Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" квітня 2016 р. Справа № 922/2583/15
Вх. номер 2583/15
Суддя господарського суду Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання Прохорову С.А.
за участю представників :
прокурора - Волик О.Г. (посвідчення №035279 від 26.08.2015)
позивача - ОСОБА_1 (довіреність №220/139/д від 22.01.2016)
відповідача - не зявився
розглянувши матеріали заяви ДП "Харківський бронетанковий завод" (вх. №47335 від 24.11.15) про відстрочку виконання рішення по справі за позовом:Заступника Генерального прокурора України м. Київ в інтересах держави в особі Міністерство оборони України м. Київ-168
до ДП "Харківський бронетанковий завод" , м. Харків
про стягнення коштів
Згідно постанови Харківській апеляційного Господарського суду від 29.07.2015 року по справі №922/2583/15 з Державного підприємства “Харківський бронетанковий завод” на користь Міністерства оборони України було стягнуто борг на суму 9 330 230,73грн.
На виконання вказаної постанови, 06.08.2015 господарським судом Харківської області було видано наказ по справі.
24 листопада 2015 року до суду надійшла заява Державного підприємства “Харківський бронетанковий завод” в якій боржник просить суд відстрочити виконання стягнення заборгованості в сумі 9 330 230, 73 грн. до 31.03.2018.
Розгляд заяви було призначено на 20 січня 2016 року.
19 січня 2016 року до суду надійшла касаційна скарга Державного підприємства “Харківський бронетанковий завод” на постанову Харківського апеляційного Господарського суду від 29.07.2015 року по справі №922/2583/15.
Оскільки, 28 березня 2016 року матеріали по справі 922/2583/15 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ДП "Харківський бронетанковий завод" повернулися до господарського суду Харківської області, сторін було викликано в судове засідання на 12 квітня 2016 року об 11 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 12.04.2016 провадження по розгляду заяви Державного підприємства “Харківський бронетанковий завод” про відстрочку стягнення заборгованості в сумі 9 330 230, 73 грн. до 31.03.2018 було поновлено.
Представник боржника в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.
Прокурор та представник стягувача в судовому засіданні проти відстрочки заперечували.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'явилися повноважні представники сторін, які надали пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого заява може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви боржника, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Рішенням позовні вимоги прокурора задоволено частково. Стягнуто з ДП "Харківський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України штрафні санкції в розмірі 489 141,62 грн. Стягнуто з ДП "Харківський бронетанковий завод" на користь державного бюджету України 73 080,00 грн. судового збору. Припинено провадження по справі в частині стягнення невикористаних коштів попередньої оплати на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору. В частині стягнення штрафних санкції в сумі 9 293 690,73 грн. - в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року рішення місцевого господарського суду скасовано в частині зменшення розміру неустойки на 95% в сумі 9 293 690,73 грн., в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь Міністерства оборони України штрафні санкції в розмірі 9 293 690,73 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Крім того, стягнуто з відповідача на користь Міністерства оборони України 36540 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року було було задоволено касаційну скаргу ДП "Харківський бронетанковий завод", постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року скасовано, а рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі № 922/2583/15 залишено без змін.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним в заяві обставинам, суд виходить з наступного.
Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1-7.2 Постанови від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначив, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
При цьому, суд зазначає, що наведені боржником в обґрунтування неможливості своєчасного виконання судового рішення обставини не є виключними в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тобто відсутність у боржника необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань грошових коштів не виправдовує порушення ним даних зобов'язань.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Зі змісту ст. 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень щодо відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.
В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.
Проте, з матеріалів заяви не вбачається яким чином обставини викладені в заяві ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, натомість, враховуючи, що на теперешній час стягненню з боржника підягають штрафні санкції в розмірі 489 141,62 грн. , відповідно до рішення суду, наявна відсутність підстав вважати, що зміна обставин, на яку посилається боржником звільняє його від виконання судового рішення у встановлений законом строк.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частини першої 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При цьому, суд звертає увагу що у рішенні Європейського суду (п.37 рішення у справі "Деркач та Палек проти України" (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року) наголошується, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося не виконаним на шкоду однієї зі сторін.
Враховуючи вищевикладене, а також, зважаючи на те, що постанова Харківського апеляційного господарського суду скасована, суд відмовляє в задоволенні заяви про відстрочення виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду про стягнення заборгованості в сумі 9330230,73 грн.
Керуючись статтями 1, 22, 32, 33, 36, 43, 86, 121 ГПК України, суд -
В задоволенні заяви ДП "Харківський бронетанковий завод" (вх. №47335 від 24.11.15) відмовити.
Суддя Прохоров С.А.
(справа №922/2583/16)