12.04.2016 р. Справа№ 914/1307/15
Суддя Господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. при секретарі Зубрицькій М.О.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2015р.
у справі №914/1307/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,
до відповідача: ОСОБА_1 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів,
про: стягнення 32 820 562,96 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2- представник;
Від відповідача (заявника): ОСОБА_3 - представник;
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.06.2015 року у справі №914/1307/15 за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача ОСОБА_1 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” позовні вимоги задоволено частково та стягнено основний борг - 12 538 301,49 грн., пеню - 1 770 921,55 грн., 3% річних - 2 387 444,54 грн., Інфляційні втрати - 9 725 244,83 грн. та судовий збір - 59 039,96 грн. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 4 653 074,63 грн. - припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
18.11.2015р. на виконання даного рішення суду було видано відповідний наказ, який направлений стягувачу для пред'явлення до виконання.
01.04.2016 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про відстрочку виконання судового рішення від 17.06.2015р. у справі №914/1307/15 до 31.08.2016 року.
Ухвалою від 06.04.2016р. суд прийняв заяву до розгляду та призначив розгляд заяви на 12.04.2016р.
В судове засідання 12.04.2016р. з'явилися представники сторін.
Представник заявника (відповідача) підтримав заяву про відстрочку виконання рішення суду, просив суд її задоволити. В обґрунтування заяви посилається на ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу», відповідно до п. 13 ст. 18 якого заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( 423-19 ), підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.
Оскільки основна заборгованість відповідачем погашена у повному обсязі, а розмір штрафних санкцій підлягає списанню, заявник звернувся з судовим позовом про списання залишку боргу. Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.01.2016р. у справі №910/30375/15 було задоволено позовні вимоги ЛКП «Львівтеплоенерго» до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та вирішено списати 1 770 921,55 грн., 3% річних - 2 387 444,54 грн., Інфляційні втрати - 9 725 244,83 грн, що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2015р. у справі №914/1307/15. Дане рішення Господарського суду м. Києва набрало законної сили.
На думку позивача, проведення виконавчих дій у справі №914/1307/15 позбавить відповідача можливості скористатись правом на списання. Окрім цього, заявник наголошує, що звернення стягнення на майно підприємства унеможливить його господарську діяльність, що створить реальну загрозу банкрутства останнього та призведе до аварійної ситуації в опалювальний сезон. Підприємство заявника є збитковим, тариф на послуги, що діє у Львові є економічно необґрунтованим. По ряду виконавчих проваджень, де заявник є боржником, арештовано усі рахунки ЛМКП «Львівтеплоенерго» в банківських установах, винесено постанови про арешт майна та заборону його відчуження.
Представник позивача заперечив проти задоволення заяви в повному обсязі, через канцелярію суду подав письмові заперечення, зазначив, що позивач не має фінансової можливості відстрочувати чи розстрочувати виконання контрагентами своїх зобов'язань, так як фінансовий стан позивача є досить тяжким. У позивача також є велика дебіторська заборгованість, збитки від господарської діяльності. Так, позивач зазначає, що у виконавчих органах на виконанні перебуває судових наказів на загальну суму стягнення близько 23 млрд грн. Також, позивач наголошує, що значні інфляційні процеси та здешевлення гривні ускладнюють господарські відносини підприємства з іноземними контрагентами, розрахунки з якими проводяться в іноземній валюті. На думку позивача, кінцевою метою заявника є не відтермінування фактичного виконання рішення, а надання судом можливості для списання залишку заборгованості, що суперечить правовій природі відстрочки.
Статтею 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 7.1.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як вбачається з заяви про відстрочку виконання рішення суду, заявник просить суд відстрочити виконання рішення суду на період до 31.08.2016 року посилаючись на те, що рішенням Господарського суду м. Києва, яке набрало законної сили, задоволено позов про списання штрафних санкцій. Дане рішення підлягає примусовому виконанню в загальному порядку. Оскільки штрафні санкції підлягають списанню немає необхідності у відстрочці даного рішення, а вказана обставина згідно закону не є підставою для відстрочки. Заявник не навів конкретних виняткових обставин, які ускладнюють або виключають виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарським судом враховано матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.
Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи докази, які подав заявник на підтвердження заяви про відстрочку виконання рішення, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про відстрочку виконання рішення суду у справі № 914/1307/15.
Керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд,-
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про відстрочку виконання рішення у справі № 914/1307/15 відмовити..
Суддя Запотічняк О.Д.