Справа № 817/3407/15
28 березня 2016 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з'явився;
відповідача: представник не з'явився;
третьої особи відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська міська рада
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
Позивач ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська міська рада, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №31089-17 від 22.06.2015, яким донараховано суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб, на суму 5881,28 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Рівненського міського суду у справі №569/1867/15-ц від 26.05.2015 внесено зміни у договір оренди землі від 09.07.2012. Даним рішенням викладено абз.1 п.9 в наступній редакції, а саме розмір орендної плати за рік за земельну ділянку складає 4708,71грн., що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказаним договором визначено всі істотні умови, в тому числі розмір орендної плати. Крім того, представник позивача наголосив, що договір оренди землі є цивільно-правовим актом, а отже йому притаманні такі ознаки як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами. Більше того, позивач наголосив, що будь-які зміни в договір оренди не вносилися, а тому податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання у розмірі 5881,28грн. - є неправомірним та протиправним. З наведених підстав, позивач просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Разом з тим, в представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав письмове заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 внесено зміни до пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України. У зв'язку із чим з 01.04.2014 річна сума орендної плати за землі державної і комунальної власності будь-якої категорії не може бути меншою за 3% від нормативної грошової оцінки землі. Крім того, контролюючий орган наголосив, що відповідно до п.271 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення №31089-17 від 22.06.2015, яким донараховано суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму 5881,28 грн. - є правомірним. А тому, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог(а.с.27-28).
Уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненська міська рада, до суду не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі докази у справі в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/1867/15-ц від 26.05.2015, внесено зміни у договір оренди землі № 561010004000471 від 09.07.2012, укладений між Рівненською міською радою та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та викладено його окремі пункти в наступній редакції:
«п. 5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 156956,85 грн., - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку виконаний управлінням Держземагентства у м. Рівному Рівненської області станом на 01 квітня 2014 року»;
«Абзац 1 п. 9. За оренду земельної ділянки орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 4708,71 грн. - що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку №02-19/282-1, виданий управлінням Держземагентства у м. Рівному Рівненської області відповідно до протоколу №9 від 21.05.2014 засідання комісії по встановленню розмірів орендної плати за земельні ділянки»(а.с.8-10).
Поряд з цим, до матеріалів справи долучено реєстр діючих договорів оренди землі у м. Рівному по громадянам станом на 01.01.2015, де міститься інформація по договорі оренди землі позивача, саме дата реєстрації договору 09.07.2012, термін дії договору - 09.07.2062, рішення №1658 від 23.02.2012, адреса ділянки Шпанівський, 11, площа 612м.кв.(а.с.34-35).
Супровідним листом управління Держземагентства у м. Рівному Рівненської області на адресу позивача надіслано нормативно грошову оцінку 1м.кв. земельної ділянки по вул. Шпанівський, 11, що становить 256,47м.кв.(36, 37-38).
Крім того, ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України (далі - ПК України), винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №31089-17 від 22.0612015, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» на суму 5881,28грн.(а.с.11).
Наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що позивач в адміністративному порядку оскаржував спірне податкове повідомлення-рішення. Так, за наслідками оскарження, рішенням №10854/0/99-99-10-01-02-25 від 20.11.2015 ДФС України, скарга позивача залишена - без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін(а.с.6-7).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Так, ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно із п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Пунктом 288.1 ст. 288 цього Кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Поряд з цим, п.288.5 ст.288.5 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
- не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;
- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
- може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме - 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначив, що розмір орендної плати встановлювався у відповідному договорі оренди, а саме 3 відсотків нормативної грошової оцінки, тоді як розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 4708,71грн. З цих підстав, ОСОБА_2 вважає безпідставним донарахування контролюючим органом відповідного податкового зобов'язання.
З даними висновками суд не погоджується з наступних підстав.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 внесено зміни до пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України. У зв'язку із чим з 01.04.2014 річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Оскільки плату за землю Верховною Радою України віднесено до загальнодержавних податків і зборів, згідно переліку ст. 9 ПК України, логічним завершенням аналізу наведених правових норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами. Тобто, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.
Суд зазначає, що відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між її учасниками та не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку. Дані відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави.
Розмір орендної плати за землю є істотною умовою договору оренди. Однак, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства.
Поряд з цим, необхідно звернути увагу на п.п.271.1.1 п.271.1 ст. 271 ПК України, де зазначається, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Крім того, в матеріалах справи міститься супровідний лист Держземагентства України № 6-28-0-22-215/2-15 від 14.01.2015 про індексацію нормативної грошової оцінки земель, де міститься інформація про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки, розроблений відповідно до п.289.2 ст. 289 ПК України(а.с.39).
А тому, розрахунок орендної плати становить:
256,47грн.*612кв.м.*3%*1,249=5881,28грн., де
256,47грн. - нормативно грошова оцінка 1 м. кв.;
612кв.м. - площа земельної ділянки;
3% - трикратний розмір земельного податку (п.288.5 ст.288.5 ПК України);
1,249 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.
За таких обставин, прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №31089-17 від 22.06.2015, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» на суму 5881,28грн. - є обґрунтованими та таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, в даному випадку ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, надав суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є необґрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №31089-17 від 22.06.2015 - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало А.Б.