом-повідомленням про поновлення Договору додавши до нього проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, якій відповідач отримав згідно 22.07.20013р.(а.с.31-35)
Водночас змістовний аналіз вказаної додаткової угоди у співвідношенні до умов самого Договору надає можливість суду зробити висновок, що відповідач запропонував у цій додатковій угоди інші, частково змінені, умови договору, зокрема в частині розміру земельної ділянки та орендної плати тощо.
Крім того, у доповнення вищевказаного листа - повідомлення позивач 02.12.2013р.направив відповідачу письмове обґрунтування визначеного ним у проекті додаткової угоди розміру орендної плати та просив відповідача укласти з ним цю додаткову угоду.(а.с.36-37)
В матеріалах справи відсутні відповіді відповідача на вказані звернення і представник відповідача в суді апеляційної інстанції визнав, що додаткова угода відповідачем у вказаний період часу не підписувалась.
Матеріали справи також свідчать, що позивач 29.04.2015р.,тобто через півтора року після вищевказаних звернень, знов звертався до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду, проект якої він направляв у 2013р. або надати мотивовану відмову.(а.с.39)
У відповідь на це звернення відповідач запропонував позивачу для вирішення цього питання звернутись до Одеської обласної державної адміністрації (а.с.41). що позивачем було зроблено 11.05.2015р.(а.с.42-43).
Одеська обласна державна адміністрація у відповідь на вищевказане звернення своїм листом від 24.07.2015р. за №3147/02-23/02/4082 роз'яснила відповідачу строки та порядку укладання додаткової угоди та зазначила, що оскільки відповідач пропонує укласти додаткову угоди на іншу площу ніж зазначено в договорі, то набуття в оренду земельної ділянки повинно здійснюватись у порядку визначеному ст.124 ЗК України з урахуванням приписів ст. ст. 93, 123, 124 ЗК України ст.ст. 13,18, 19 Кодексу України про надра та Закону «Про оренду землі» (а.с.44-45).
Враховуючи вищенаведені встановлені фактичні обставини суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, зі змісту запропонованого позивачем проекту додаткової угоди про поновлення терміну дії договору вбачається, що позивач пропонує укласти договір оренди на відмінних від раніше діючого Договору умовах, тобто частково змінивши, умови договору, зокрема в частині розміру земельної ділянки (пропонується укласти договір щодо 4.75га землі замість зазначених у договорів 9,75 га.) та в частині розміру орендної плати, не надавши при цьому доказів (документів), які б підтверджували факт встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 4,75га, та не надавши нормативно грошової оцінки цієї земельної ділянки (площею 4,75га), для визначення розміру орендної плати.
Однак згідно приписів Статтею 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції чинній на момент закінчення дії нового строку договору, тобто станом на 30 жовтня 2013 року та на час звернення позивача з цією пропозицією до відповідача та на час звернення його до суду з позовом по цієї справі, у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, тобто у загальному порядку передбаченому Законом України «Про оренду землі» та Земельним Кодексом України, які передбачають спеціальну процедуру отримання земельної ділянки в оренду відмінну від спрощеної процедури поновлення договору оренди землі, передбаченої ст.33 Закону «Про оренду землі».
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правові підстави для задоволення заявлених позивачем вимог відсутні.
Доводи скаржника про те що він повернув власнику землі конкретно визначену частину земельної ділянки яка була в нього оренді згідно акту приймання передачі, а тому встановлювати межи земельної ділянки як залишилась в його користуванні (оренді) немає потреби, не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.
Як зазначалось вище, з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі рекультивованих земель вбачається, що у 2007 р. на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 547/2007г від 07.05.2007 р. комісією по прийому-передачі рекультивованих земель 5,0 га рекультивованої земельної ділянки, яка за умовами договору була передано позивачу, була передана до земель запасу Яськівській сільській раді Біляївського району.
Суд звертає увагу на те, що умовами Договору не передбачалась право та/або обов'язок орендаря передавати частину отриманої в оренду земельної ділянки після здійснення її рекультивації будь-кому, в тому числі до земель запасу.
Слід зазначити, що після вищевказаної передачі частини земельної ділянки площею 5.0га, зміни до Договору в частині визначеного у договорі розміру орендованої земельної ділянки та розміру орендної плати не вносились, і позивач не звертався з пропозицією про внесення таких змін до вересня 2008 року, тобто фактично до закінчення строку дії Договору.
При цьому з аналізу вищевказаного акту не вбачається, що при вказаному повернені встановлювались в натурі межи земельної ділянки яка поверталась та нові межи земельної ділянки яка залишилась в користуванні (оренди) позивача, а інших доказів, які б підтверджували встановлення таких меж, позивач у порушення приписів ст.33 ГПК України суду не надав і в матеріалах справи таки докази відсутні, а відтак вимоги позивача про поновлення договору оренди на земельну ділянку з невизначеними в законодавче встановленому порядку межами, суперечить приписам вищевказаних правових норм.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступні обставини.
На час звернення позивача до суду з цим позовом вже набрав чинності та діє по цей час Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», у Прикінцевих та Перехідних положень якого визначено наступне.
«Визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності"
З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
4. У державній власності залишаються:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;
які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
які належать до земель оборони;
б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.»
Відповідно до приписів ст. 122 Земельного Кодексу України, в редакції чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом яка діє на теперішній і яка регулює повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, встановлено наступне.
1. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
3. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) ведення водного господарства;
б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
в) індивідуального дачного будівництва.
4. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
5. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
6. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
7. Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
8. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.
9. Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.
10. Земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Системний аналіз вищенаведених правових норм у співвідношенні одне до одного, з урахуванням даних що містяться у наданому відповідачем суду апеляційної інстанції витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району та плані схеми спірної земельної ділянки, згідно яких спірна земельна ділянка знаходиться (розташована) в Одеській області, в межах територіальної діяльності Яськівської сільської ради, однак за межами населеного пункту сіла Яськи, відноситься до категорії земель за основним цільовим призначення - до земель комерційного призначення, з цільовим призначенням - для розміщення кар'єру по видобутку піску, надає можливість суду апеляційної інстанції зробити висновок, що на час звернення позивача до суду першої інстанції з цим позовом і на теперішній час, визначений позивачем відповідач вже немає повноважень розпоряджуватись цією земельною ділянкою, зокрема укладати відносно неї договори оренди, і відповідно не уповноважений укладати додаткові угоди про поновленні дії договору оренди цієї земельної ділянки, а відтак його не можливо зобов'язувати в судовому порядку укладати цю додаткову угоду, оскільки він є неналежним відповідачем по заявленим позивачем вимогам.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні заявлених ним до визначеного ним відповідача позовних вимог.
Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення” рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
На думку суду апеляційної інстанції, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав у відповідності до приписів ст.43 ГПК України повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, дотримавшись при цьому вимог та приписів господарського - процесуального законодавства , тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2016 р. по справі № 916/4203/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "АЛЕС" - без задоволення.
Постанова, згідно ст.105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Суддя - доповідач: М.А. Мирошниченко
Судді: О.Л. Воронюк
ОСОБА_3