04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" квітня 2016 р. Справа№ 910/23324/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Ропій Л.М.
Калатай Н.Ф.
за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,
представників:
від прокуратури не з'явився,
від позивача Тертичний О.М. дов. від 25.12.2015 №050/05-11503,
від відповідача Некрасов О.С. дов. від 01.10.2015 №б/н,
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2016
у справі №910/23324/15 (головуючий суддя Андреїшина І.О., судді: Марченко О.В., Привалов А.І.)
за позовом Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави
в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд»
про стягнення 49 750 240,00 грн,
Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, або позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» (далі - ТОВ «Голдфіш-Інвест-Буд», або відповідач) про стягнення 49 750 240 грн збитків.
23.10.2015 Департамент подав заяву, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 49 233 650 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №910/23324/15 позов залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України.
Залишаючи позов без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що в позовній заяві відсутність можливості самостійного захисту Департаментом інтересів держави обґрунтована виключно неможливістю останнім сплатити судовий збір за подання позову, що, в розумінні ст. ст. 2, 29, п.5 ст.54 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не є підставами, за яких прокурор має право здійснювати представництво інтересів держави в суді. Крім того, господарський суд виходив з того, що прокурором було подано позов в інтересах Департаменту без достатніх правових підстав та за відсутності належного обґрунтування такого представництва.
Не погодившись з вказаною ухвалою, Департамент звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №910/23324/15 скасувати та направити справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена без врахування фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, зважаючи на наступне.
Департамент є бюджетною організаціє, а тому, коли він довідався про порушення відповідачем чинного законодавства, на його розрахунковому рахунку було недостатньо коштів для сплати судового збору. Таким чином, Департамент не міг належним чином захистити законні права та інтереси держави та звернувся до прокуратури Дніпровського району міста Києва з проханням захистити порушені інтереси держави та подати позовну заяву, в порядку ст.2 ГПК України.
Крім того, апелянт посилався на Порядок визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, що затверджений рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 №573/5385, та зазначав, що вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюються саме Департаментом. А відтак, несплата відповідачем пайового внеску, за твердженнями скаржника, призводить до недоотримання коштів бюджетом міста Києва чим порушуються інтереси держави.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 відновлено Департаменту пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її та порушено апеляційне провадження у справі №910/23324/15, розгляд скарги призначено на 06.04.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.
04.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
06.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення її розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів та відкладено розгляд справи на 15.04.2016.
У судовому засіданні 15.04.2016 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 скасувати, справу направити для розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Прокурор у судове засідання не з'явився. Про день та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 121 Конституції України визначає, що на прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
За змістом ч.ч.1-4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України від 02.07.2015 №580-VIII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Стаття 2 ГПК України передбачає, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Частина 1 ст.29 ГПК України визначає, що прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру».
Виходячи з положень чинного законодавства України, на прокурора покладається обов'язок при поданні позову обґрунтувати як наявність підстав для представництва в суді законних інтересів держави, так і неможливість здійснення або фактичне нездійснення захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування (в даному випадку - Київською міською радою).
У позовній заяві відсутність можливості самостійного захисту Департаментом інтересів держави, Першим заступником прокурора Дніпровського району міста Києва обґрунтована лише неможливістю сплатити позивачем судовий збір за подання позову.
Відповідно до п. 14 Положення про департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2013 №1717, департамент є юридичною особою публічного права, має самостійні баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Відтак, Департамент є самостійною юридичною особою, яка має змогу без залучення інших осіб або органів захищати порушені права, які, згідно з його спеціалізацією не можуть бути захищені прокурором, оскільки укладання договорів пайової участі та стягнення заборгованості за останніми є профільною діяльністю саме Департаменту.
З огляду на викладене вище, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що прокурором подано позов в інтересах Департаменту без достатніх правових підстав та за відсутності належного обґрунтування такого представництва.
При цьому як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі відсутність можливості самостійного захисту Департаментом (а не Київською міською радою) інтересів держави обґрунтована неможливістю ним сплатити судовий збір за подання позову.
Проте, наведені обставини не є достатніми підставами за яких прокурор має право здійснювати представництво інтересів держави в суді.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що саме Департаментом самостійно подано апеляційну скаргу та сплачено судовий збір.
Звертаючись з позовом до суду, Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах Департаменту заявлену до стягнення суму кваліфікував як збитки. Причинно-наслідковий зв'язок між розміром завданих збитків та протиправною поведінкою відповідача обґрунтовувався тим, що саме внаслідок бездіяльності ТОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» бюджетом міста Києва не отримано значну суму коштів.
Частинами 1-3 ст.22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно з ч.ч.1, 3, 5 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У п.4.2 Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.05.2010 №793/4231, передбачено, що у всіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) виступає в особі Головного управління економіки та інвестицій.
Згідно з п.5 Положення про департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2013 №1717, департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання: готує договори про пайову участь фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста та оформлює розрахунки розмірів пайової участі (внесків) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.
Частина 2 ст.19 Конституції України унормовує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, функції Департаменту зводяться до організації залучення пайових коштів, підготовки відповідних договорів та оформлення розрахунків за ними.
Як свідчать матеріали справи, договір між Департаментом та ТОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» про сплату пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва укладений не був.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позов заявлений про стягнення збитків, а відтак, позивачем має бути Київська міська рада, як представницький орган місцевого самоврядування у місті Києві. Департамент може бути позивачем у випадку стягнення коштів пайової участі за укладеними із ним договорами (будучи стороною відповідного договору).
Звертаючись з позовом, Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави вказував на те, що збитки завдані саме територіальній громаді міста Києва.
З огляду на викладене вище, місцевий господарський суд вірно встановив, що позов подано з неправильним визначенням позивача, оскільки замість Київської міської ради прокурором в якості позивача, зазначено Департамент.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України (п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012 № 7).
Посилання скаржника на судову практику у справах №910/2867/13, №920/17/15 та №910/23211/14, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки в даних справах різні предмети спору, а відтак, різний характер правовідносин.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у даній справі, оскільки вона відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 81, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №910/23324/15 - без змін.
2. Матеріали справи №910/23324/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Л.М. Ропій
Н.Ф. Калатай