04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" квітня 2016 р. Справа№ 910/1306/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Пантелієнка В.О.
Сотнікова С.В.
представники сторін:
від ініціюючих кредиторів:
ТОВ «УКРФАВОРІТ»: Панченко Р.М.- за довіреністю б/н від 01.04.2016;
ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЛІТМАШІМПЕКС»: Панченко Р.М. - за довіреністю б/н від 19.10.2015;
від боржника: Тиліпський Д.В.- за довіреністю № 301/59Д
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАВОРІТ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІТМАШІМПЕКС" на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі № 910/1306/16 (суддя Пасько М.В.)
за заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАВОРІТ", м. Мелітополь
та товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІТМАШІМПЕКС", Харківська обл., Харківський р-н., с. Яковлівка
до: приватного акціонерного товариства "АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ", м. Київ
про: банкрутство
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАВОРІТ" та товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАВОРІТ" звернулося до суду з заявою про порушення справи про банкрутство приватного акціонерного товариства "АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ", у зв'язку з неможливістю останнього погасити заборгованість.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2016 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду та призначено підготовче засідання суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі № 910/1306/16 (суддя Пасько М.В.) відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "УКРФАВОРІТ" та товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІТМАШІМПЕКС" у порушенні провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ".
При цьому суд керувався ст.ст. 1, 10, 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 33, 34, 35, 86 ГПК України.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАВОРІТ" та товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІТМАШІМПЕКС" звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу господарського суду міста Києва про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство від 10.03.2016 у справі № 910/1306/16 та порушити провадження у справі про банкрутство ПАТ "АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ".
В апеляційній скарзі скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального права, а саме ч. 3 ст. 10, ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Скаржник зазначив, що єдиним доказом вжиття заходів щодо примусового стягнення в порядку виконавчого провадження є саме постанова про відкриття примусового провадження, а строк невиконання боржником зобов'язання починається з моменту відкриття виконавчого провадження, однак в порушення зазначених норм судом цього не було враховано.
08.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником боржника подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує її вимоги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
08.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником боржника подано клопотання про припинення провадження у справі.
12.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником ініціюючих кредиторів подано на виконання вимог ухвали апеляційного суду уточнення прохальної частини апеляційної скарги, в яких просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство від 10.03.2016 у справі № 910/1306/16 та передати справу до місцевого господарського суду на новий розгляд в іншому складі суду на стадію підготовчого засідання.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання боржника про припинення провадження у справі Київський апеляційний господарський суд відмовляє в його задоволенні враховуючи наступне.
Так припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.
Передумовою припинення провадження у справі є його порушення, однак враховуючи той факт, що в даному випадку оскаржується ухвала про відмову у порушенні провадження у справі, тобто порушення не відбулося, тому колегія суддів позбавлена процесуальної можливості його припиняти.
В судовому засідання апеляційної інстанції представник ініціюючого кредитора підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.
Представник боржника в судовому засіданні заперечував вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, ухвалу - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо зокрема, заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено; заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; з інших підстав, передбачених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього закону.
Відповідно до ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема: позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Судовою колегією встановлено, що ініціюючі кредитори, звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, в обґрунтуванні якої посилаються на:
- рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.15 у справі № 908/774/15-г, наказу господарського суду Запорізької області від 18.05.15 про примусове виконання судового рішення у справі № 908/774/15-г та відповідною постановою Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції Донецькій області від 26.08.15 про відкриття виконавчого провадження № 48536949;
- рішення господарського суду Донецької області від 01.07.15 у справі № 905/336/15, наказу господарського суду Донецької області від 13.07.15 про примусове виконання судового рішення у справі № 905/336/15 та постанову Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції Донецькій області від 31.08.15 про відкриття виконавчого провадження № 48558492.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.
Саме з цього моменту грошові вимоги переходять у категорію безспірних.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Відповідно, і встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження (такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 05.03.2014 у справі № 2/17-1726-2011).
Як вбачається з матеріалів заяви, постановами відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09.09.15 та 22.09.15 зупинено виконавчі провадження № 48536949 та № 48558492, у зв'язку з розшуком майна боржника та станом на 10.03.2016 відсутні відомості щодо їх поновлення.
Згідно ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.
Ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає: "неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності".
Строк невиконання боржником грошового зобов'язання для визначення неплатоспроможності боржника починається з моменту відкриття виконавчого провадження (п. 12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013).
Ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено поняття виконавчого провадження як сукупність дій органів, що спрямовані на примусове виконання рішень судів.
Строк здійснення виконавчого провадження не включає час зупинення виконавчого провадження (ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження").
Проаналізувавши вищенаведені норми права та обставини справи колегія суддів встановила, що виконавче провадження стосовно виконання вимог кредитора 1 тривало лише протягом 13 днів, а щодо кредитора2 - 21 день. Тобто , загальний строк здійснення виконавчого провадження № 48536949 та № 48558492 становить менше трьох місяців, із врахуванням їх зупинення від 09.09.2015 та 22.09.2015 відповідно, а тому вимоги ініціюючих кредиторів не можна вважати безспірними.
Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції з приводу відсутності під час звернення ініціюючих кредиторів з заявою про порушення провадження у справі такої обов'язкової обставини, як незадоволення заявлених вимог протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку (3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4-1 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд
Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі № 910/1306/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі № 910/1306/16 залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді В.О. Пантелієнко
С.В. Сотніков