04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" квітня 2016 р. Справа№ 910/18031/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Верховця А.А.
Гарник Л.Л.
при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.
за участю представників сторін:
від скаржника: Гончаренко І.Л. - довіреність № 91/2015/10/19-4 від 19.10.2015.
від ініціюючого кредитора: Герелес Л.В. - довіреність № 4917 від 14.12.2015.
ліквідатор банкрута Руденок Ю.О. - свідоцтво № 1157 від 04.07.2013.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року
у справі № 910/18031/14 (суддя Чеберяк П.П.)
за заявою Приватного акціонерного товариства „Українська гірничо- металургійна компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія" „Київрембуд"
про банкрутство
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року у справі № 910/18031/14 визнано, зокрема ПАТ „Київенерго" кредитором ТОВ „БК „Київрембуд" з грошовими вимогами на суму 3 654,00 грн. - першої черги, 68 746,02 грн. - четвертої черги, 7 273,69 грн. - шостої черги, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 15 119 592,46 грн. Відмовлено у визнанні кредиторських вимог ПАТ „Київенерго" до боржника на суму 5 441,53 грн.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ „Київенерго" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким визнати поточні вимоги ПАТ „Київенерго" в повному обсязі, а саме: 42 494,62 грн. з наступною черговістю: І черга - 2 436,00 грн., ІV черга - 30 895,62 грн. та VІ черга - 9 162,76 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Гарник Л.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.
24.03.2016 року апеляційна скарга ПАТ „Київенерго" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Гарник Л.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ПАТ „Київенерго" прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 12.04.2016 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Руденок Ю.О. просив залишити її без задоволення у зв'язку з її безпідставністю, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції як законну та обґрунтовану - без змін.
Представник скаржника в судовому засіданні 12.04.2016 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року, яка стосується вимог ПАТ „Київенерго" та прийняти нове рішення, яким визнати відповідні поточні вимоги в повному обсязі.
Представник ініціюючого кредитора та ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Руденок Ю.О. в судовому засіданні проти вимог ПАТ „Київенерго", викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року - без змін.
Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на направляли.
12.04.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „Київенерго" слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року в частині визнання та включення грошових вимог ПАТ „Київенерго" - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у серпні 2014 року ПрАТ „Українська гірничо-металургійна компанія" звернулось до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „Будівельна компанія „Київрембуд" у зв'язку з неспроможністю останнього погасити заборгованість у розмірі 727 319,66 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „БК „Київрембуд", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Руденок Ю.О.
Ухвалою попереднього засідання від 11.03.2015 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ „Будівельна компанія „Київрембуд" на загальну суму 12 294 483,73 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 року ТОВ „БК „Київрембуд" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Руденок Ю.О.
Відповідне повідомлення оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 04.10.2015 року за № 23484.
13.11.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява ПАТ „Київенерго" з поточними кредиторськими вимогами до боржника на суму 42 494,62 грн., за наслідками розгляду якої ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року відповідну заяву кредитора задоволено частково та з урахуванням визнаних вимог ухвалою попереднього засідання від 11.03.2015 року визнано ПАТ „Київенерго" кредитором ТОВ „БК „Київрембуд" з грошовими вимогами на загальну суму 79 673,71 грн., серед яких: 3 654,00 грн. - першої черги, 68 746,02 грн. - четвертої черги, 7 273,69 грн. - шостої черги. Крім того, оскаржуваною ухвалою відмовлено у визнанні кредиторських вимог ПАТ „Київенерго" до боржника на суму 5 441,53 грн.
Перевіряючи законність винесення вказаної ухвали суду першої інстанції в частині, що по суті апеляційної скарги оскаржує апелянт, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (абз. 7 ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство).
Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону про банкрутство вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Так матеріалами справи підтверджується та вірно встановлено судом першої інстанції, що в межах строку, визначеного ст. 38 Закону, до суду надійшла заява ПАТ „Київенерго" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 42 494,62 грн.
Заявлені кредитором вимоги складають витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 436,00 грн., заборгованість за спожиту електроенергію згідно договору на постачання електричної енергії № 40518 від 28.04.2006 року в розмірі 30 895,62 грн., а також кредитором заявлено конкурсні вимоги на загальну суму 9 162,76 грн., у тому числі заборгованість за договором № 616/24 від 09.08.2006 року у розмірі 3 124,40 грн., а також 6 038,36 грн., які підтверджені рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі № 37/607.
Досліджуючи подану заяву з грошовими вимогами до боржника, судом встановлено, що поточні вимоги ПАТ „Київенерго" у сумі 30 895,62 грн. ґрунтуються на невиконанні боржником своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за спожиту електроенергію відповідно до укладеного між кредитором та боржником договору на постачання електричної енергії № 40518 від 28.04.2006 року, яку нараховано за період з 01.11.2014 року по 01.11.2015 року у розмірі 25 571,19 грн., а також 3 % річних та інфляційних втрат за весь час прострочення в сумі 5 324,67 грн.
Як було зазначено вище, провадження в даній справі порушено ухвалою суду від 22.10.2014 року, а в подальшому постановою суду від 28.09.2015 року боржника визнано банкрутом.
Частиною 1 ст. 38 Закону про банкрутство встановлено, зокрема, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
За таких обставин, оскільки заборгованість за жовтень 2015 в сумі 2 317,13 грн. не підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів з огляду на те, що нарахована після визнання боржника банкрутом постановою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 року, а отже не є поточною заборгованістю, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо часткового задоволення заявлених вимог в цій частині на суму 28 578,72 грн., що в свою чергу спростовує твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що вказані вимоги є поточною заборгованістю боржника та можуть нараховуватись після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Крім того, як вбачається з заяви ПАТ „Київенерго", вимоги кредитора в розмірі 6 038,36 грн. підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі № 37/607, яким зокрема стягнуто з боржника на користь ПАТ „Київенерго" 5936,36 грн. боргу та 102,00грн. державного мита.
На примусове виконання вказаного рішення суду 03.03.2011 року господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року визначено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Частиною 4 ст. 23 вказаного Закону визначено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Таким чином, зважаючи, що вимоги кредитора в розмірі 6 038,36 грн., підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили та виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а отже є конкурсними, та враховуючи, що вони заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання зазначених вимог та включення їх до шостої черги реєстру вимог кредиторів.
Щодо вимог, які складають заборгованість за договором № 616/24 від 09.08.2006 року у розмірі 3 124,40 грн., то колегією суддів встановлено наступне.
09.08.2006 року між кредитором і боржником укладено договір № 616/24, відповідно до якого кредитор проводить оперативно-технічне обслуговування електрообладнання, яке знаходиться на балансі боржника, а останній приймає та своєчасно сплачує послуги у строки, встановлені договором.
Кредитор свої зобов'язання по вказаному договору виконав, оперативно-технічне обслуговування електрообладнання у період з листопада 2010 року по серпень 2011 року провів у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт, графіками огляду ТП, листами обліку виконання робіт з ОТОЕ, картками відвідування ТП, виписками з оперативного журналу РЕМ „Західний" за період з 01.11.2010 року по 01.08.2011 року.
В свою чергу боржник зобов'язання по здійсненню розрахунку за отримані послуги не здійснив, у зв'язку з чим заборгованість ТОВ „Будівельна компанія „Київрембуд" за послуги оперативно-технічного обслуговування електрообладнання за договором складає 3 124,40 грн.
Таким чином, заявлені вимоги складають заборгованість, яка виникла в період з листопада 2010 року по серпень 2011 року. Вказана заборгованість не підтверджена відповідним рішенням суду та виконавчими документами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином судом встановлено, що позовна давність щодо заявлених вимог на підставі даного договору сплинула відповідно в 2013-2014 роках. Кредитор не здійснив заходів щодо захисту свого цивільного права або інтересу в судовому порядку, а заявив відповідні вимоги у справі про банкрутство боржника лише в листопаді 2015 року після визнання останнього банкрутом.
Відповідно до п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.0.2013 № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.
Враховуючи викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції щодо відмови у включенні вимог кредитора згідно договору від 09.08.2006 року № 616/24 в розмірі 3 124,40 грн. до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Будівельна компанія „Київрембуд" у зв'язку зі спливом строку позовної давності щодо вказаних вимог, а відтак доводи скаржника про наявність підстав для визнання та включення відповідних вимог до реєстру є безпідставними, а тому апеляційну скарга в цій частині також не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського дійшла висновку, що ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року у даній справі щодо розгляду грошових вимог ПАТ „Київенерго" прийнято відповідно до норм чинного законодавства, викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника безпідставні, необґрунтовані та висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року у справі № 910/18031/14 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року у справі № 910/18031/14 в частині, що стосується грошових вимог Публічного акціонерного товариства „Київенерго", залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Справу № 910/18031/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 15.04.2016 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді А.А. Верховець
Л.Л. Гарник