61022, м. Харків, пр-т Науки, 5
11.04.2016 Справа № 905/82/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали заяви Державного підприємства “Дзержинськвугілля” про відстрочку виконання рішення суду у справі № 905/82/16
за позовомПриватного акціонерного товариства “Науково-виробнича компанія “Гірничі машини”
до Державного підприємства “Дзержинськвугілля”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Донецькій області
простягнення 34 689 750,00 грн
за участю представників:
від позивача (стягувача)ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача (боржника)ОСОБА_2 - за довіреністю
від третьої особине з'явились
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.02.2016 у справі №905/82/16 позов Приватного акціонерного товариства “Науково-виробнича компанія “Гірничі машини” задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства “Дзержинськвугілля” на користь Приватного акціонерного товариства “Науково-виробнича компанія “Гірничі машини” основний борг у розмірі 34689750,00 грн та судовий збір у розмірі 179549,27 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Левшиної Я.О. у відпустці по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, та з метою дотримання вимог статті 116 ГПК України, розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області № 01-02/261 від 12.03.2016 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 905/82/16.
За результатом повторного автоматичного розподілу справу № 905/82/16 передано судді Сажневій М.В.
04.04.2016 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 23.02.2016 у справі №905/82/16 видано відповідний наказ.
30.03.2016 до суду від Державного підприємства “Дзержинськвугілля” надійшла заява про встановлення способу і порядку виконання судового рішення від 23.02.2016 у справі №905/82/16 про стягнення заборгованості у розмірі 34689750,00 грн та витрат по сплаті судового збору 179549,27грн, шляхом надання відстрочки терміном на 1 рік.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.04.2016 призначено судове засідання з розгляду вказаної заяви на 11.04.2016.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на важкий фінансовий стан Державного підприємства “Дзержинськвугілля”, знаходження на території проведення антитерористичної операції, зупинення виробництва заводів з виготовлення вибухових речовин, що унеможливлює проходження гірничих виробок та видобуток вугілля на шахтах підприємства, припинення діяльності відокремленого підрозділу “Шахта “Південна” та скорочення штату працівників, заборгованість по заробітній платі, простій підприємства, неотримання бюджетних коштів на покриття втрат по собівартості вугільної продукції, накладання арешту на рухоме та нерухоме майно.
В судовому засіданні 11.04.2016 представником Державного підприємства “Дзержинськвугілля” подано заяву, в якій заявник просить суд заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення про стягнення заборгованості та судового збору шляхом надання відстрочки терміном на 1 рік вважати та розглядати як заяву про відстрочку виконання судового рішення у справі №905/82/16.
Судом прийнято вказану заяву.
11.04.2016 до суду від позивача (стягувача) надійшли заперечення на заяву боржника про відстрочку виконання рішення суду. У вказаних запереченнях позивач зазначає, що боржником не надано доказів наявності виняткових обставин достатніх та необхідних для надання відстрочки виконання рішення суду, а заборгованість відповідача утворилась більше ніж за рік до настання несприятливих обставин, які виникли внаслідок проведення антитерористичної операції. Також позивач вказує, що боржником не надано доказів того, що обставини, які зумовили відстрочку виконання рішення будуть усунуті саме після закінчення строку його відстрочення. Крім того, позивач посилається на те, що суд повинен врахувати і негативні наслідки для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допускати їх настання.
Розглянувши матеріали справи, заяви та наданих документів, господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення з наступних підстав.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити ти розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, наведено обґрунтування терміну, на який слід відстрочити виконання судового рішення додано докази на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем в майбутньому, оскільки відстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у межах строку відстрочення, а не ухилення від його виконання на певний період.
Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 №9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При розгляді питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд приймає до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача, держави.
У відповідності до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” №14 від 26.12.2003 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
З матеріалів справи №905/82/16 вбачається, що станом на 11.04.2016 заборгованість Державного підприємства “Дзержинськвугілля” перед Приватним акціонерним товариством “Науково-виробнича компанія “Гірничі машини” не сплачена ані в добровільному порядку, ані в примусовому порядку.
Окрім того, судом враховано те, що відповідач не вчинив жодних дій на виконання рішення господарського суду Донецької області від 23.02.2016 та/або на зменшення заборгованості відповідача перед позивачем.
Відповідно до ст. 42 та абз. 5 ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Тому посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан підприємства судом не приймається, оскільки даний факт є результатом господарської діяльності заявника, і ні в якому разі не склався внаслідок надзвичайних обставин, та не може бути прийнятий в якості доказів для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чіжов проти України” (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини “державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як “виняткові обставини” (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Півень проти України” від 29.06.2004).
При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що “затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції” (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бакай та інші проти України” від 09.11.2004).
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Окрім того, заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що у заявника з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк, а також належних доказів на підтвердження того, що така можливість у заявника з'явиться саме через 1 рік. Надана заявником ОСОБА_3 розвитку вугледобувних підприємств до кінця 2015 року та проект програми на 2016 рік (за умови коштів державної підтримки на технічне переоснащення) не може бути прийнята в якості належного доказу з'явлення у відповідача можливості виконати рішення суду, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження затвердження Міністерством енергетики та вугільної промисловості вказаної прогарами та доказів виконання заходів, передбачених програмою (початку виконання).
Подані заявником докази навпаки свідчать про тривале тяжке фінансове становище заявника і про відсутність будь-яких показників для покращення результатів господарської діяльності. Заявником не надано доказів на підтвердження наявності обставин пов'язаних із виникненням загрози банкрутства заявника, відсутність коштів на його банківських рахунках та майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Судом також не приймаються посилання відповідача на проведення антитерористичної операції на території Донецької області, оскільки заборгованість за товар отриманий за договором №94-Т/60-12 від 29.08.2012 утворилась ще за 1,5 роки до початку проведення антитерористичної операції.
Наявні стрімкі інфляційні процеси в економіці держави, які супроводжуються істотним здешевленням національної валюти, якщо повністю й не виключають наявність обставин для надання відстрочки виконання судового рішення, то є суттєвими перешкодами для їх виникнення. Адже, в противному разі інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси кредитора, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період відстрочки (1 рік), та не виконання відповідачем своїх зобов'язань протягом 1,5 роки, істотно знецінюються, що, як наслідок, призводить до погіршення фінансового стану позивача.
Тому судом також враховується, що тривале невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем та невиконання рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача, а також може призвести до негативних наслідків для нього.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Державного підприємства “Дзержинськвугілля” про відстрочку виконання рішення суду від 23.02.2016 у справі №905/82/16.
Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Державному підприємству “Дзержинськвугілля” у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 23.02.2016 у справі №905/82/16.
Суддя М.В. Сажнева