04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" квітня 2016 р. Справа№ 910/29612/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.
за участю представників: позивача - Гайдай Т.В.
відповідача - Нікітчина А.О.
третьої особи - Коломієць В.С.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт»
на рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2016 р.
у справі № 910/29612/15 (суддя - Мудрий С.М.)
за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт»
третя особа Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про виселення з орендованого майна, демонтаж та стягнення 34 021,76 грн
У листопаді 2015 року Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт» (далі - відповідач) про виселення відповідача з орендованого майна, демонтаж та стягнення заборгованості за договором оренди від 07.07.2012 р. № 482 у розмірі 31 852,82 грн, пені 2 049,02 грн та 119,92 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2015 р. було залучено до участі у справі Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.01.2016 р. у справі № 910/29612/15 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за оренду приміщення в розмірі 31 852,71 грн, пеню в розмірі 2 047,32 грн, 3% річних у розмірі119,92 грн; виселено ТОВ «ТАТ-Арт» з нерухомого майна (частини переходу), визначену тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками); зобов'язано ТОВ «ТАТ-Арт» у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски); в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове про повну відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази отримання відповідачем листа № 508-ПДД від 30.06.2015 р. про припинення строку дії вказаного договору, а тому відповідач вважає що укладений договір оренди від 07.07.2012 р. № 482 є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/29612/15 та призначено її до розгляду на 23.02.2016 р.
23.02.2016 р. через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/29612/15.
Розглянувши у судовому засіданні вказане клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Як передбачено п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду Київської області № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України», господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.
Обгунтовуючи вказане клопотання, відповідач посилається на те, що предметом позову у справі № 910/2782/16, до вирішення якої він просить суд зупинити дану справу, є вимога про визнання договору оренди № 482 від 07.07.2012 р. продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що свідчить про взаємопов'язаність справи № 910/2782/16 та справи № 910/29612/15.
Однак, відповідач не наводить жодних обставин у зв'язку з якими неможливо розглянути дану справу до вирішення справи № 910/2782/16.
Також, 23.02.2016 р. через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У судовому засіданні 23.02.2016 р. було оголошено перерву до 24.03.2016 р.
У судовому засіданні 24.03.2016 р. було оголошено перерву до 07.04.2016 р.
07.04.2016 р. через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про залучення Київської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Розглянувши вказане клопотання відповідача, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.
Обґрунтовуючи вказане клопотання, заявник посилається на те, що договір оренди № 482 від 07.07.2012 р. був укладений на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 12.06.2012 р. № 121, а тому рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси Київської міської ради.
Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Встановлено, що Київська міська рада не є стороною договору оренди № 482 від 07.07.2012 р., а тому відповідачем не доведено, яким саме чином прийняте рішення у даній справі вплине на її права та обов'язки.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
07.07.2012 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі - орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт» (далі - орендар) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен», як отримувачем коштів, було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 482 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі протоколу постійно діючої комісії Київради з питань власності від 12.06.2012 р. № 121 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ «Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, далі - об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: станція метро «Палац Україна» для торгівлі непродовольчими товарами.
Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ «Укрметротунельпроект», огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 13,8 кв.м, яка визначена у викопіюванні з схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до п 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 р. № 34/6250 та на дату підписання договору становить без ПДВ 275,31 грн за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 3 799,28 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.6 договору сторони передбачили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця на рахунок орендаря.
Як передбачено п. 4.15 договору, орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству.
Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.07.2012 р. по 29.06.2015 р. (п. 9.1 договору).
Договір припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.4 договору).
Актом приймання-передачі майна в оренду від 25.11.2011 р., який є невід'ємною частиною договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято об'єкт оренди. Акт підписано сторонами договору та скріплено відбитками їх печаток.
30.06.2015 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 508-НДД, яким повідомив останнього про закінчення терміну дії договору та відмову від його продовження з вимогою протягом 30 календарних днів звільнити об'єкт оренди та передати його КП «Київський метрополітен».
Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, об'єкт оренди не звільнив.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, продовжує використовувати орендоване приміщення після припинення дії договору про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, чим порушує права позивача та не сплачує кошти за користування орендованим майном.
Відповідач, в свою чергу вважає, що укладений договір є таким, що продовжив свою дію, оскільки ТОВ «ТАТ-Арт» не було належним чином повідомлено про припинення дії договору, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У відповідності до п. 1 ст. 762 ЦК України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Проте за період з 20.07.2015 р. по 20.10.2015 р. у відповідача виникла заборгованість по орендній платі в загальному розмірі 31 852,82 грн. з яких:
- 100,68 грн сума недоплати за попередній період;
- 7 969,98 грн орендна плата за червень 2015 року;
- 8 001,86 грн орендна плата за липень 2015 року;
- 7 921,84 грн орендна плата за серпень 2015 року;
- 7 858,46 грн орендна плата за вересень 2015 року.
Разом з тим, за перерахунком суду, розмір орендної плати за червень 2015 року становить 7 969,95 грн, за липень 2015 року - 8 001,83 грн, за серпень 2015 року - 7921,81 грн та за вересень 2015 року - 7 858,44 грн.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що факт наявності заборгованості станом на 20.10.2015 р. за період з 20.07.2015 р. по 20.10.2015 р. включно за укладеним договором оренди у відповідача перед позивачем не спростовано, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за перерахунком суду в розмірі 31 852,71 грн підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про виселення ТОВ «ТАТ-Арт» з нерухомого майна (частини переходу), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) ТОВ «ТАТ-Арт» згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро «Палац Україна», загальною площею 13,8 кв.м. та зобов'язання ТОВ «ТАТ-Арт» у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що належать ТОВ «ТАТ-Арт», колегія зазначає наступне.
Як передбачено ч. 1 ст. 765 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання (ч. 3 ст. 283 ГК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Як вже було встановлено вище, 30.06.2015 р. позивачем було надіслано відповідачеві лист № 508-НДД, яким останнього повідомлено про те, що 29.06.2015 р. термін дії договору закінчився і продовжуватися на новий термін не буде.
Також у вказаному листі зазначено, що орендарю необхідно протягом 30 календарних днів повернути за актом приймання-передачі об'єкт оренди.
Факт направлення вказаного листа відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 04589962.
Відповідно до ч. 1 ст 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Таким чином, виходячи з умов укладеного договору та наведених вище норм права, відповідач був зобов'язаний звільнити об'єкт оренди від своїх огороджуючих конструкцій та передати цей об'єкт позивачеві протягом 30-ти календарних днів з моменту закінчення строку дії договору оренди, тобто з 29.06.2015 р.
В той же час відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо звільнення та передачі по акту приймання-передачі орендованого приміщення позивачу та продовжує використовувати об'єкт оренди після закінчення строку дії договору для здійснення своєї господарської діяльності.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині виселення відповідача з об'єкта оренди та зобов'язання останнього демонтувати його огороджувальні конструкції (кіоски), оскільки факт порушення відповідачем умов договору, пов'язаних з поверненням позивачеві об'єкта оренди та звільненням об'єкта від огороджуючих конструкцій, позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку, визначеному ст. 33 ГПК України, не спростовано.
Доводи скаржника про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази отримання відповідачем листа № 508-ПДД від 30.06.2015 р. про припинення строку дії вказаного договору, а тому відповідач вважає, що укладений договір оренди від 07.07.2012 р. № 482 є продовженим на той самий строк, судова колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
Як було встановлено вище, факт направлення вказаного листа на адресу ТОВ «ТАТ-Арт» підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 04589962.
Таким чином, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення заяви про дострокове розірвання договору на адресу контрагента припиняє договір оренди, без врахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення про припинення дії договору, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справі № 5023/1385/11 від 06.10.2011 р., у справі № 910/24379/13 від 25.06.2014 р.
Вимога позивача про зобов'язання ТОВ «ТАТ-Арт» демонтувати належні йому тимчасові огороджуючі конструкції в строк не пізніше 30-ти календарних днів з дати набрання рішення законної сили, за адресою: м. Київ, станція метро «Палац Україна» також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про виселення відповідача з об'єкта оренди.
Крім того, за прострочення виконання зобов'язання, за час неповернення орендованого приміщення коштів по орендній платі, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2 049,02 грн пені та 119,92 грн 3 % річних.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положенням ч. 1 ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Аналогічні положення містить стаття 230 Господарського кодексу України.
Також договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якої встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Таким чином, в силу наведених норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
Так, сторонами у п. 6.2 укладеного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Разом з тим, згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Виходячи з умов, визначених у п. 9.1 укладеного договору, дія договору припинилася з 29.06.2015 р.
Як встановлено судом, пеня позивачем нарахована за прострочення грошового зобов'язання за період з 21.07.2015 р. по 20.10.2015 р., тобто за період часу користування об'єктом оренди без здійснення орендної оплати, але вже після припинення дії договору.
Враховуючи наведені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що забезпечене неустойкою (у вигляді пені) виконання відповідачем основного грошового зобов'язання припинилося у зв'язку із припиненням дії договору, а тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача господарської санкції шляхом стягнення з відповідача пені за прострочення ним сплати орендної плати за користування об'єктом оренди після припинення дії договору.
Іншої угоди, якою б було забезпечено неустойкою виконання відповідачем грошового зобов'язання після припинення дії договору сторонами спору суду не надано.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 57/128 від 02.07.2014.
Таким чином, позов в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 047, 32 грн було безпідставно задоволено Господарським судом міста Києва до стягнення, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.
Щодо нарахування позивачем 3% річних у сумі 119,92 грн за прострочення сплати відповідачем орендної плати, колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, як встановлено вище, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування до нього відповідальності шляхом стягнення з відповідача 3 % річних.
Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, наданого позивачем, приходить до висновку, що місцевим судом правомірно задоволена вимога про стягнення 3% річних в розмірі 119,92 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Згідно зі ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 12.01.2016 р. у справі № 910/29612/15 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2016 р. у справі № 910/29612/15 скасувати частково та прийняти нове рішення.
3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, кімната 17; ідентифікаційний номер 24738354) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) заборгованість за оренду приміщення в розмірі 31 852 (тридцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві),71 грн, три проценти річних в розмірі 119 (сто дев'ятнадцять),92 грн.
3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, кімната 17; ідентифікаційний номер 24738354) з нерухомого майна (частини переходу), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт» згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро «Палац Україна», загальною площею 13,8 кв.м.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, кімната 17; ідентифікаційний номер 24738354) у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт» та знаходяться за адресою: станція метро «Палац Україна», загальною площею 13,8 кв.м.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, кімната 17; ідентифікаційний номер 24738354) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) 3 580(три тисячі п'ятсот вісімдесят),68 грн судового збору за подання позовної заяви».
4. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Арт» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, кімната 17; ідентифікаційний номер 24738354) 241 (двісті сорок одна),97 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.
6. Матеріали справи № 910/29612/15 повернути до Господарського суду м. Києва.
7. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
ОСОБА_1