13 квітня 2016 року Справа № 904/4952/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)
суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.
за участі представників: позивача: відповідача: прокуратури: Кость О.Г. Деркач В.А. не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2016 року
у справі№ 904/4952/15
за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
допублічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"
за участю заступника прокурора Дніпропетровської області
простягнення 31 533 765,16 грн
У червні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6 691 914,15 грн пені, 17 183 957,59 грн інфляційних втрат, 587 053,07 грн 3% річних та 7 070 840,35 грн 7% штрафу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 (суддя - Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 (головуючий - Верхогляд Т.А., судді - Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.), позов задоволено частково.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 045 083,54 грн пені, 3 535 420,18 грн 7% штрафу, 10 654 465,83 грн інфляційних втрат, 536 543,03 грн 3% річних та судовий збір.
В решті позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови в стягненні пені та 7% штрафу та прийняти нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В решті рішення залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 29.08.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 273/14-ПР, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього правочину.
Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб, покупець є кінцевим споживачем.
Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцю в період з 01.08.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 44 000,0 тис. куб. м, в тому числі за місяцями кварталів (тис. куб. м): липень - 0, серпень - 6 000, вересень - 7 000, жовтень - 9 000, листопад - 10 000, грудень - 12 000.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. п. 3.3., 3.4. договору).
Згідно з п. 6.1. договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2014 і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. договору).
На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ, на загальну суму 238 811 715,98 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання - передачі природного газу.
Однак, відповідач розрахувався за спожитий природний газ несвоєчасно.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати, господарські суди, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з ст. 625 ЦК України 10 654 465,83 грн інфляційних втрат та 536 543,03 грн 3% річних і правильність висновків судів в цих частинах ніким не оскаржується.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені та штрафу.
Статтею 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.
Отже, надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги те, що відповідач за підсумками 2014-2015 років є збитковим підприємством і стягнення штрафних санкцій у повному обсязі призведе до повної зупинки діяльності підприємства, а також враховуючи відсутність доказів спричинення позивачу негативних наслідків відповідним простроченням та ступінь виконання боржником свого зобов'язання за договором на час розгляду справи, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, застосувавши ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшив пеню до 3 045 083,54 грн і штраф до 3 535 420,18 грн.
Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами ст. 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, підстав для скасування в оскаржуваній частині судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2016 року у справі за № 904/4952/15 - без змін.
Головуючий, суддя Л. Стратієнко
Суддя П. Гончарук
Суддя І. Кондратова