79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" квітня 2016 р. Справа № 907/1275/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Бонк Т. Б.
суддів Бойко С.М.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання І.Борщ
за участю представників сторін:
від прокуратури - ОСОБА_2, прокурор відділу представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді (посвідчення №020325 від 16.03.2014 року).
від позивача - ОСОБА_3 (пред-к за довіреністю)
від відповідача 1, 2 - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз” № 07/815 від 11.03.2016 року
на окрему ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12.02.2016р. (суддя Ушак І.Г.)
у справі № 907/1275/14
за позовом приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород
до відповідача - 1 відділу освіти Мукачівської районної державної адміністрації, м. Мукачево,
до відповідача - 2 Ракошинської сільської ради, с. Ракошино Мукачівського району,
за участю прокуратури Закарпатської області, м. Ужгород,
про стягнення солідарно 52 654 грн. 17 коп. суми заподіяних збитків
Господарським судом Закарпатської області від 12.02.2016р. у справі № 907/1275/14 винесено окрему ухвалу, якою суд ухвалив звернути увагу керівництва ПАТ „Закарпатгаз” на порушення в діяльності відповідних структурних підрозділів та посадових осіб товариства з організації здійснення договірної роботи; на неналежну організацію та здійснення контролю технічного стану газових мереж, обладнання, вузлів обліку газу та рекомендувати вжити необхідних заходів з метою усунення та недопущення в майбутньому зазначених недоліків..
Окрему ухвалу мотивовано тим, що позивачем при укладенні договору №107/ТП-Бм-57-М/2013 на постачання природного газу за регульованим тарифом з відділом освіти всупереч Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ 13.09.12 № 1181 (чинних станом на час виникнення спірних відносин), не було визначено межі балансової належності об'єктів газоспоживання і експлуатаційної відповідальності сторін, відсутній відповідний акт розмежування, хоча про нього йдеться у договорі (п.1.2). Також судом встановлено неналежну роботу підрозділів та посадових осіб, до повноважень яких віднесено організацію планових та позапланових перевірок технічного стану газового обладнання, комерційних вузлів обліку газу у споживачів, внаслідок чого стало можливим невиявлення протягом тривалого часу спірної самовільної врізки до газопроводу, яка, за твердженнями учасників процесу, була здійснена близько 10 років тому. Встановлено також порушення позивачем порядку залучення до перевірки представників споживачів, що унормовано приписами п. 12.6 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року № 618.
В апеляційній скарзі позивач просить дану окрему ухвалу скасувати, мотивуючи це тим, що судом не зазначено, яка саме норма закону була порушена сторонами; а зокрема, саме відповідачем не було подано документів, що підтверджують право власності на об'єкт, акт розмежування меж балансової належності газопроводів; висновок суду щодо наявності самовільної врізки до газопроводу понад 10 років є необґрунтованим, оскільки не підтверджений жодними доказами. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував п.12.6 Правил обліку природного газу під час його транспортування, газорозподільними мережами, постачання та споживання.
Апеляційний господарський суд, враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду та відсутність заперечень присутнього представника скаржника та прокуратури, невизнання явки представників сторін обов'язковою, вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідача за наявними у справі доказами.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника скаржника та думку прокурора у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що окрему ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12.02.2016р. у справі № 907/1275/14 слід скасувати з наступних підстав.
Згідно ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу. Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.
В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Суд першої інстанції мотивував оскаржувану окрему ухвалу насамперед тим, що позивачем при укладенні договору №107/ТП-Бм-57-М/2013 на постачання природного газу за регульованим тарифом з відділом освіти всупереч Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ 13.09.12 № 1181 (чинних станом на час виникнення спірних відносин), не було визначено межі балансової належності об'єктів газоспоживання і експлуатаційної відповідальності сторін, відсутній відповідний акт розмежування, хоча про нього йдеться у договорі (п.1.2).
Згідно п.1.2. договору №107/ТП-Бм-57-М/2013 на постачання природного газу за регульованим тарифом передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживчого обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору.
Як вбачається з рішення господарського суду Закарпатської області від 12.02.2016 року у даній справі № 907/1275/14, судом першої інстанції у вказаному рішенні зазначено про те, що саме сторони при укладенні договору -1 не визначили межі балансової належності об'єктів газоспоживання, відсутній відповідний акт розмежування.
Тобто судом першої інстанції чітко не встановлено, за ким із сторін - постачальником чи споживачем - чинне законодавство як на час укладення договору на постачання газу, так і протягом спірних триваючих правовідносин закріплювало обов'язок встановлення меж балансової належності об'єктів газоспоживання та підготовку проекту відповідного акту.
Також підставою для винесення окремої ухвали стало встановлення судом першої інстанції неналежної роботи підрозділів та посадових осіб, до повноважень яких віднесено організацію планових та позапланових перевірок технічного стану газового обладнання, комерційних вузлів обліку газу у споживачів, внаслідок чого стало можливим невиявлення протягом тривалого часу спірної самовільної врізки до газопроводу, яка за твердженнями учасників процесу була здійснена близько 10 років тому. Та встановлено порушення п.12.6. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, відповідно до якого керівники постачальника та споживача затверджують перелік осіб, що уповноважені здійснювати перевірки.
Проте, аналогічно, судом не зазначено норми чинного законодавства, які б регулювали порядок проведення таких перевірок та ті з них, які були порушені позивачем в цій частині.
Згідно принципу змагальності обґрунтування вимог по справі відповідними доказами лежить на позивачу. Суд першої інстанції зазначив, що вищенаведене ускладнило процес доведення підприємством власних позицій по суті спору, проте недоведеність позовних вимог є підставою для відмови у позові.
Також апеляційний суд враховує доводи скаржника щодо того, що висновок суду першої інстанції про наявність самовільної врізки до газопроводу понад 10 років є необґрунтованим та не підтверджений жодними належними доказами.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану окрему ухвалу - скасувати,
Апеляційний суд, враховуючи обставини справи, вважає за доцільне судовий збір за подання апеляційної скарги залишити на скаржнику.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105,106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз” № 07/815 від 11.03.2016 року - задоволити.
2. Окрему ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12.02.2016р. у справі № 907/1275/14 - скасувати.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 14.04.2016 р.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Якімець Г.Г.