"14" квітня 2016 р.Справа № 923/722/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Величко Т.А.,
ОСОБА_1
при секретарі - Альошиній Г.М.
за участю представників:
Від позивача: ОСОБА_2
Від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємства “Херсонтеплогенерація”
на ухвалу господарського суду Херсонської області
від 23 лютого 2016 року
за заявою Приватного підприємства “Херсонтеплогенерація” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі № 923/722/14
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до Приватного підприємства “Херсонтеплогенерація”
про стягнення 1136525,85 грн.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.02.2016 року (суддя Нікітенко С.В.) відмовлено ПП "Херсонтеплогенерація" у задоволенні заяви про визнання наказу від 19.05.2015р. у справі № 923/722/14 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми пені у розмірі 215 554,58 грн.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції ПП "Херсонтеплогенерація" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених в ухвалі висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги в порядку передбаченому ст. ст. 64, 77, 98 ГПК України сторони заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду.
12.04.2016 року до Одеського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку з його зайнятістю в інших судових процесах.
Вказане клопотання судом визнано необґрунтованим та відхилено з огляду на неподання заявником доказів зайнятості представника у судовому засіданні по іншій справі та неможливості його явки з інших поважних причин, а також з тих мотивів, що чинний ГПК України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засідання суду. У даному випадку представництво інтересів відповідача в господарському суді може здійснюватись як керівником підприємства, так і іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Перенесення судового засідання на іншу дату призведе до порушення встановленого ч. 2 ст. 102 ГПК України процесуального строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 року у справі № 923/722/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 року, позов задоволено частково, стягнуто з ПП "Херсонтеплогенерація" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 714 490,04 грн., суму пені у розмірі 215554,58 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 25070,05 грн., суму 3% річних у розмірі 64960,67 грн. та 20880,52 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2015р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 року у справі № 923/722/14 залишено без змін.
19.05.2015 року господарським судом Херсонської області видано відповідний наказ про примусове виконання рішення у справі № 923/722/14.
Звертаючись з заявою про визнання вказаного вище наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПП “Херсонтеплогенерація” на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пені в розмірі 215 554,58 грн. (згідно з уточненою заявою від 03.02.2016р.), ПП “Херсонтеплогенерація” посилається на ч. 13 ст.18 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” в редакції Закону України від 14.05.2015р. №423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", якими встановлено списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними в трьохмісячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року. На думку заявника, оскільки заборгованість перед позивачем за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року, ним погашено, то нарахована пеня, стягнута рішенням суду, є списаною в силу вказаних норм Закону.
Виходячи з приписів ч. 4 ст. 117 ГПК України, однією з підстав для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, є відсутність обов'язку боржника за наказом повністю чи частково у зв'язку з його припиненням іншою особою або з інших причин.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в даному випадку правильно взято до уваги положення ч. 13 ст. 18 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” (в редакції Закону України від 14.05.2015 № 423-VIII), згідно якої заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.
Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.
У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін. Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з цим судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що предметом регулювання Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” відповідно до п. 3 ч. 3 розділу 1 останнього є заборгованість, що залишилась непогашеною на день набрання чинності цим Законом - 06.06.2015, за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року та за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду).
При цьому судом враховано, що в рішенні від 31.03.2015р. господарського суду Херсонської області встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла за невиконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3159-БО-33 від 28.12.2012р., укладеного між сторонами, за період з січня по грудень 2013 року. Відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого природного газу виконав частково, допустив прострочення платежів і на момент розгляду судом справи № 923/722/14 заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий газ за 2013 рік складала 714 490,04 грн.
Судом попередньої інстанції встановлено, що зазначена заборгованість за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року була погашена відповідачем до 25.08.2015р.
Разом з тим, як вірно взято до уваги судом попередньої інстанції, зі змісту названої вище норми Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” реалізація права теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій на списання пені, штрафних та фінансових санкцій знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку від виконання такими організаціями необхідних передумов та укладання договору про реструктуризацію заборгованості, а відтак, відсутність такого договору виключає можливість для застосування механізму списання пені, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом.
При цьому судом обґрунтовано взято до уваги і те, що згаданим вище Законом списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів передбаченої цією частиною процедури реструктуризації заборгованості (на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України), і не може розглядатися як самостійна підстава для списання поза вищевказаною процедурою, тобто у відриві від контексту всієї ч. 13 ст. 18 Закону. Іншого порядку списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій на сьогодні законодавством не передбачено.
З врахуванням зазначеного вище, встановленого судом факту відсутності укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості, колегія суддів вважає правомірним висновок суду про відмову в задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а відтак, оскаржувану ухвалу прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи все вищевикладене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильної та обґрунтованої ухвали місцевого суду.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 117 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.02.2016 року у справі № 923/722/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Херсонтеплогенерація” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
ОСОБА_3
Судді:
ОСОБА_1