12 квітня 2016 р. Справа № 903/97/16
за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “ЕТАЛОН”, м.Київ
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Екотехнології”, м.Луцьк
про розірвання договору фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013р. та вилучення предмета лізингу
Суддя Дем'як В.М.
Представники:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Відповідно до ст. 811 Господарського процесуального кодексу України, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суть спору: позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “ЕТАЛОН” звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Екотехнології” про розірвання договору фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013р. та вилучення предмета лізингу.
В обґрунтування посилається на порушення ТзОВ “Торговий дім “Екотехнології” умов договору (п.8.5) та ст. 762 ЦК України.
В підтвердження позовних вимог подав договір фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013р., акт приймання-передачі предмета лізингу від 26.11.2013р., свідоцтво про реєстрацію машини, повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу за вих. №641 від 22.05.2015р., довідку про взяття на облік юридичної особи ТзОВ “Лізингова компанія “Еталон” від 08.10.2013р., від 16.04.2015р., рішення господарського суду Волинської області №903/1048/15 від 24.11.2015р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду №903/1048/15 від 21.01.2016р.
Представник позивача в призначене судове засідання не прибув. 11.04.2016р. через канцелярію суду подав наступні документи:
1.) клопотання про розгляд справи без участі представника за вх. №01-54/3351/16 (вих. №506 від 11.04.2016р.) на підставі вже поданих документів та додаткових пояснень до позовних вимог;
2.) додаткові пояснення за вх. №01-54/3352/16 (вих. №01-54/3352/16), в яких вказав, що:
- в період з підписання акту приймання-передачі Предмету Лізингу, а саме з 26.12.2013р. по 26.10.2015 року Відповідачем порушено умови Договору(п.8.5) та ст. 762 ЦК України - не сплачено 12 лізингових платежів. Даний факт знайшов відображення в рішенні господарського суду Волинської області від 24.11.2015 року по справі № 903/1048/15, суддя Гарбар І.О.;
- відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено їді обставини. Доведеність порушень Договору Відповідачем - беззаперечна.
- згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
- частиною 1 ст. 611ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної і шкоди;
- відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом;
- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “ЕТАЛОН” не вбачає істотних порушень договору фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013р. В даному випадку мають бути саме випадки, встановлені Договором (п.12.4) або законом (ст. 610, 611 ЦК України);
- 29.03.2016р. клопотанням про приєднання до матеріалів господарської справи документів за вих. №437 від 28.03.2016р. були подані наступні документи, в яких відображаються платежі згідно договору фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013р. та документи про суму заборгованості відповідача.
Представник відповідача в призначене судове засідання також не прибув. 12.04.2016р. через канцелярію суду подав наступні документи:
1.) пояснення за вх. №01-54/3381/16 від 12.04.2016р., в яких вказав, що:
- в поданих до суду запереченнях відповідач вказував, що здійснив зарахування надмірно сплачених як перший лізинговий платіж коштів в сумі 6 100,00 грн. в рахунок оплати частини вартості трактора МТЗ шляхом направлення на адресу Позивача відповідної заяви;
- приписами ст. 203 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони;
- відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;
- у постановах ВСУ вказано, що однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань (постанова № 3-255гс15). Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог (№ 6-2784цс15);
- вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні бути: зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку із чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань з передачі родових речей, зокрема грошей);
- допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав; строк виконання таких вимог не настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення;
- шляхом зарахування можуть припинятися зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань (№ 6-2784цс15);
- зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин (№ 3-255гс15);
- ВСУ у постанові № 3-255гс15 дійшов висновку про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, встановлених ст. 601 ЦК України, та відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається;
- вимоги про стягнення з Відповідача коштів в рахунок оплати вартості трактора МТЗ та повернення надмірно сплачених коштів є однорідними; строк повернення надмірно сплачених 6 100,00 грн. не встановлений; підстави, визначені ст. 602 ЦК України, відсутні;
- форма заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог законодавством не визначена. Вказана заява є одностороннім правочином і може бути оспорена лише в судовому порядку;
- зважаючи на зазначені обставини та роз'яснення ВСУ Відповідач здійснив зарахування 6 100, 00 грн. в рахунок погашення вартості трактора МТЗ та на час розгляду справи № 06/903/97/16 у ТОВ "Торговий дім "Екотехнології" відсутня заборгованість зі сплати платежів за договором фінансового лізингу № 000116.
Долучив до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови ВСУ № 3-255гс15 від 24.06.2015 р., витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови ВСУ № 6-2784цс15 від 24.02.2016 р.
2.) клопотання про приєднання до матеріалів господарської справи документів за вх. №01-54/3382/16, яким долучив:
- розрахунок сплати платежів по договору №000116 від 24.10.2013р. та додаткової угоди №1 від 10.12.2013р. за період з 01.11.2013р. по 11.04.2016 р. з копіями банківських виписок;
- копію позовної заяви від 17.02.2016 р. вих. №273 у справі № 903/96/16 (Суддя Якушева І.О.);
- письмові пояснення Позивача - ТОВ Лізингова компанія «Еталон» від 05.04.2016 за вих. № 479 у справі № 903/96/16;
- постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р у справі № 903/1048/15.
Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає, що неявка представника позивача та відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача та відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
24 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" (Лізингодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екотехнології" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №000116 (а.с. 11-16).
Відповідно до п. 1.1, 1.3. договору лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі предмет лізингу визначений у п. 3.1. договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. Замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання лізингоодержувачем специфікації (додаток №3 до цього договору) та сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу.
Згідно специфікації (додаток №3 до договору від 24.10.2013 р. №000116) сторони погодили марку, модель, кількість та ціну предмету лізингу (а.с.36) відповідно до якої ціна лізингу становить 213000,00 грн.
26.11.2013 р. між сторонами підписано акт приймання - передачі предмета лізингу. Відповідно до акту приймання-передачі підтверджується, що до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуваннм та володінням предмету лізингу (а.с.17).
Згідно п. 4.2.3 лізингоодержувач зобов'язався у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 7.2. розділу 7 "Строк дії договору та строк лізингу", строк лізингу починається з дати передачі та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу та в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.
Початок сплати щомісячних лізингових платежів починається з дати передачі лізингоодержувачеві предмета лізингу, тобто з дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу.
Пунктом 8.1. сторони зазначили, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатках № 1 та № 2 до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
В пункті 8.5 договору передбачено, що усі поточні авансові та лізингові платежі по даному договору сплачуються лізингоодержувачем рівними частинами з 1-го по 10-е число поточного місяця, що вказується в додатках № 1 та № 2.
Тобто порядок сплати лізингових платежів сторони встановили додатком № 1 (графік сплати першого лізингового платежу) та додатком № 2 (графік сплати другого лізингового платежу).
Разом з тим, 10.12.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екотехнології" підписано додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013 р. (а.с.39).
Відповідно до даної угоди сторони змінили вартість предмету лізингу та встановили його в розмірі 152000,00 грн. і домовились, що додаток №2 до договору припиняє свою дію з моменту укладення цієї додаткової угоди. Графік сплати другого лізингового платежу мав бути визначений у додатку №5 до договору фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013р.
В пункті 1 додаткової угоди зазначено, що додаток № 1 припиняє свою дію та починає діяти додаток № 4 (графік сплати першого лізингового платежу), який буде розрахований відповідно до нової вартості предмета лізингу виходячи із суми 152 000,00 грн.
Як встановлено в судовому засіданні, дію додатку № 2 припинено додатковою угодою від 10.12.2013 року, а додаток № 5 (графік погашення другого лізингового платежу) сторонами не підписаний.
За таких обставин розмір та строк сплати щомісячних платежів (комісії, відсотків тощо) по другому лізинговому платежу сторонами не визначено.
Обставини, щодо розміру та порядку сплати лізингового платежу були досліджені в межах судового розгляду справи за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “ЕТАЛОН” до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Екотехнології” про розірвання договору фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013р. та вилучення предмета лізингу.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2016р. №903/1048/15 встановлено, що в момент укладення додаткової угоди (10.12.2013) відповідачем було повністю сплачено перший лізинговий платіж, переплата в сумі 32330,00 грн. повернута відповідачу. Відтак з врахуванням того, що між сторонами не було узгоджено щомісячних платежів по другому лізинговому платежу, за діючим законодавством такий обов'язок виник у відповідача з грудня 2013 року.
За період з 26.12.2013 по 26.10.2015 відповідачем здійснено 2 платежі: 17.04.2014 в сумі 5424,09 грн. та 27.06.2014 в сумі 9040,15 грн., які в сукупності склали сплату лише за 11 щомісячних лізингових платежів, та не сплачено 12 щомісячних лізингових платежів по 1266,67 грн./міс., заборгованість по яких станом на 26.10.2015 складає згідно заяви про зменшення суми позову 14669,17 грн.
Як зазначив апеляційний суд, з розрахунку відповідача долученого до клопотання від 23.11.2015 слідує, що він погодився з сумою щомісячних платежів зазначених позивачем (1266,67 грн.).
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що на дату подачі позову до суду заборгованість відповідача становить 6333,35грн. Дану обставину доводив позивач та визнав відповідач.
За таких обставин, стан здійснення розрахунку на дату розгляду справи відповідач підтвердив матеріалами справи, а саме: розрахунком сплати платежів по договору №000116 від 24.10.2013р. та додаткової угоди №1 від 10.12.2013р. за період з 01.11.2013р. по 11.04.2016 р. з копіями банківських виписок (а.с.112-119).
З матеріалів справи вбачається, що на день розгляду справи відповідач повністю сплатив заборгованість про яку доводив позивач в сумі 6333,35 грн, що підтвердив платіжними дорученнями №56 від 28.03.2016р., №73 від 12.04.2016р. (а.с.94, 117).
Отже, у ТзОВ «Торговий дім «Екотехнології» на час розгляду справи відсутня заборгованість зі сплати платежів за договором фінансового лізингу №000116.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
В ч. 2 ст. 806 ЦК України зазначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
За загальними нормами ст. 651 ЦК України, зокрема ч.2 даної статті, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частинами 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Зокрема, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Статтею 652 ЦК України конкретизовано обставину, за якої може бути достроково розірвано договір, якою є істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. При цьому зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали його на інших умовах.
Надаючи правову оцінку заявленій позовній вимозі про розірвання договору лізингу №000116 від 24.10.2013р. з підстав порушення п.12.4 Договору суд дійшов висновку про те, що остання заявлена безпідставно.
Так, згідно п. 12.4 договору лізингодавець має право достроково припинити дію договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив або сплатив не повному обсязі лізинговий платіж у строк, встановлений додатком № 2 до даного договору, і прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, а також всі належні до оплати платежі (штрафні санкції, пеню та інші відшкодування відповідно до умов даного договору); лізингоодержувач використовує предмет лізингу не у відповідності до умов даного договору або його призначення; якщо лізингоодержувач не виконує умов гарантії на предмет лізингу, не підтримує предмет лізингу в технічно-справному стані (в т.ч. не проводить гарантійний та післягарантійний ремонт предмета лізингу в разі, якщо такий ремонт потрібен), що погіршує технічний стан предмета лізингу; лізингоодержувач надає лізингодавцю інформацію не в повному обсязі або надає недостовірну інформацію згідно вимогам даного договору; лізингоодержувач передав предмет лізингу в сублізинг, найм (оренду) без попереднього письмово дозволу Лізингодавця.
Згідно п. 12.6 договору, у випадку, якщо лізингоодержувач не виконав свої зобов'язання згідно розділу 12 договору фінансового лізингу, лізингодавець вправі стягнути заборгованість, що утворилась на день стягнення, і вимагати повернення предмета лізингу в судовому порядку згідно з положеннями чинного законодавства України.
За загальними нормами ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 даної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Однак, пункти 12.4, 12.6 на які посилається позивач, не передбачають дострокового розірвання договору в односторонньому порядку.
Окрім того, в пункті 12.4 зроблено посилання на порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати лізингових платежів визначених додатком № 2, який сторонами припинено пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 10.12.2013 року, в замін новий графік за додатком №5 не підписано (Дана обставина підтверджена апеляційною інстанцією в Постанові №903/1048/15 від 21.01.2016р.).
Водночас, і розрахунки на день розгляду справи відповідачем здійснені в повній сумі.
Щодо вимоги про вилучення предмета лізингу, то позивач обґрунтовує її з посиланням на п.п. 12.4, 12.6 договору фінансового лізингу, повідомлення від 22.05.2015 року №641, в якому позивач вказав, що договір є розірваним з 22.05.2015 року та зобов'язав повернути предмет лізингу (а.с. 19), а також посилаючись на норми ЗУ "Про фінансовий лізинг", зокрема ч. 2 ст. 7, п. 4 ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 11.
Однак, з врахуванням зазначених обставин, правові підстави для дострокового розірвання договору фінансового лізингу відсутні, а тому вимога про вилучення предмета лізингу з підстав припинення договору є передчасною.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. В позові відмовити
Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Повний текст
рішення складено
14.04.2016р.
Суддя В. М. Дем'як