04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" квітня 2016 р. Справа№ 910/29237/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Рудченка С.Г.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Коптілін С.Ю.(дов. №б/н від 24.03.2016 року);
від відповідача1 - не з'явились;
від відповідача2 - не з'явились;
від третьої особи1 - Семенов М.В. (дов. №20-22/570 від 30.12.2015 року);
від третьої особи2 - Приходько Д.В. (дов. №624/15 від 06.11.2015 року);
від третьої особи3 - ОСОБА_5 (дов. №НВС031683 від 08.12.2015 року);
розглядає апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року
у справі №910/29237/15 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест", м. Луцьк
до 1) Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, м. Київ
2) Державного підприємства "СЕТАМ", м. Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Державної виконавчої служби України, м. Київ
2) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", м. Київ
3) ОСОБА_7, м. Чернівці
про визнання недійсними результатів електронних торгів -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про визнання недійсними результатів електронних торгів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2015 року порушено провадження у справі № 910/29237/15, залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державну виконавчу службу України та Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_7.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2015 року, залучено до участі у справі в якості відповідача-2 - Державне підприємство "СЕТАМ".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2015 року, заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" про вжиття захожів забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на нерухоме майно - будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест".
Не погодившись із вказаною ухвалою, публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу №140-5-1-00/8-3 від 04.01.2016 року, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі №910/29237/15 скасувати повністю.
Крім того, до апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі №910/29237/15.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, дійшла висновку про те, що клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі №910/29237/15, є таким, що підлягає задоволенню, а матеріали апеляційної скарги є достатніми для прийняття її до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 року (у складі колегії суддів: Агрикової О.В. - головуючого, Чорногуза М.Г., Рудченка С.Г.) апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі № 910/29237/15 прийнято до провадження та призначенно розгляд на 30.03.2016 року.
В судовому засіданні 30.03.2016 року представники позивача та скаржника надали усні пояснення. Представником скаржника було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових обґрунтувань та доказів до апеляційної скарги, представники позивача не заперечували, щодо відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 року продовжено строк розгляду спору у справі №910/29237/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 12.04.2016 року.
В судове засідання, призначене на 12.04.2016 року, з'явились представники позивача та третіх осіб, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).
Враховуючи те, що відповідачі були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу та заяву про відмову від апеляційної скарги у відсутності представників відповідачів.
В судовому засіданні 12.04.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» було подано відзив від 11.04.2016 року на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі №910/29237/15, у відповідності до якого останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Також, товариством з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» було подано відзив від 11.04.2016 року на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі №910/29237/15, у відповідності до якого останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 12.04.2016 року ОСОБА_7 було подано письмові пояснення в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких останній просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні 12.04.2016 року представник третьої особи2 надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представник третьої особи1 надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник третьої особи3 надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" №140-5-1-00/8-3 від 04.01.2016 року на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі №910/29237/15 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується:
- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарським судом враховано наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин (Постанова Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, предметом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" є визнання недійсними результатів електронних торгів щодо реалізації нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за початковою ціною продажу майна - 13 567 650 грн. 00 коп., які були проведені на виконання рішення господарського суду Волинської області №5004/1658/11 від 25.06.2013 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" вважає незаконними проведені електронні торги, оскільки Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України порушено процедуру проведення електронних торгів, визначену Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року №656/5, - реалізоване майно за заниженою вартістю.
Відповідно до матеріалів справи, 11.11.2015 року було проведено аукціон лоту 106682 (уцінено лот 93342) з реалізації нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" на праві приватної власності згідно з свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 11.03.2010 року.
За результатами проведених торгів Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України складено протокол №128174 від 11.11.2015 року.
Актом №42934008/17 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.11.2015 року затверджено результати реалізації нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест", переможцем торгів визнано - ОСОБА_7.
В якості забезпечення позову у справі №910/29237/15 заявник просить заборонити Державному підприємству "СЕТАМ" вчиняти будь-які дії щодо оформлення результатів електронних торгів від 11.11.2015 року щодо лоту 106682 - нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" та накласти арешт на нерухоме майно - будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2015 року, заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" про вжиття захожів забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на нерухоме майно - будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест".
В апеляційній скарзі, банк просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року, посилаючись на те, що вона ухвалена з порушенням норм процесуального права.
Згідно з ст. 67 ГПК України одним із заходів до забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
Отже, арешт може накладатися на майно, яке належить тільки відповідачеві. Накладення господарським судом арешту на майно, яке належить іншим особам, чинним законодавством не передбачене.
Відповідно до ч. 11 ст. 67 ГПК України не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.
Забезпечення позову судом першої інстанції здійснено з порушенням норм ст.ст. 66, 67 ГПК України, оскільки арешт накладено на рухоме майно за відсутності достовірних доказів, що воно належать відповідачу. Відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 11.03.2010 року нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест", тобто позивачу.
Отже, враховуючи, що в господарському процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 66, 67 ГПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як накладання арешту на майно або грошові суми, що належать позивачу або третім особам, дії суду першої інстанції про застосовування зазначеного заходу забезпечення позову свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень.
Крім того, апелянт зазначає в апеляційній скарзі, з чим погоджується колегія суддів, що задоволення судом першої інстанції заяви про забезпечення позову позивача зупинило виконання судового рішення господарського суду Волинської області №5001/1658/11 від 25.06.2013 року, унеможливлює процедуру примусової реалізації іпотечного майна в межах виконавчого провадження, чим грубо порушує права публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», як стягувача на повернення заборгованості за рішенням суду.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Волинської області №5004/1658/11 від 25.06.2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) в рахунок погашення заборгованості АТЗВ «ВТКФ «Буковинка» перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» за генеральною кредитною угодою №010/08-11/1872 від 12.06.2007 року в сумі 19 014 396,28 грн.
Колегія суддів зазначає, що задоволення судом першої інстанції заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» призвело до зупинення виконання судового рішення Господарського суду Волинської області №5004/1658/11 від 25.06.2013 року, яке набрало законної сили та не оскаржується наразі.
Крім того, вжиття заходів забезпечення позову унеможливило процедуру примусової реалізації іпотечного майна в межах виконавчого провадження, що порушує права публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» як стягувача на повернення заборгованості за рішенням суду.
Також, колегія суддів наголошує на тому, як зазначено у справі «Войтенко проти України» (заява 18966/02), рішення від 29 червня 2004, (п.п. 53-55), що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" (980_045), заява N 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).
Крім того, відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22.12.2006 року, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Таким чином, враховуючи, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована загрозою реалізації спірного майна, судова колегія Київського апеляційного господарського суду приходить висновку, що застосування господарським судом відповідних заходів фактично призвело до утруднення або взагалі зробило неможливим виконання судового рішеньня у справі №5004/1658/11 від 25.06.2013 року, яке набрало законної сили, що є недопустимим у відповідності з нормами чинного законодавства.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що зі змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. (п. 1 Постанови №16 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.3 Постанови №16 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Судом першої інстанції зазначені вимоги не було враховано, що стало підставою для винесення неправомірного рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вжиття господарським судом першої інстанції заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, є безпідставним та необґрунтованим.
При цьому, колегія суддів погоджується з відмовою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" про забезпечення позову в частині заборони Державному підприємству "СЕТАМ" вчиняти будь-які дії щодо оформлення результатів електронних торгів від 11.11.2015 року щодо лоту 106682 - нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" з підстав її необґрунтованості.
У відповідності до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі №910/29237/15 у повному обсязі.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі №910/29237/15 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі №910/29237/15 скасувати.
3. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт - Інвест" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити повністю.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (43001, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, 57 А, код ЄДРПОУ 35963631) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
6. Матеріали справи №910/29237/15 направити до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді С.Г. Рудченко
М.Г. Чорногуз