05.04.16р. Справа № 904/287/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ (ГОК)", м. Кривий Ріг
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС", м.Маріуполь
про стягнення 24 061,57 грн.
Суддя: Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність № 964 від 30.12.15.
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг в особі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС", м. Маріуполь звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 24 061,57 грн.
Позовні вимоги мотивовані втратою частини вантажу (недостача), яка сталась під час перевезення його відповідачем.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 05.04.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між позивачем та ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» укладений договір поставки № 687/14-Ф від 19.12.14. На адресу позивача за залізничною накладною № 47990163 надійшов вагон 60326444 з вантажем брухт сталевий № 3 ДСТУ 4121-2002 вагою 58 780 кг на суму 236 281,74 грн.
Після прибуття вантажу у місце призначення, був складений комерційний Акт РА № 009837/1417 від 16.06.15 (а.с.10) на вагон № 60326444, яким встановлено нестачу вантажу в кількості 6 190 кг.
Зокрема, в акті зазначено, що в комерційному відношенні навантаження у вагоні нерівномірне: над 1,2,3 люками навантаження нижче рівня бортів 120см, над 4,5,6,7 ми люками навантаження нижче рівня бортів 50см. Вантаж маркований вапняним розчином білого кольору, шляхом розприскування, маркування слабо виражено. Згідно перевізного документа значиться лом черних металів, вид 3, фактично у вагоні навантажений лом черних металів крупної та дрібної фракції. Маса вантажу по даним накладної 58780 кг, фактично - 52590 кг, нестача - 6190 кг.
Згідно із статтею 307 ГК України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За частиною першою ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Водночас, частиною п'ятою ст. 31 Статуту встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Частиною 3 ст. 308 ГК України передбачено, що вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 110 Статуту визначено, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно п. 1 ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми. Які складають станції залізниць. Складені комерційні акти містять відомості про те, що під час перевезення вантажу мало місце неохоронне перевезення з боку залізниці.
Отже, для визначення наявності або відсутності підстав для матеріальної відповідальності залізниці у ці й справі, вирішальне значення має зміст комерційного Акту РА № 009837/1417 від 16.06.15 (а.с.10) на вагон № 60326444.
З тексту комерційного Акту вбачається, що вантажовідправником вантаж завантажений у вагон в технічному стані справний, двері цільнометалеві, люка зачинені, додатково укручені проволокою діаметром 6мм. За змістом акту, вантаж надійшов у непошкодженому вагоні і немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу підчас перевезення.
Статтею 111 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 ( Статут залізниць) встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу підчас перевезення (п."а"), при цьому згідно частини 3 статті 308 Господарського кодексу України та статті 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
За таких обставин, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у цій справі. Тому, в позові слід відмовити.
Такої ж самої правової позиції дотримується ВГСУ під час розгляду аналогічних справ (див. постанову ВГСУ від 02.07.13 у справі 5011/19/15448-2012).
Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 308, 314 Господарського Кодексу України, ст. ст. 307 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення підписано 11.04.16.
Суддя М.О. Ніколенко