Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
?12? квітня 2016 року Справа № 927/217/16
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Дім Сонця”, вул.. Кутузова, 61, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07403
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМКОНТУР", пр-т Перемоги, 137, м. Чернігів, 14013
про стягнення: 240 608,12 грн.
Суддя Скорик Н.О.
Від позивача: ОСОБА_1 довіреність №1002/16-01 від 10.02.2016 представник
Від відповідача: не з"явився
Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Дім Сонця” подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМКОНТУР” про стягнення 185125,00 грн заборгованості, 17279,94 грн пені, 1178,18 грн річних та 37025,00 грн штрафу за договором поставки №21/35/75 від 05 листопада 2015 року.
Відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.
Ухвала суду від 14.03.2016 про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи від 29.03.2016 направлені відповідачу за адресою, зазначеною як юридична адреса: проспект Перемоги, 137, м. Чернігів, 14013, повернута відділенням зв'язку на адресу суду як неодержана з написом “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності сторін за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, вважається, що ухвала вручена належним чином.
В п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
У випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. ( п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).
Зважаючи на те, що згідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання , неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд
Встановив:
Відповідно до ст.. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
05.11.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дім Сонця” (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Промконтур” (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 21/35/75 (далі - договір), відповідно до умов якого якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця майно, визначене в порядку, зазначеному в п. 1.2 даного договору, а відповідач як покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Асортимент товару, що поставляється, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару, строки та умови поставки визначаються сторонами в специфікаціях, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною даного договору. Загальні кількість та вартість товару визначаються сукупністю всіх видаткових (товарно-транспортних) накладних до договору (п. 1.1, 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP склад покупця (місце поставки кожної партії товару зазначається покупцем у відповідних заявках). Дата поставки товару, переходу права власності на товар та переходу ризиків випадкового знищення (пошкодження) товару від постачальника до покупця визначається моментом прийняття товару на складі покупця, тобто датою відвантаження, зазначеною у видатковій (товарно-транспортній) накладній.
Згідно з п. 5.1 договору ціна за одиницю товару визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість товару визначається сукупністю всіх видаткових (товарно-транспортних) накладних до договору.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється таким чином. У порядку передоплати у розмірі 20%вартості товару, вказаного в заявці - протягом трьох календарних днів з моменту погодження заявки у відповідності до п. 3.4 договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Решта вартості товару (80% вартості), вказаного в заявці - протягом десяти календарних днів з моменту поставки товару у відповідності до п. 3.1. договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою платежу є дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно специфікації, яка є додатком і невід'ємною частиною спірного договору, на виконання умов вищевказаного договору поставки позивач поставив відповідачу товар, а саме: халву соняшникову ванільну, халву соняшникову з какао, халву соняшникову з арахісом, про що свідчить рахунок - фактура №СФ-0000007 від 4 листопада 2015 року на суму 72325,00 та видаткові накладні № РН-0000011 від 20.11.2015 на суму 66999,50 грн та № РН-0000012 від 25.11.2015 на суму 5325,50 грн (а.с.18-19).
При цьому поставлений позивачем зазначений товар було отримано відповідачем, про що свідчить підпис представника відповідача на вищезазначених накладних, який скріплено печаткою відповідача.
На виконання умов договору відповідачем було здійснено авансовий платіж, що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 20.11.2015 на суму 14000,00 грн з призначенням платежу, сплата за халву згідно рахунку СФ-0000007 від 04.11.2015 та частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджуються платіжними дорученнями № 176 від 26.01.2016 на суму 2000,00 грн з призначенням платежу сплата за халву згідно рахунку СФ-0000011 від 20.11.2015 та №180 від 28.01.2016 на суму 2000,00 грн з призначенням платежу сплата за халву згідно рахунку СФ-0000011 від 20.11.2015.
Таким чином заборгованість відповідача за договором поставки № 21/35/75 від 05.11.2015 складає 54325,00 грн. Доказів сплати боргу відповідач не надав. Вимоги про стягнення боргу в сумі 54325,00 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем в підтвердження своїх позовних вимог надано специфікацію від 09.12.2015 в підтвердження поставки відповідачу товару за спірним договором поставки на суму 130800,00 грн. Вказана специфікація не може бути прийнята судом як належний доказ узгодження кількості, ціни та вартості товару за договором №21/35/75 від 05.11.2015 року, оскільки вона не підписана відповідачем та не скріплена відтиском печатки.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків ( ст.. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Доказів укладання договору як єдиного письмового документа на виконання якого була поставка товару 09.12.2015 на суму 130800,00 грн сторони не надали.
Згідно видаткової накладної № РН-0000017 від 09.12.2015 на суму 130800,00 грн позивачем передано, а відповідачем одержано товар: халва соняшникова ванільна вагова, 5 кг в кількості 3000,00 кг на суму 63750,00 грн без ПДВ, халва соняшникова з какао вагова, 5 кг в кількості 1000,000 кг на суму 22166,67 без ПДВ та халва соняшникова з арахісом вагова, 5 кг в кількості 1000,00 на суму 23083,33 грн без ПДВ.
Отже, між сторонами укладено договір купівлі - продажу в простій письмовій формі.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбачено договором або законом.
У п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" стосовно застосування частини першої статті 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України) зазначено наступне:
“Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10).”
Як встановлено судом, факт передачі позивачем товару підтверджується накладною№ РН-0000017 від 09.12.2015 на суму 130800,00 грн.
Відповідач порушив умови зобов'язання - вартість товару не оплатив.
Відповідач не надав доказів відсутності своєї вини в несвоєчасній оплаті вартості товару.
Доказів сплати боргу в сумі 130800,00 грн відповідачем не надано на день прийняття судом рішення по справі. Отже, борг в сумі 130800,00 грн підлягає стягненню, а позов в цій частині вимог - задоволенню.
Таким чином, вимоги позивача по стягненню 185125,00 грн заборгованості з відповідача є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2 договору за невиконання та/або несвоєчасне виконання покупцем умов оплат, що визначені п. 5.2.2 договору, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 20 відсотків від суми невиконаного грошового зобов'язання, та відшкодувати постачальнику у повному обсязі збитки завдані таким невиконанням або несвоєчасним виконанням.
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 17279,94 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 30.11.2015 по 29.02.2016 та 37025,00 грн штрафу.
Судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати вартості товару поставленого за договором поставки № 21/35/75 від 05.11.2015 в сумі 54325,00 грн.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Із аналізу наведених статей вбачається, що, умова щодо розміру відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання у формі пені має бути викладена у письмовій формі.
Отже, правомірним є нарахування позивачем пені та штрафу згідно умов договору поставки саме на суму 54325,00 грн боргу.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині нарахування пені та штрафу на суму 130800,00 грн боргу.
За таких обставин, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача по стягненню з відповідача пені та штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 5927,22 грн пені за період прострочки виконання грошового зобов'язання з 01.12.2015 (початок прострочки) по 29.02.2016 та 10865,00 грн штрафу на суму 54325,00 грн боргу.
Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 1178,18 грн. річних за період з 30.11.2015 по 29.02.2016.
Відповідач не надав доказів сплати даної суми нарахувань.
Таким чином, вимоги позивача по стягненню 1178,18 грн річних за період прострочки (оплати з 01.12.2015 по 29.02.2016) є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. ст.. ст.. 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позовні вимоги задовольнити частково .
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМКОНТУР», код 33739048, 14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 137 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДІМ СОНЦЯ», код 39874839, 07403, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 61, 185125,00 грн боргу, 5927,22 грн пені, 10865,00 грн штрафу, 1178,18 грн відсотків річних, 3046,43 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
2. В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 15.04.2016 р.
Суддя Н.О.Скорик