04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"31" березня 2016 р. Справа№ 910/28249/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Отрюха Б.В.
За участю представників:
від позивача та третьої особи: Ганжа В.С. - за дов.
від відповідача: Храновський В.М. - за дов.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота осінь»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015
у справі №910/28249/15 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота осінь»
до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_4
про визнання поруки припиненою
Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота осінь» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі, відповідач) про визнання припиненою з 19.01.2009 поруки Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота осінь», встановленої відповідно до Договору поруки № SR-SME200/084/2007/2 від 19.04.2007, про забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_4 по Кредитному договору №СМ-SME200/084/2007 від 19.04.2007.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 до участі у справі залучено ОСОБА_4 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі, третя особа).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на частину 1 статті 559 Цивільного кодексу України, вважаючи, що порука за Договором поруки №SR-SME200/084/2007/2 від 19.04.2007 є припиненою з дати підписання відповідачем та позичальником 19.01.2009 Додаткового договору №1 до кредитного договору №СМ-SME200/084/2007 від 19.04.2007, відповідно до якого було збільшено розмір кредитних зобов'язань.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/28249/15 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання поруки припиненою.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота осінь» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/28249/15, позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повністю упустив таку умову Кредитного договору №СМ-SME200/084/2007 від 19.04.2007 як спосіб погашення кредиту та не врахував, що Додатковим договором №1 від 19.01.2009 до Кредитного договору №СМ-SME200/084/2007 від 19.04.2007 змінено схему погашення кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором зі схеми «Платежі, що зменшуються» на схему «Ануїтетних платежів», що призвело до збільшення загального розміру кредитних зобов'язань, про що позивача проінформовано не було.
Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу позивача у справі №910/28249/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 01.03.2016.
24.02.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги, у яких просив суд апеляційну скаргу позивача задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/28249/15 скасувати. У вказаних доповненнях позивач зазначив, що при зміні умов кредитування від 19.01.2009 загальний розмір зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом збільшився на 50 528,16 доларів США, тобто розмір реальної процентної ставки (абсолютного здорожчання кредиту) збільшився на 0,79% у порівнянні з початковими умовами кредиту. У підтвердження вказаних обставин позивач, зокрема, послався на висновок експерта ОСОБА_5 від 23.02.2016 №1, доданий ним до даних пояснень.
29.02.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота осінь» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/28249/15 залишити без змін. У відзиві відповідач зазначив, що поручитель був обізнаний із змістом укладених позичальником угод, у тому числі дав згоду на можливу зміну умов зобов'язання на майбутнє.
Представник відповідача подав у судовому засіданні, призначеному на 01.03.2016, клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 продовжено строк вирішення спору, судом оголошено перерву до 24.03.2016.
14.03.2016 представник позивача надав суду копії постанов Вищого господарського суду України та Верховного Суду України з аналогічної категорії спорів про припинення поруки на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, які, на його думку, підтверджують його правову позицію, та, як зазначив позивач, прийнятих за тих же обставин.
24.03.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на доповнення до апеляційної скарги, у яких наголосив на тому, що наданий позивачем висновок експерта ОСОБА_5 від 23.02.2016 №1 є неналежним доказом у справі, оскільки відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України не є висновком судового експерта, наданим за результатами проведення призначеної господарським судом для роз'яснення відповідних питань судової експертизи.
У судовому засіданні 24.03.2016 судом було оголошено перерву до 31.03.2016.
Представник позивача та третьої особи у судових засіданнях підтримував доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (Банк) та громадянкою України ОСОБА_4 (позичальник) було укладено Кредитний договір №СМ-SME200/084/2007 (далі, Кредитний договір).
Відповідно до пункту 2 частини 1 та пункту 1.1. частини 2 Кредитного договору Банк надає позичальнику кредит у розмірі 699 597,10 доларів США, а позичальник приймає його на умовах, визначених договором та зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.
Згідно пункту 2 частини 1 Кредитного договору перший транш кредиту становить 149 597,10 доларів США, наступні транші - в розмірі не менше 5% від розміру кредиту; цільове використання кредиту: перший транш - на погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги; наступні транші - на споживчі цілі; річна база нарахування процентів - 360 днів у році; дата остаточного повернення кредиту - 19.04.2017; комісія за дострокове виконання боргових зобов'язань: а) 2% від суми часткового або повного дострокового виконання боргових зобов'язань протягом першого року з моменту отримання кредиту/першого траншу; б) 1% від суми часткового або повного дострокового виконання боргових зобов'язань, починаючи з другого року з моменту отримання кредиту/першого траншу до повного виконання боргових зобов'язань.
Відповідно до пункту 3 частини 1 Кредитного договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка (фіксований відсоток + FIDR). Фіксований відсоток - 4,7% річних (є незмінним на весь строк дії кредитного договору). FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні умов цього договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні Банку (як в Головній конторі, так і в філіях/представництвах /відділеннях Банку) на інформативних стендах. На момент укладення цього договору FIDR становить 7,5% річних.
Згідно пункту 4 частини 1 Кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником Платежів, що зменшуються.
Детальний порядок сплати процентів визначений у частині 2 Кредитного договору (пункт 1.4.).
Так, згідно з пунктом 1.4.1.4. частини 2 Кредитного договору проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та включаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов статті 1.5. цього договору.
За змістом пункту 1.5.1. частини 2 Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього договору) шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.
Усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись Позичальником у валюті кредиту, в строки та на умовах встановлених цим договором (пункт 1.11.1. частини 2 Кредитного договору).
Відповідно до пункту 7.3. частини 2 Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього договору), і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому Договору в повному обсязі.
Графік погашення повної суми кредиту (за двома траншами) та графік сплати процентів за користування кредитними коштами викладено в Додатку №2 до Кредитного договору (том 1, а.с. 36-38).
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 перед Банком згідно Кредитного договору №СМ-SME200/084/2007, 19.04.2007 між Банком (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Золота осінь» (поручитель) було укладено Договір поруки №SR-SME200/084/2007/2 (далі, Договір поруки) (том 1, а.с. 76-78).
Згідно пунктів 1.1.-1.2. Договору поруки поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником (позичальником) його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк, як встановлено у кредитному договорі.
Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо:
а) повернення основної суми кредиту наданого боржнику. Боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 19 квітня 2017 року. Сума отриманого кредиту може скласти 700 000,00 доларів США.
б) сплата процентів за користування кредитом. Боржник зобов'язаний сплатити проценти за користування отриманими ним кредитними коштами, наданими згідно з кредитним договором в розмірі, в терміни і в порядку, що передбачені в кредитному договорі. Проценти сплачуються щомісячно. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на не банківський день - платежі здійснюються боржником в банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше попереднього дня поточного місяця. При повному поверненні кредиту, проценти сплачуються одночасно з поверненням. Проценти на прострочений кредит сплачується одночасно з поверненням кредиту.
в) сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів. За порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів та користування кредитними коштами у визначені, згідно кредитного договору строки, боржник зобов'язаний сплатити кредитору пеню у розмірі 1 % від суми несвоєчасного виконання зобов'язання за кожен день прострочки.
Відповідно до пункту 2.2. Договору поруки на дату укладення цього договору розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою, становить 700 000,00 доларів США. Порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми, відповідно до пункту 2.1. цього договору.
Договір поруки набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором (пункт 4.1. Договору поруки).
Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі (пункт 4.2. Договору).
19.01.2009 між Банком та позичальником було укладено Додатковий договір №1, яким внесено зміни до кредитного договору, зокрема викладено Графік платежів в новій редакції (Додаток №1 до цього Додаткового договору).
У пункті 2.1.2. Додаткового договору №1 від 19.01.2009 до Кредитного договору визначено, що проценти нараховуються у день сплати процентів, що визначається у Графіку платежів (Додаток № 1), на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов п. 2.1.2.1. цього додаткового договору та інших положень кредитного договору.
Згідно з умовами пункту 2.1.2.1. Додаткового договору №1 від 19.01.2009 до Кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватись шляхом сплати Позичальником Ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього додаткового договору (Додаток №1) та шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.
Відповідно до пункту 2.1.2.2. Додаткового договору №1 від 19.01.2009 до Кредитного договору в строк до 19.01.2009 сплатити Банку комісію за зміну умов фінансування в розмірі 4 566,53 грн. згідно діючих тарифів Банку.
У випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених умовами Кредитного договору та/чи цього Додаткового договору, фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за кредитним договором (плаваюча чи фіксована процентна ставка) - відсотки річних в порядку передбаченому цим додатковим договором (пункт 2.1.4. Додаткового договору №1 від 19.01.2009 до Кредитного договору).
Підвищення процентної ставки, передбачене пунктом 2.1.4. Додаткового договору №1 від 19.01.2009 до Кредитного договору, буде здійснено в силу порушення позичальником будь-якого свого зобов'язання, передбаченого кредитним договором та/чи цим Додатковим договором, та не потребує укладання будь-якого додаткового договору до Кредитного договору чи Графіку платежів у новій редакції, та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту, при цьому, процентна ставка по кредиту підлягає підвищенню в перший банківський день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення будь-якого з підпунктів кредитного договору та/чи цього Додаткового договору (пункт 2.1.5. Додаткового договору №1 від 19.01.2009 до Кредитного договору).
Також, матеріалами справи підтверджується, що між Банком та позичальником були укладені Додатковий договір №2 від 18.03.2014 та Додатковий договір №3 від 29.09.0214 до Кредитного договору (том 1, а.с. 96-105).
Згідно пунктів 2.1.2.1. Додаткового договору №2 від 18.03.2014 та Додаткового договору №3 від 29.09.0214 до Кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватись шляхом сплати позичальником Ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у Графіках платежів, які є невід'ємними частинами цих додаткових договорів (Додаток №1) та шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.
Пунктами 2.1.2.1.3. Додаткового договору №2 від 18.03.2014 та Додаткового договору №3 від 29.09.0214 до Кредитного договору передбачено, що зазначений в Графіку платежів розмір процентів та/чи розмір платежів (при сплаті позичальник Ануїтетних платежів), та/чи кількість платежів може/уть змінюватись у випадку/ах дострокового погашення боргових зобов'язань, зміни розміру процентної ставки, а також в інших випадках передбачених Кредитним договором та цими додатковими договорами, без укладання Графіку платежів в новій редакції. В такому разі позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку платежі, що розраховуються Банком, виходячи із діючого розміру процентної ставки, залишку непогашеної частини кредиту та інших платежів, якщо такі матимуть місце за кредитним договором та цими додатковими договорами.
Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що Банком та позичальником було внесено зміни та доповнення до Кредитного договору шляхом укладання Додаткового договору №1 від 19.01.2009 за відсутності згоди поручителя, а саме змінено схему погашення кредиту та процентів зі схеми «Платежі, що зменшуються» на схему «Ануїтетні платежі», що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за Договором поруки та, як наслідок, є підставою для припинення поруки у відповідності до положень частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частини 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Отже, закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору.
На зміну умов основного договору, внаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається, і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-160цс13.
При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові у справі № 6-20цс11 від 21 травня 2012 року, збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.
Таким чином, змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови та обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.
Пунктом 4.1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» роз'яснено, що зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням. Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо. Господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.
Також, у разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 Цивільного кодексу України.
Як уже зазначалося, відповідно до пункту 4 частини 1 Кредитного договору повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати Платежів, що зменшуються.
Натомість, Додатковими договорами №1, №2, №3 до Кредитного договору були внесені зміни, якими, зокрема, сторони погодили, що повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватись шляхом сплати позичальником Ануїтетних платежів (пункт 2.1.2.1. додаткових договорів).
За змістом пункту 4 частини 1 Кредитного договору Ануїтетні платежі передбачають такий спосіб повернення кредиту та сплати процентів, за якого сума кредиту та процентів щомісяця погашаються рівними частинами на протязі всього строку дії Кредитного договору. Водночас, «Платежі, що зменшуються» передбачає, що щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту.
Дослідивши матеріали справи та виходячи зі змісту наведених визначень, колегія суддів приходить до висновку, що при зміні схеми погашення зі схеми «Платежі, що зменшуються» на схему «Ануїтетні платежі» зменшується щомісячна сплата тіла Кредиту та збільшуються проценти за користування кредитним коштами, що в свою чергу призводить до збільшення розміру Кредитних зобов'язань.
Крім того, позивач наголошує на тому, що збільшення загального обсягу зобов'язань за кредитом підтверджується умовами Додаткового договору №1 до Кредитного договору, відповідно до яких до кредитних зобов'язань позичальника додано сплату комісії за зміну умов фінансування, надано Банку самостійно змінювати фіксовану частину процентної ставки по кредиту без попереднього погодження з позичальником та/або поручителем і без зміни Графіку платежів (пункти 2.1.2.2., 2.1.4., 2.1.5. Додаткового договору №1 від 19.01.2009 до Кредитного договору).
При цьому, позивач зазначає, що він як поручитель за спірним зобов'язанням не надав згоди на збільшення його відповідальності за Кредитним договором, у зв'язку з чим на підставі частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України просить суд визнати поруку припиненою.
Колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи скаржника з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 1.1. Договору поруки за цим договором поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.
Відповідно до пункту 2.2. Договору поруки порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми, відповідно до пункту 2.1. цього договору.
У відповідності до пункту 2.3.1. Договору поруки поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями Кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговим зобов'язанням. Будь-яке посилання в тексті цього Договору на положення Кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем укладалися Додаткові угоди до Договору поруки №1 від 18.03.214 та №2 від 29.09.2014, якими вносилися зміни щодо розміру боргових зобов'язань та порядку його виконання.
Так, пунктами 2.2.1. Додаткового договору №1 від 18.03.2014 та Додаткового договору №2 від 29.09.2014 до Договору поруки Банк і поручитель погодили, що в разі зміни, в тому числі збільшення розміру боргових зобов'язань та/чи інших зобов'язань боржника за Кредитним договором після укладення цього договору, такі зобов'язання забезпечуються порукою в їх повному обсязі без укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору, а цей пункт Договору вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов Кредитного договору.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 17.01.2011 № 5020-10/012, коли умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України, відсутні.
Крім того, у розумінні статті 627 Цивільного кодексу України домовленість сторін є результатом їх добровільного волевиявлення щодо визначення умов договору, якими зафіксовано взаємні права та обов'язки поручителя та банку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Таким чином, зі змісту Договору поруки у редакції Додаткових договорів №1 від 18.03.2014 та №2 від 29.09.2014 слідує, що позивач станом на дату звернення до суду із позовом про визнання поруки припиненою як поручитель за Договором поруки, взяв на себе весь обсяг зобов'язань, що виник у боржника перед кредитором за кредитним договором без укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору та необхідності отримувати попередню згоду поручителя на зміну умов Кредитного договору.
Отже, поручитель, при підписанні Додаткових договорів №1 від 18.03.2014 та №2 від 29.09.2014 до Договору поруки свідомо надав згоду на забезпечення порукою зобов'язань боржника за існуючим Кредитним договором та зобов'язань, які можуть виникнути у зв'язку зі зміною умов Кредитного договору.
Наданий позивачем на підтвердження своїх позовних вимог висновок експерта ОСОБА_5 №1 від 23.02.2016 вищезазначеної обставини не спростовує, окрім того, експертне дослідження проведене на замовлення позивача, а не на підставі статті 41 Господарського процесуального кодексу України, а тому вказаний висновок не може оцінюватись судом як належний та допустимий доказ у справі.
Посилання позивача на те, що Додаткові договори №1 від 18.03.2014 та №2 від 29.09.2014 до Договору поруки були укладені вже після укладення між Банком та позичальником Додаткового договору №1 від 19.01.2009 про внесення змін до Кредитного договору, які за твердженнями скаржника призвели до збільшення кредитного зобов'язання, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ТОВ «Золота осінь», підписуючи зазначені додаткові договори до Договору поруки, фактично надало згоду на зміну зобов'язання щодо умов повернення кредиту та процентів шляхом сплати ануїтетних платежів та можливість зміни розміру процентної ставки без укладання Графіку платежів в новій редакції, які були продубльовані сторонами Кредитного договору у додаткових договорах №2 від 18.03.2014 та №3 від 29.09.0214 до нього.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що умовами укладеного Кредитного договору передбачено використання плаваючої процентної ставки, яка на відміну від фіксованої процентної ставки, також передбачає можливість її зміни (пункту 1.4.1.3 Кредитного договору): «Плаваюча процента ставка по Кредиту підлягає корегуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 (дванадцятого) календарного місяця, починаючи з дати укладання цього Договору», що фактично свідчить про обізнаність поручителя під час укладання Договору поруки про можливість в майбутньому зміни відсоткової ставки, у тому числі її збільшення.
Твердження скаржника з приводу того, що суд першої інстанції проігнорував посилання позивача на судову практику Вищого господарського суду України та Верховного Суду України з аналогічних спорів (копії відповідних постанов надані позивачем до суду апеляційної інстанції 14.03.2016) не приймаються судом до уваги, оскільки обставини у вказаних справах не є аналогічними обставинам даного спору. Зокрема, зі змісту наданих позивачем постанов вбачається, що договори поруки у зазначених справах містять відмінні від Договору поруки №SR-SME200/084/2007/2 від 19.04.2007 умови щодо можливості зміни умов кредитного договору та порядку погодження таких змін поручителем.
Доводи позивача, що умови Кредитного договору містять інші приховані фінансові зобов'язання, не приймається судом до уваги з огляду на те, що у пункті 2.3.1. Договору поруки сторонами визначено, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями Кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.
Інші доводи позивача щодо умов Кредитного договору не беруться судом до уваги, оскільки були предметом розгляду у справі №908/4684/15 за позовом AT «ОТП Банк» до ТОВ «Золота осінь», третя особа ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Так, у рішенні від 10.11.2015 у справі №908/4684/15, яке станом на момент вирішення даного спору набрало законної сили, Господарський суд Запорізької області визнав необгрунтованими доводи ТОВ «Золота осінь» щодо невідповідності Кредитного договору статті 192 Цивільного кодексу України та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 №168.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
З огляду на встановлені судом обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для визнання поруки, яка виникла на підставі Договору поруки №SR-SME200/084/2007/2 від 19.04.2007, припиненою.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота осінь» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота осінь» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/28249/15 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/28249/15 залишити без змін.
Матеріали справи №910/28249/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
Б.В. Отрюх