ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
13 квітня 2016 року місто Київ № 826/14466/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., здійснюючи у порядку письмового провадження розгляд адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник Оксани Вікторівни
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник Оксани Вікторівни про визнання незаконними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., яка здійснюючи функції державного реєстратора, вчинила 31.07.2012 запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиний деревний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) стосовно заміни іпотекодержателя - публічного акціонерного товариства «Сведбанк» - на нового іпотедержателя - публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» - за іпотечним договором від 09.04.2008 №2731, що був укладений між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Сведбанк» стосовно обтяження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_1
Позовні вимоги мотивовано тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., як державним реєстратором, без належної на те правової підстави 31.07.2012 внесено запис в Єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Єдиний деревний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) стосовно заміни іпотекодержателя щодо обтяження нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1
Відповідачем у письмових запереченнях проти позову зазначено, що оскаржуваний запис здійснено у 2012 році у порядку Закону України «Про іпотеку» та Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, у відповідності до положень яких нотаріуси не були державним реєстраторами у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» станом на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому внесення зміни до запису про іпотеку є нотаріальною дією, не пов'язаною з процедурою проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень у розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Розгляд справи №826/14466/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
За змістом частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що публічно-правовим спором, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, є публічно-правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлений Законом України «Про нотаріат», в статті 1 якого зазначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається, зокрема, на нотаріусів, які займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб.
Це означає, що приватні нотаріуси не відносяться до органів або інших суб'єктів, які наділені державою владними повноваженнями, а спори за їх участі не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
У свою чергу, приписами статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Правовий аналіз зазначених вище норм дає змогу дійти висновку, що нотаріус, як державний реєстратор, є суб'єктом владних повноважень у випадку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Серед повноважень державного реєстратора, що визначені статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відсутнє таке повноваження, як вчинення будь-якої нотаріальної дії, зокрема, заміна іпотекодержателя.
Таким чином, оскільки у даному випадку, позивач оскаржує саме нотаріальні дії, які вчиняються нотаріусом - не суб'єктом владних повноважень, - то даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства України.
Враховуючи названі законодавчі положення, предмет спірних правовідносин, суд дійшов до висновку, що вказаний спір не підсудний адміністративному суду, оскільки у ньому відсутній публічно-правовий характер, а відповідач у рамках заявлених позовних вимог не здійснює владні управлінські функції по відношенню до позивача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На виконання приписів частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що вирішення спірних відносин відноситься до юрисдикції місцевого загального суду з урахуванням правил територіальної підсудності.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 3, 157, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі №826/14466/15.
2. Роз'яснити позивачеві, що вирішення спірних правовідносин відноситься до юрисдикції місцевого загального суду з урахуванням правил територіальної підсудності.
3. Ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі видати сторонам.
Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.