04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" квітня 2016 р. Справа№ 910/17019/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Отрюха Б.В.
За участю представників:
від позивача: Швед Я.О. - за дов.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Костюк О.М. - за дов.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015
у справі №910/17019/15 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія»
третя особа: Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
про виселення
Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі, позивач або КП «Київський метрополітен») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія» (далі, відповідач), третя особа: Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі, третя особа) про виселення з орендованого майна та зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоск Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія»), що знаходиться за адресою: станція метро «Палац Спорту» загальною площею 29,91 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані припиненням строку дії укладеного між сторонами Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №315 від 07.05.2012.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі №910/17019/15 позов Комунального підприємства «Київський метрополітен» задоволено у повному обсязі.
Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Місія» з нерухомого майна (частини переходу), згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: станція метро «Палац Спорту», загальною площею 29,91 кв.м.
Демонтовано тимчасові огороджуючі конструкції (кіоск Орендаря) Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія», що знаходиться за адресою: станція метро «Палац Спорту», загальною площею 29,91 кв.м.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія» на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» 2 436,00 грн. судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що строк дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №315 від 07.05.2012 на час розгляду справи закінчився, а тому у відповідача відсутні правові підстави для продовження користування комунальним майном.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Місія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі №910/17019/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
За твердженнями скаржника він неодноразово звертався до позивача та третьої особи з листами про продовження строку дії договору оренди, однак вони спеціально та безпідставно не продовжують договір оренди, посилаючись на лист від 31.03.2015 за №152-ПДД.
Апелянт наголошує на тому, що він не має прострочень по оплаті, сплачує орендну плату та комунальні платежі вчасно, об'єкт оренди застрахував, правил пожежної безпеки не порушував, жодних нарікань до відповідача не було.
Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія» у справі №910/17019/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.11.2015.
09.11.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача подав у судовому засіданні, призначеному на 24.11.2015, клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 15.12.2015.
У судове засідання, призначене на 15.12.2015, представник відповідача не з'явився та 14.12.2015 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншій справі, а також клопотання про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 продовжено строк вирішення спору, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 29.12.2015.
28.12.2015 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/17019/15 до розгляду Вищим господарським судом України пов'язаної з нею іншої справи №910/9490/15.
Вказане клопотання мотивоване тим, що предметом спору у справі №910/17019/15 є виселення ТОВ «Місія» з орендованого майна у зв'язку із закінченням строку дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №315 від 07.05.2012, у той час як предметом спору у справі №910/9490/15 є визнання продовженим (пролонгованим) Договору №315 від 07.05.2012, у зв'язку з чим дані справи є пов'язаними.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав подане 28.12.2015 клопотання про зупинення провадження у справі.
Водночас, представники позивача та третьої особи заперечили проти заявленого клопотання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2015 апеляційне провадження у справі №910/17019/15 було зупинене до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №910/9490/15.
22.02.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву про поновлення провадження у справі, мотивовану тим, що 09.02.2016 Вищим господарським судом України було прийнято постанову, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/9490/15, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Місія» до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа КП «Київський метрополітен», про визнання продовженим Договору оренди №315 від 07.05.2012.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 поновлено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.03.2016.
У судове засідання, призначене на 22.03.2016, представник відповідача не з'явився, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав 22.03.2016 клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю у іншому судовому засіданні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 05.04.2016.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 05.04.2016, знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на те, що розгляд справи вже відкладався, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується витягом із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
У судовому засіданні 05.04.2016 представники позивача та третьої особи просили у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі № 910/17019/15 залишити без змін.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як підтверджується матеріалами справи, 07.05.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), правонаступником якого є Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «Місія» (орендар) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (отримувач коштів) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 315 (далі, Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 19.04.2012 №116 передає, а відповідач (орендар) приймає в оренду нерухоме майно (частину (переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря: далі - об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: станція метро «Палац Спорту» загальною площею 29,91 кв.м. для торгівлі непродовольчими товарами.
Згідно пункту 2.4. Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Київський метрополітен».
Пунктом 4.15. Договору сторони визначили обов'язок орендаря після припинення дії договору оренди протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.
Відповідно до пункту 7.6. Договору у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.
Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 до 29.03.2015 (пункт 9.1. Договору).
Пунктом 9.5. Договору визначено, що договір припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.
На виконання умов даного Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди від 07.05.2012 № 315 частину приміщення переходу, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 29,91 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, станція метро «Палац Спорту» (том 1, а.с. 37).
Як вбачається із матеріалів справи, листом від 17.04.2015 №320-НДД КП «Київський метрополітен» повідомило відповідача про закінчення терміну дії Договору та вимагало в термін до 14.05.2015 добровільно звільнити частину переходу станції метро «Палац Спорту» від огороджуючи конструкцій орендаря, вивезти все майно орендаря і повернути об'єкт оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі майна.
Крім того, листами від 20.03.2015 №110-НДД та від 09.04.2015 №245-НДД позивач повторно повідомив відповідача про те, що термін дії договору оренди закінчився 29.03.2015 і подовжуватись на новий термін не буде, а також вимагало звільнити об'єкт оренди від огороджуючих конструкцій відповідача та повернути його за актом приймання-передачі і надіслало відповідачу два примірники акту приймання-передачі.
Однак, зазначених у листах вимог орендар не виконав.
Позовні вимоги КП «Київський метрополітен» мотивовані тим, що укладений між сторонами Договір № 315 від 07.05.2012 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому позивач просив суд примусово виселити орендаря з займаного ним орендованого майна та демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог КП «Київський метрополітен», виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 291 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/9490/15, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2016 2015, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Місія» до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа КП «Київський метрополітен», про визнання продовженим Договору оренди №315 від 07.05.2012. Судами встановлено, що відсутні правові підстави до продовження договору оренди, строк дії якого закінчився 29.03.2015.
Таким чином, факт закінчення строку дії Договору №315 від 07.05.2012 та відсутності правових підстав для його продовження підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/9490/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2016 2015, та не підлягає повторному доказуванню.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.
Аналогічний обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна передбачено також пунктами 4.15., 7.6. Договору оренди.
З огляду на припинення дії Договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем комунальним майном.
Враховуючи зазначене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про виселення відповідача з орендованого майна, а саме: з нерухомого майна (частини переходу), згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: станція метро «Палац Спорту», загальною площею 29,91 кв.м., підлягає задоволенню, оскільки з моменту припинення Договору відповідач втратив статус орендаря.
Крім того, позивачем було заявлено вимогу про зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що належать ТОВ «Місія» та знаходяться за адресою: станція метро «Палац Спорту» загальною площею 29,91 кв.м.
Згідно пункту 8.5.6. Договору у разі припинення дії цього договору, орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро «Палац Спорту» в термін, визначений пунктом 4.15. цього Договору від своїх огороджуючих конструкцій.
Отже, оскільки умовами Договору прямо передбачений обов'язок відповідача звільнити орендовану частину приміщення від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій, то вимога позивача про зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції є обґрунтованою та правомірно задоволена місцевим господарським судом.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі №910/17019/15 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі №910/17019/15 залишити без змін.
Матеріали справи №910/17019/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
Б.В. Отрюх