номер провадження справи 30/18/16
11.04.2016 Справа № 908/464/16
за позовом: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 37-В)
до відповідача: Фермерського господарства “ОСОБА_1М.” (70513, Запорізька область, Оріхівський район, с. Кущове, вул. Радянська, 2-д)
про стягнення 105 665,75 грн.
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність №11 від 10.03.2016 р.;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 77 від 11.04.2016 р.;
До господарського суду Запорізької області звернувся Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з позовною заявою до Фермерського господарства “ОСОБА_1М.” про стягнення 105665,75 грн., в т.ч.: 100000,00 грн. основного боргу та 5665,75 грн. пені.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 549 ЦК України, ст.ст. 193, 216 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов Договору про надання фінансової підтримки (допомоги) № 43 від 26.10.2009 р. було перераховано кошти у розмірі 100000,00 грн., які він згідно додаткової угоди від 28.12.2012 р. зобов'язувався повернути позивачу до 31.12.2015 р. Стверджує, що всупереч умовам договору та чинного законодавства, свої зобов'язання щодо повернення суми фінансової допомоги відповідачем не виконані, станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем існує заборгованість за зазначеним Договором в розмірі 100000,00 грн., що є підставою для застосування до нього додаткової відповідальності у вигляді пені.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.02.2016 р. порушено провадження у справі № 908/464/16, присвоєно справі номер провадження №30/18/16, розгляд якої призначено на 21.03.2016 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.
Ухвалою суду від 21.03.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 11.04.2016 р. у зв'язку з нез'явленням представника відповідача.
Фермерське господарство “ОСОБА_1М.” - відповідач у справі - у письмовому відзиві на позов проти наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі не заперечує, вказує, що на теперішній час склалися такі обставини, за якими примусове стягнення за рішенням суду є об'єктивно неможливим через відсутність коштів. Посилаючись на те, що основним видом діяльності господарства є виробництво, переробка, зберігання та продаж сільськогосподарської продукції, просить суд відстрочити виконання рішення до 15.12.2016р.
За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача в судовому засіданні в повному обсязі підтримав позовні вимоги та надав довідку за підписом директора та головного бухгалтера підприємства №130 від 11.04.2016 р., згідно з якою станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не погашено.
Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості та підтримав заявлене у відзиві на позов клопотання про відстрочення виконання судового рішення.
Представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення не заперечив, про що зазначив у письмовій заяві.
В судовому засіданні 11.04.2016 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
26.10.2009 р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «ОСОБА_1М.» було укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 43 (надалі - Договір), за умовами якого Запорізьке відділення зобов'язалось надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі селянському (фермерському) господарству “ОСОБА_1М” в сумі 100 000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язалось використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк (п. 1. Договору).
За змістом п. 2. Договору, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції.
Відповідно до п. 3.2.1. договору, Запорізьке відділення зобов'язане надати по ходу надходжень коштів з державного бюджету у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.
За змістом п. 4.1. Договору фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству “ОСОБА_1М.” терміном до 31.12.2014 р.
Згідно з п. 7.1 та п. 7.2 Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання повноваженими представниками сторін. Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором.
Додатковою угодою №1 від 28.12.2012 р. сторони внесли зміни в Договір, передбачивши в пунктах 4.1 та 3.4.2 договору, що фінансова підтримка надається терміном до 31.12.2015 р., а кошти фінансової підтримки (допомоги) підлягають поверненню до 31.12.2015 р. в сумі 100 000,00 грн.
Сторони не надали суду доказів припинення дії договору, отже станом на час розгляду справи умови договору є чинними.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивач перерахував відповідачу кошти фінансової допомоги в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 36 від 29.10.2009 р. (арк. справи 13).
У встановлений строк (до 31.12.2015 р.) відповідач кошти фінансової допомоги не повернув. У зв'язку з цим 18.01.2016 р. позивач вручив відповідачу претензію від 14.01.2016р. №20 про сплату боргу та нарахованої у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання пені, що разом складає 101 687,67 грн.
Станом на 16.02.2016 р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, у якому підтвердили, що сальдо на користь Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств складає 100000,00 грн.
Як вказує позивач, в порушення умов Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги не виконав. Вимога про повернення коштів залишена останнім без відповіді.
Позовні вимоги про стягнення з Фермерського господарства “ОСОБА_1М.” 105665,75 грн., в т.ч.: 100000,00 грн. основного боргу та 5665,75 грн. пені є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі № 43 про надання фінансової підтримки (допомоги) від 26.10.2009 р., який за своєю правовою природою є договором позики.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, на виконання умов спірного договору позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ФГ “ОСОБА_1М.” грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.
Факт перерахування коштів на вказану вище суму підтверджується наявною в матеріалах цієї справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 36 від 27.10.2009 р. та не заперечувався представником відповідача у судовому засіданні.
Пунктом 3.4.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 28.12.2012 р. № 1) визначено, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Запорізькому відділенню згідно з встановленим графіком: до 31.12.2015 р. в сумі 100 000,00 грн. За змістом п. 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 28.12.2012 р. № 1), фінансова підтримка (допомога) надається Фермерському господарству «ОСОБА_1М.» терміном до 31.12.2015 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, суму отриманої фінансової підтримки (допомоги) в строк, визначений у договорі позивачу не повернув, чим порушив умови договору.
Факт наявності основної заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. підтверджується матеріалами цієї господарської справи й визнаний відповідачем повністю.
Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним суми основного боргу в розмірі 100 000,00 грн., або доказів правомірності своїх дій щодо такої не сплати, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 100 000,00 грн. на підставі договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 26.10.2009 р. № 43 є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами та підлягають задоволенню судом.
Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5665,75 грн. пені за період з 01.01.2016 р. по 16.02.2016р., включно.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Запорізькому відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.
На суму боргу 100000,00 грн. позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.01.2016 р. по 16.02.2016 р. в сумі 5665,75 грн. При розрахунку пені позивачем було використано 365 днів у році, у той час як у 2016 році - 366 днів. Допущена помилка призвела до завищення суми пені.
При цьому, за розрахунком суду, який здійснений судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені за заявлений позивачем період становить 5650,27 грн. (розрахунок судом додається).
Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 5650,27 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються через необґрунтованість.
За визначенням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Отже, з підстав зазначених вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 100000,00 грн. основного боргу та 5650,27 грн. пені. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач у відзиві просить суд надати відстрочку виконання рішення строком до 15.12.2016 р.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
У пунктах 7.1.1, 7.2, 7.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” роз'яснено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо.
В обґрунтування необхідності надання відстрочки відповідач посилається на скрутний фінансовий стан фермерського господарства, який був викликаний сильною посухою 2012-2013 років, яка знищила майже весь врожай, а також на різке зниження цін на сільськогосподарську продукцію у 2015 році, що не дало можливості вилучити обігові кошти з виробництва для повернення боргу, бо загрожувало зупинці процесу сільгоспвиробництва, яке має річний цикл. Всі отримані кошти були вкладені в підготовку землі під майбутній врожай 2016 року. Відповідач вважає, що врожай озимих культур 2015-2016 років надасть можливість сплатити заборгованість у повному обсязі, тому відповідач просить надати відстрочку виконання рішення до 15.12.2016 р.
Відповідно до статуту фермерське господарство “ОСОБА_1М.” є сільгоспвиробником. Основними видами діяльності фермерського господарства згідно довідки з ЄДРПОУ є вирощування зернових та технічних культур, оптова торгівля зерном, фруктами та овочами.
Як підтвердили в судовому засіданні представники сторін, в 2012 році дійсно мала місце сильна посуха, яка знищила більшу частину врожаю сільгоспвиробників. У зв'язку з цим відповідач не отримав запланований дохід від реалізації сільськогосподарської продукції. Вказані обставини у сукупності з різким зниженням цін на сільськогосподарську продукцію у 2015 році не дали можливості вилучити обігові кошти з виробництва для повернення боргу, бо загрожувало зупинці процесу сільгоспвиробництва, яке має річний цикл.
Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва чистий прибуток відповідача від господарської діяльності складає лише 1,7 тис. грн., що є недостатнім для погашення заборгованості. Як вказує відповідач, всі отримані кошти були вкладені в підготовку землі під майбутній врожай 2016 року. Зі звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2015 року вбачається, що загальна посівна площа відповідача складає 10,56 га. За рахунок реалізації врожаю наприкінці 2016 року відповідач матиме змогу отримати кошти для погашення заборгованості перед позивачем.
Відстрочка виконання рішення сприятиме як відновленню господарської діяльності, так і можливості отримання боргу позивачем.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням майнового стану відповідача, матеріальних інтересів обох сторін, а також згоду позивача в наданій суду письмовій заяві на відстрочення виконання рішення на термін, вказаний у заяві відповідача про відстрочку, суд дійшов висновку задовольнити заяву відповідача та надати відстрочку виконання рішення строком до 15.12.2016 р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (м. Запоріжжя) до Фермерського господарства “ОСОБА_1М.” (Запорізька область, Оріхівський район, с. Кущове) задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства “ОСОБА_1М.” (70513, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Кущове, вул. Радянська, буд. 2-д, код ЄДРПОУ 36418575) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 37-В, код ЄДРПОУ 25490940, р/р 37112024016544 у Держказначейській службі України м. Київ, МФО 820172) - 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5 650 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 27 коп. пені та 1 584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 75 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частини позову відмовити.
Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 р. у справі № 908/464/16 до 15.12.2016 р.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 13.04.2016 р.