ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
08 квітня 2016 року Справа № 913/188/16
Провадження №26/913/188/16
За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія м. Лисичанськ Луганська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Незалежна телерадіокомпанія “Ірта”, м. Сєвєродонецьк Луганська область
про стягнення 160625,34 грн
Суддя Масловський С.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №5855/9 від 14.12.2015;
від відповідача: ОСОБА_2, юрисконсульт за довіреністю №1 від 22.02.2016.
В судовому засіданні 08.04.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
08.02.2016 Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Незалежна телерадіокомпанія “Ірта” про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги в розмірі 124326,70 грн, пені в розмірі 36298,64 грн та судового збору в розмірі 1864,90 грн.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.02.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 25.02.2016, ухвалою від 25.02.2016 відкладено на 22.03.2016, ухвалою від 22.03.2016 на 04.04.2016. В судовому засіданні 04.04.2016 оголошено перерву до 08.04.2016.
25.02.2016 позивач на виконання вимог ухвали суду від 08.02.2016 через канцелярію господарського суду Луганської області надав заяву в якій підтверджує, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору. В судовому засіданні надав акт звірки взаємних розрахунків за договором №10-02/12 від 01.02.2012 станом за період 2014 року.
25.02.2016 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ознайомившись з доводами, які викладені в позовній заяві вважає їх необґрунтованими, незаконними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В позовній заяві вказана сума основного боргу у розмірі 124326,7 грн. Надані в заяві дані не дають змоги порахувати звідки взялась сума заборгованості. Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2014-01.04.2014 на суму 53550,28 грн, розшифровка телекомунікаційних послуг за червень - 17856,36 грн, за липень - 17282,93 гривень. Загалом у розмірі 88689,57 грн. Виходячи з необґрунтованості суми основного боргу, пені у розмірі 36298,64 грн підлягає корегуванню та не може бути у вказаному розмірі. Також, відповідач зазначає, що в травні 2014 року незаконними збройними формуваннями було захоплено офіс ТОВ НТРК “ІРТА”, розташований за адресою: м. Луганськ, кв. Єрьоменко, прим. 95, бухгалтерська і технічна документація, печатка, штамп товариства, договори, все майно та обладнання товариства. Відповідно довідки №54/3 від 12.08.2014 виданій Сєвєродонецьким МВ ГУМВС України у Луганській області, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120141130370002222 від 08.08.2014 по ст.341 КК України внесені відомості, з приводу захоплення будівлі ТОВ НТРК “ІРТА” та ліцензії, установчої, фінансово-бухгалтерської документації, договорів, а також печатки ТОВ НТРК “ІРТА”. ОСОБА_3 управління ОСОБА_4 поліції в Луганській області №1136/111/18-2016 від 18.02.2016 підтверджується, що досудове розслідування за ознаками правопорушення ст.341 КК України, за фактом захоплення особами будівлі ТОВ НТРК “ІРТА”, розташованої за адресою: м. Єрьоменко, 7, досі триває. Так це все не дає можливості підтвердити чи дійсно було складено акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2014 по 01.04.2014. Відповідач до матеріалів справи додає сертифікат Торгово-промислової палати України №2151 від 11.12.2014, в якому засвідчується настання форс-мажорних обставин для ТОВ НТРК “ІРТА”.
16.03.2016 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області надав пояснення на відзив відповідача, в яких зазначає, що листом від 15.10.2014 №510, який було направлено директору ТОВ НТРК “ІРТА” ОСОБА_5, який є в матеріалах справи, повідомлялось про необхідну оплату за надані послуги у липні, серпні, вересні 2014 року по договору №10-02/12 від 01.02.2012. Позивач надає довідку №87 від 11.03.2016 про те, що письмових відповідей на направлені претензії Луганською філією КРРТ щодо заборгованостей до ТОВ “НТРК “ІРТА”, від ТОВ “НТРК “ІРТА” протягом 2014-2016 років не надходило. Надаються документи, станом на 2014 рік, які вилучені з бухгалтерської програми 1 С, затверджені директором Луганської філії ОСОБА_6 та головним бухгалтером ОСОБА_7, які працювали в Луганську в 2014 році. Також позивач надає копії з добових журналів роботи ТВ передавачів, в яких зафіксовані записи чергових змін, які підтверджують, що в період з 05.04.2014 по 23.05.2015 та з 24.05.2014 по 08.07.2014, щоденно, транслювався телеканал “ІРТА”. Також, позивач надає заяву, в якій зазначає, що письмових відповідей на направлені претензії Луганською філією концерну РРТ щодо заборгованості до ТОВ “Незалежна телерадіокомпанія “Ірта” від останнього протягом 2014-2016 року не надходило, не було проведено актів взаємних розрахунків, не повернути оригінали документів, одержаних з претензією, а також не надано відповіді щодо відхилення претензії. Також позивачем надані акти виконаних робіт.
21.03.2016 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області надав копії рекомендованих поштових повідомлень як доказ направлення відповідачу документів, які були передбачені ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2016.
04.04.2016 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області надав пояснення №134 від 01.04.2016, в яких зазначає, що ТОВ “НРТК ІРТА” проводила тестове мовлення на території проведення антитерористичної операції, та як доказ надає рішення ОСОБА_4 ради України з питань телебачення і радіомовлення №1458 від 18.12.2014 Про тестове мовлення телерадіоорганізацій на території проведення антитерористичної операції. До матеріалів справи позивач надає акт звірки взаємних розрахунків між концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія та товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна телерадіокомпанія “Ірта” за договором №10-02/12 від 01.02.2012 за період 2014 року. Також позивач подає заяву на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою sms-повідомлення. Суд зазначає, що господарсько процесуальним законодавством не передбачено повідомлення сторін шляхом sms-повідомлення.
В судовому засіданні 08.04.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-
01.02.2012 між позивачем, - Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія, як виконавцем, та відповідачем, - Товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна телерадіокомпанія “Ірта”, як замовником, укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №10-02/12 від 01.02.2012 умовами договору сторони погодили, що предметом даного договору є надання виконавцем телекомунікаційних послуг з надання виконавцем замовнику каналів подачі цифрового сигналу по протокол ІР, організованих по РРЛ Луганської філії Концерну РРТ (п.1.1) Виконавець надає телекомунікаційні послуги тільки після отримання від замовника звірених належним чином копій ліцензій ОСОБА_4 України з питань телебачення і радіомовлення на право користування каналами мовлення з усіма додатками (п.4.1). Виконавець щомісяця не пізніше 10-го числа складає акт прийняття наданих послуг і рахунок на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після цього направляє рахунок, акт замовнику (п.5.2). Замовник у триденний строк після отримання рахунку, акту, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень та заперечень, підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю (п.5.3). У разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в зазначений п.5.3 строк, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному актом прийнятих наданих послуг, а сума, що зазначена в акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті (п.5.5). За несвоєчасну оплату рахунків виконавця, у строки передбачені розділом 5 договору, замовник сплачує пеню яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки ОСОБА_4 банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення та за весь період такого прострочення (п.6.5). Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє з 01.02.2012 року по 31.12.2012 року включно, а в частині виникнення фінансових зобов'язань по договору - до їх иконання.
27.12.2012 сторонами укладена додаткова угода до договору, відповідно до якої п.10.1 розділу 10 виклали в наступній редакції: “Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє з 01.02.2012 року по 31.12.2013 включно, а в частині виникнення фінансових зобов'язань по договору - до їх повного виконання.”.
20.12.2013 сторонами укладена додаткова угода до договору, відповідно до якої п.10.1 розділу 10 виклали в наступній редакції: “Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє з 01.02.2012 року по 31.12.2014 включно, а в частині виникнення фінансових зобов'язань по договору - до їх повного виконання.”.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Виходячи із змісту правовідносин сторін спору, останні є відносинами з надання телекомунікаційних послуг, тому права і обов'язки сторін визначаються, зокрема, положеннями глави 63 ЦК України, Законом України "Про телекомунікації".
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги надаються за умов укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (п. 1 ч. 2 названої статті).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст.68 Закону України "Про телекомунікації" розрахунки за телекомунікаційніпослуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.
Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Суд зауважує, що згідно п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. (стаття 32 цього Кодексу).
Так, згідно п.5.2., 5.3 договору виконавець щомісяця не пізніше 10-го числа складає акт прийняття наданих послуг і рахунок на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після цього направляє рахунок, акт замовнику, а замовник у триденний строк після отримання рахунку, акту, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень та заперечень, підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю.
Отже, для вирішення питання про виникнення у замовника обов'язку з оплати наданих послуг мають значення належні та допустимі докази - передбачені законом документи, якими стверджується сам факт здійснення господарської операції з передачі наданих послуг. До таких доказів в силу чинного законодавства належать первинні документи, а саме акт прийняття наданих послуг.
Позивач в обґрунтування своїх вимог надає копії добових журналів роботи ТВ передавачів, що фіксують трансляцію, які судом до уваги не приймається, оскільки це не є доказами трансляції саме телеканалу “Ірта”.
25.02.2016 в судовому засіданні позивач надає акт звірки взаємних розрахунків між концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія та товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна телерадіокомпанія “Ірта” за договором №10-02/12 від 01.02.2012 за період 2014 року в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 124326,70 грн. Судом встановлено, що даний акт підписано та скріплено печаткою односторонньо; акт скріплено печаткою для довідок; підписаний ОСОБА_8
04.04.2016 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області надав акт звірки взаємних розрахунків між концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія та товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна телерадіокомпанія “Ірта” за договором №10-02/12 від 01.02.2012 за період 2014 року в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 124326,70 грн. Судом встановлено, що зазначений акт підписано односторонньо, а саме директором ОСОБА_9 якого призначено на посаду директора 08.09.2015 (копія наказу наявна в матеріалах справи а.с.40).
04.04.2016 на електронну адресу господарського суду Луганської області від позивача надійшов акт звірки взаємних розрахунків між концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія та товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна телерадіокомпанія “Ірта” за договором №10-02/12 від 01.02.2012 за період з 01.01.2014 по 01.04.2014, заборгованість складає 54790,44 грн. Судом встановлено, що зазначений акт з боку позивача скріплено печаткою для довідок, підписано особою без зазначення прізвища, ім'я та посади, з боку відповідача скріплено печаткою та підписано особою без зазначення посади.
16.03.2016 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області надав акт виконаних робіт №301 від 30.04.2014 на суму 17858,36 грн, акт виконаних робіт №385 від 27.05.2014 на суму 18230,41 грн, акт виконаних робіт №465 від 30.06.2014 на суму 17858,36 грн, акт виконаних робіт №543 від 31.07.2014 на суму 17282,93 грн, на загальну суму 71230,06 грн. Судом встановлено, що зазначені акти не підписані та не скріплені печатками сторін. Суд зазначає, що акти не містять всіх обов'язкових реквізитів первинних документів, що не відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а довіреність на отримання товару в матеріалах справи відсутня. Надані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази - копії актів виконаних робіт не підтверджують факту існування між сторонами відносин, що породжують цивільні права та обов'язки.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази на підтвердження факту надання послуг, не є належними в розумінні статті ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України, адже відповідно до п.5.2., 5.3 договору про надання телекомунікаційних послуг №10-02/12 від01.02.2012, факт надання послуг підтверджується актом прийняття послуг. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості не доведена належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.
Крім того, у відповідності до п.6.5. договору про надання телекомунікаційних послуг №10-02/12 від 01.02.2012, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 36298,64 грн.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявленої до стягнення суми основного боргу, а тому вимога про стягнення з відповідача пені, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу та пені не є законними, обґрунтованими, а тому в задоволені позову слід відмовити повністю.
Суд зазначає, згідно з ч. 1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
За приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206 700 грн. 00 коп.).
Згідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за платіжним дорученням №512 від 02.02.2016 на суму 1864,90 грн, в той час як сплаті підлягав у сумі 2409,38 грн. Таким чином існує недоплата судового збору у сумі 544,48 грн, ((124326,70 (заявлено до стягнення заборгованості) + 36298,64 (заявлено пені)) Х 1,5% = 2409,38 - 1864,90 (сплачено фактично) = 544,48) якій підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету України.
У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-
1. У задоволені позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Код ЄДРПОУ 01190043; місцезнаходження: 04112, м.Київ, вулиця Дорогожицька, буд.10) в особі Луганської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (код ЄДРПОУ ВП: 34965418; місцезнаходження ВП: 93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, проспект Леніна, буд. 161-А, РТС) в дохід державного бюджету України (Отримувач коштів УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999675, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку отримувача (МФО) 851011, рахунок отримувача 31214206783004, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в сумі 544 (п'ятсот сорок чотири) грн 48 коп.
3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарсько процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.04.2016.
Суддя С.В. Масловський