79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" квітня 2016 р. Справа № 907/305/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Матущака О.І.
Хабіб М.І.
При секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації б/н від 12.03.2016 року
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2016 року
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вх. № 02.5.1-14/1823/16 від 10.02.2016 року)
про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2013 року до виконання
у справі № 907/305/13
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Ільниця Іршавського району Закарпатської області
до відповідача: Відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації, м. Іршава Закарпатської області
про стягнення 25 628,03 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_3 - доручення № 75 від 11.04.2016 року
від відповідача: Павлишин І.М. - довіреність б/н від 28.03.2016 року
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2016 року у справі № 907/305/13 (суддя Івашкович І.В.) заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2013 по справі №907/305/13 до виконання задоволено. Поновлено строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2013 по справі №907/305/13 на три місяці, визначено, що він є дійсним для пред"явлення до виконання до 02.06.2016р.
Не погоджуючись з даною ухвалою Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації подав апеляційну скаргу б/н від 12.03.2016 року, в якій просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2016 року скасувати, а в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що судом не досліджено та не надано правову оцінку наявним у справі доказам, не вказано поважну причину, через яку позивач пропустив строк для пред'явлення судового наказу до виконання.
Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 30.03.2016 року, в якому просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У зв'язку з перебуванням члена колегії - судді Дубник О.П. у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.04.2016 року у справі № 907/305/13 суддю Дубник О.П. замінено на суддю Хабіб М.І.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи апелянта, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.04.2013 р. стягнуто з відділу освіти Іршавської райдержадміністрації на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 25628,03 грн. та 1720,50 грн. відшкодування судових витрат.
На виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.04.2013 р. видано наказ від 07.05.2013р. у справі № 907/305/13, який був дійсний для пред'явлення до виконання до 01.05.2014 року
09.02.2016 року стягувач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Закарпатської області із заявою б/н від 01.02.2016 року про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що в травні 2013 року стягувачем до управління Державної казначейської служби України в Іршавському районі Закарпатської області було пред'явлено до виконання наказ від 07.05.2013 р. по справі № 907/305/13.
Однак, 03.06.2013 р. заявником було подано заяву до управління Державної казначейської служби України в Іршавському районі Закарпатської області про відкликання наказу без виконання, у зв'язку з тим, що боржником заявлено про намір виконати рішення в добровільному порядку.
Стягував стверджує, що враховуючи те, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.04.2013 р. у справі № 907/305/13 не виконано, у січні 2016р. ним повторно направлявся до Управління Державної казначейської служби України в Іршавському районі Закарпатської області наказ для виконання. Оскільки вказані дії стягувачем вчинено з пропуском строку для пред'явлення наказу до виконання, Управлінням Державної казначейської служби України в Іршавському районі Закарпатської області повернуто наказ стягувачеві.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не подано до суду першої інстанції доказів направлення ним у 2016 році до Управлінням Державної казначейської служби України в Іршавському районі Закарпатської області наказу від 07.05.2013 р. по справі № 907/305/13 до виконання.
Позивачем в обґрунтування заяви про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання було подано до суду копію заяви б/н від 05.03.2014 року ОСОБА_2 про повторне направлення наказу для виконання та копію листа № 06-14/409 від 03.06.2013 року Управління державного казначейства служби України в Іршавському районі Закарпатської області про повернення виконавчого документа.
Позивачем було подано до суду апеляційної інстанції заяву ОСОБА_2 б/н від 15.03.2016 року, яка була адресована начальнику Управління державної казначейської служби України в Іршавському районі Закарпатської області щодо направлення наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/305/13 від 07.05.2013 року для виконання.
У відповідь на зазначену заяву Управління Державної казначейської служби України в Іршавському районі Закарпатської області листом № 01-19/2/170 від 17.03.2016 року повернуло позивачеві документи без виконання, у зв'язку з тим, що не було подано оригіналу наказу.
При винесенні постанови колегія суддів виходили з наступного.
Згідно ст.1 Конституції України Україна є правовою державою. Отже, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження в Україні засад верховенства права.
Частиною п'ятою ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Із зазначеними конституційними нормами кореспондується стаття 115 Господарського процесуального кодексу України, в силу якої рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно ч. 1,2 ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.
Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас, суд має право відновлення пропущеного процесуального строку, виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали заявнику реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого строку.
Місцевий господарський суд, задовольняючи подану Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання виходив з того, що строк пред'явлення наказу до виконання пропущений позивачем, у зв'язку з наміром боржника виконати рішення в добровільному порядку. Однак, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу не звернув уваги на те, що твердження заявника про те, що ним було відкликаний наказ без виконання, у зв'язку з тим, що боржником заявлено про намір виконати рішення в добровільному порядку, не підтверджуються належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, про зобов'язання чи намір відповідача виконати рішення суду в добровільному порядку.
Так, судом встановлено, що наказ Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2013 року № 907/305/13 року був дійний для пред'явлення до виконання до 01.05.2014 року.
Матеріалами справи підтверджено, що листом Управління державної казначейської служби України в Іршавському районі Закарпатської області № 06-14/409 від 03.06.2013 року повернуло стягувачу наказ без виконання, згідно заяви позивача.
Пізніше, більше ніж через 2 роки, позивачем було повторно направлено на адресу Управління державної казначейської служби України в Іршавському районі Закарпатської області заяву б/н від 15.03.2016 року щодо виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/305/13 від 07.05.2013 року.
У відповідь на зазначену заяву Управління Державної казначейської служби України в Іршавському районі Закарпатської області листом № 01-19/2/170 від 17.03.2016 року повідомило позивача про повернення документів без виконання, у зв'язку з тим, що не було подано оригіналу наказу.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що Управління Державної казначейської служби України в Іршавському районі Закарпатської області повернуло позивачу наказ Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2013 р. по справі №907/305/13 без виконання, у зв'язку з тим що стягувачем пропущений строк для його пред'явлення.
Судова колегія вважає, що твердження стягувача про те, що він не подав наказ до виконання у зв'язку з наміром боржника виконати рішення в добровільному порядку (які не є документально обґрунтованими) не можуть бути поважною причиною, яка підтверджує факт неможливості пред'явити наказ до виконання в межах строку дії наказу.
Отже, умови подання наказу до виконання залежали лише від волевиявлення позивача.
Позивачем не надано жодних письмових доказів на підтвердження відсутності у нього можливості скористатися правом пред'явлення наказу до виконання відповідно до строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження». А відтак, у суду відсутні підстави для задоволення заяви про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування ухвали господарського суду як необґрунтованої та винесеної з порушенням норм процесуального права та про відмову в задоволенні заяви позивача про відновлення пропущеного строку для пред'явлення спірного наказу до виконання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 53, 99, 101, 103 - 105, 106, 119 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2016 року скасувати. В задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання відмовити.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) на користь Відділу освіти Іршавської райдержадміністрації (Закарпатська область, м.Іршава, вул. Шкільна, 17, і.к. 36990540) 1378, 00 грн. судового збору за перегляд ухвали в апеляційному порядку.
4. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Справу направити в Господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови складено та підписано 14.04.2016 року
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
Судді Матущак О.І.
Хабіб М.І.