Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
12 квітня 2016 р. № 820/569/16
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування висновку,-
ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати висновок від 09.10.2015 р. № 614-3/9/20-31-17-01-27 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" відносно нього.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.
Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", що проводилася відносно нього, відповідач порушив ч. 5, 10 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", а також підпунктами 3, 4, 5 п. 3, п. 9, 12 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", що призвело до підготовки ним передчасного висновку, який підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю Ралко С.С. проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуваний висновок був складений на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ України з 24 липня 2001 року по 06 листопада 2015 року, починаючи з квітня 2003 року працював на посаді міліціонера відділення № 2 оперативної роти № 1 батальйону громадської безпеки особливого призначення ГУМВС України в Харківській області.
Як свідчать докази у справі, 07 листопада 2015 року позивача було прийнято на службу в Національну поліцію України, звідки він звільнився за власним бажанням 12 січня 2016 року (наказ ГУ № 5 о/с від 12.01.2016 р.).
Також, під час судового розгляду встановлено, що у 2015 році особовий склад батальйону, де працював ОСОБА_1 проходив перевірку, передбачену Законом України "Про очищення влади" від 16.09.2014 р. № 1682-VII.
Відповідно до вимог зазначеного закону, ОСОБА_1 05.05.2015 року була написана заява про проведення перевірки, до якої додана декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.
Як свідчать докази у справі, на колишнє місце роботи позивача у грудні 2015 року надійшов висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 09.10.2015 р. № 614-3/9/20-31-17-01-27 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 зазначеного вище закону стосовно ОСОБА_1
Так, відповідно до висновку, за результатами проведеної перевірки, встановлено, що в поданій позивачем декларації про майно, доходи, витрати, зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості про наявність майна (майнових прав), набутого (набутих) мною за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно позивача, а саме: в декларації за 2014 рік не вказана інформація про належний ОСОБА_1 автомобіль DAEWOO LANOS, 2004 року випуску.
Із зазначеним суд не погоджується та при вирішенні даного спору, враховує наступні обставини та нормативні положення.
Відповідно до п. 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" передбачено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Згідно ч. 8 ст. З Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Судом встановлено, що в 2014 року ОСОБА_1 придбав автомобіль DAEWOO LANOS, 2004 року випуску, який трохи пізніше надав у користування іншій особі за довіреністю, при цьому помилково вирішив, що передав цій особі і право власності на зазначений автомобіль, внаслідок чого не вніс інформацію про зазначений автомобіль до декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1 Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3., підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і грунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частинами З або 4 статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.
Організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка (ч. 4 ст. 5 Закону).
В силу ч. 5 ст. 5 Закону перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Згідно з ч. 10 ст. 5 Закону у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.
Суд зазначає, що стосовно порушення зазначеної норми закону відповідач не повідомив позивача про наявність недостовірних відомостей у поданій ним декларації, чим позбавив його можливості надати письмове пояснення, обов'язкове для відповідача при підготовці висновку, що оскаржується.
Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.
Відповідно до ч. 11 ст. 5 Закону такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.
Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 р. № 1100 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1385/26162.
Відповідно до п. 2 Порядку перевірки проводяться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.
Загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, згідно п. 3 даного Порядку, включає такі складові:
1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;
3) проведення перевірки, що фактично полягає в:
- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону, за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Зокрема пунктом 9 цього Порядку встановлено, що у розділі IV декларації перевірці підлягають:
- достовірність відомостей щодо наявності транспортних засобів, вказаних у декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про транспортні засоби такої особи;
- відповідність вартості транспортних засобів, вказаних у декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
Таким чином, законодавством передбачено обов'язок органу, що проводить перевірку не тільки встановити достовірність відомостей, зазначений в декларації, а і з'ясувати співвідношення вартості транспортних засобів, вказаних у декларації, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел, чого в даному випадку відповідачем здійснено не було.
Також, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 29.07.2015 р. "Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України "Про очищення влади" сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.
До такого самого висновку дійшов і Вищий адміністративний суд України при розгляді касаційної скарги по справі № К/800/41716/15.
Проте, всупереч зазначеному, відповідачем в оскаржуваному висновку прямо зазначено, що за результатами проведеної перевірки не можливо зробити висновок, чи відповідає вартість майна (майнових прав), вказаного позивачем в декларації і набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", наявній податковій інформації про доходи, отримані ним із законних джерел, хоча саме такий висновок і є метою проведення перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади", а від так, суд не може погодитися, що такий висновок є законним та обгрунтованим.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати висновок від 09.10.2015 р. № 614-3/9/20-31-17-01-27 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" відносно ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь ОСОБА_1 (61070, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 14.04.2016 року.
Суддя Самойлова В.В.