ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 квітня 2016 року письмове провадження № 826/8656/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справи
за позовом ОСОБА_1
До Третя особаУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича Фонд гарантування вкладів фізичних
провизнання протиправним та скасування наказу №178/1 від 22.12.2014, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича (надалі по тексту - відповідач, Уповноважена особа Фонду), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича №178/1 від 22.12.2014 «Щодо визнання правочинів нікчемними».
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач наголошує на тому, що на час прийняття оскаржуваного рішення Оберемко Роман Анатолійович був призначений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» і в силу положень, закріплених в ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не наділений повноваженнями на видання наказів щодо визначення правочинів нікчемними. Крім того, про прийняття такого наказу відповідач не повідомив ОСОБА_1, що за твердженням позивача є додатковою підставою для визнання наказу протиправним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. 29.12.2015 представником позивача через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича, проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні з підстав правомірності дій і рішень відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні з підстав правомірності дій і рішень відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення.
В судове засідання 29.12.2015 явку уповноважених представників відповідач та третя особа не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 29.12.2015 всіх осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» укладено договір банківського вкладу з фізичною особою від 18.06.2014 №349677, відповідно до умов якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок НОМЕР_1 та приймає від вкладника грошові кошти в національній валюті України в сумі 192 000,00 грн. на строк 30 днів, тобто до 18.07.2014.
Квитанцією Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» від 18.06.2014 №81625 підтверджується внесення ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 192 000 грн. згідно договору банківського вкладу від 18.06.2014 №349677.
Звернувшись до банка-агента Фонду ПАТ «Банк Київська Русь» для отримання коштів, ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Також позивачу стало відомо про існування наказу № 178/1 від 22.12.2014, згідно якого визнано нікчемними всі правочини згідно переліку, в тому числі й договір позивача.
У зв'язку з невключенням позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та протиправність такої бездіяльності, яка на думку позивача призвела до не включення його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів, останній і звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI.
Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно зі ст. 26 вказаного Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд гарантує відшкодування коштів за вкладом, який вкладник має в банку, що в подальшому реорганізувався шляхом перетворення, на тих самих умовах, що і до реорганізації.
Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною 2 ст. 38 Закону №4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами проведеної перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, Уповноваженою особою ФГВФО було видано наказ №178/1 від 22 грудня 2014 року, яким було визнано нікчемними всі правочини (транзакції та операції, договори) згідно переліку, що додається до цього Наказу.
Відповідно до Витягу з переліку правочинів, що додається до наказу №178/1, правочини щодо укладення договору №349677 банківського рахунку від 18 червня 2014 року та транзакції/операції з залучення грошових коштів в розмірі 192 000,00 грн. на рахунок НОМЕР_2 є нікчемними керуючись положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Разом з тим, суд звертає увагу, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено, що договір банківського вкладу з фізичною особою від 18.06.2014 №349677 має ознаки нікчемного правочину.
Водночас відповідачем не надано суду доказів наявності обставин, визначених частиною четвертою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які є підставою для відмови у відшкодуванні коштів позивачеві.
Також відповідачем не надано суду доказів наявності обставин, встановлених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Щодо посилання Уповноваженої особи на ймовірно протиправні дії співробітників Банку, суд зазначає, що позивач як вкладник Банку не має нести відповідальність за дії інших осіб - співробітників банку. Уповноважена особа наділена повноваженнями щодо стягнення грошових коштів зі співробітників Банку, в разі визнання таких осіб винними у вчиненні злочину судовим рішенням.
Також заперечуючи проти позовних вимог представник Уповноваженої особи Фонду вказував, що Постановою Правління Національного банку України від 17.05.2014 № 366/БТ (яка становить банківську таємницю) до ПАТ «Європейський газовий банк» застосовано заходи впливу за порушення банківського законодавства шляхом зупинення здійснення таких операцій, зокрема: залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб у національній та іноземній валютах; відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) та залучення на поточні рахунки клієнтів (у тому числі карткові) - фізичних осіб (резидентів) коштів у національній та іноземній валютах.
Стосовно наявності вищевказаної Постанови Правління Національного банку України та укладення позивачем договору банківського в день винесення зазначеної Постанови, суд зазначає наступне.
Згідно вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність», Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» від 05.07.2012 року № 2 та Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» від 17.08.2012 року № 346 наслідком віднесення банку до категорії проблемних є здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб моніторингу проблемного банку з метою отримання чіткого уявлення про фінансово-господарську діяльність та фінансовий стан проблемного банку, ймовірності його віднесення до категорії неплатоспроможних.
Як встановлено судом, вказана Постанова становить банківську таємницю.
Відповідно до п. 1. 2 Постанови Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267 «Про затвердження правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» (далі - Постанова № 267) банки зобов'язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття і завдання внаслідок цього матеріальної чи моральної шкоди своїм вкладникам, кредиторам та іншим клієнтам.
Банки зобов'язані виконувати письмові вимоги судів загальної юрисдикції, а також ухвалені ними рішення (постанови) про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України (п. 3.2 Постанова № 267).
Судом враховано зупинення з дати прийняття вищевказаної Постанови здійснення таких операцій, як залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб у національній та іноземній валютах або відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) та залучення на поточні рахунки клієнтів (у тому числі карткові) - фізичних осіб (резидентів) коштів у національній та іноземній валютах.
Проте, враховуючи, що дана Постанова становить банківську таємницю, розголошення якої заборонено, а в матеріалах справи відсутнє судове рішення про розкриття банківської таємниці, суд наголошує на неможливість обізнаності позивача при укладенні договору банківського вкладу № 349677 від 18.06.2014 року про зупинення вчинення певних видів операцій в тому числі і укладення договорів банківських вкладів та рахунків.
За таких обставин, під час судового розгляду справи №826/8656/15, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» не обґрунтувала законність своїх дій.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному позивачем рішенню, суд також звертає увагу, що Уповноваженою особою Фонду не визначено конкретної підстави нікчемності правочину, які передбачені у частині третій статті 38 Закону №4452, та не наведено, що договір банківського вкладу позивача має ознаки нікчемного правочину, наприклад: у зв'язку із укладанням вказаного договору третя особа стала неплатоспроможною або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства.
Нормами Закону №4452 не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі для визнання правочинів нікчемними. У Законі №4452 зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними.
Тобто, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт.
Однак, такій фіксації має передувати встановлення ознак нікчемності правочину. І при цьому не ряду правочинів (договорів) згідно переліку в цілому за певний період часу, а кожному з правочинів, укладеному з певним клієнтом Банку уповноваженою особою ФГВФО має бути надана оцінка і, в разі наявності необхідних ознак, отримана інформація має обумовлювати безсумнівний висновок щодо фіктивності конкретного правочину.
Так, частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).
Вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути вчиненим у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому, відповідачем не наведені конкретні підстави для визнання договору, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Єврогазбанк» нікчемним, не вказано і на ознаки фіктивності даного правочину у відповідності до законодавства, а також щодо фактів, які б дали підстави для таких висновків.
При цьому, Уповноважена особа на ліквідацію банку чинним законодавством не наділяється повноваженнями на оцінку правочинів під час процедури ліквідації банківської установи.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів від 18.11.2014 за №121 «Про початок процедури ліквідації АТ «Єврогазбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» з 18.11.2014 розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Європейський газовий банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемка Романа Анатолійовича.
Отже, оскаржуване позивачем рішення за №178/1 від 22.12.2014 «Щодо визнання правочинів нікчемними» прийнято після дати початку процедури ліквідації ПАТ «Європейський газовий банк».
Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 статті 92 Основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
При цьому, Конституція України не передбачає право органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу з фізичною особою від 18.06.2014 №349677, укладеного між позивачем та ПАТ «Європейський газовий банк», як і не доведено наявність у відповідача певних повноважень станом на час прийняття такого рішення.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу від 18.06.2014 №349677, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.
За таких обставин та з урахуванням норм чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, суд в межах заявленого позову приходить до висновку про наявність підстав для скасування як протиправного рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Єврогазбанк» Оберемка Романа Анатолійовича №178/1 від 22.12.2014 року «Щодо визнання правочинів нікчемними» в частині щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу від 18.06.2014 №349677.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича №178/1 від 22.12.2014 «Щодо визнання правочинів нікчемними» в частині щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу від 18.06.2014 №349677.
Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.О. Арсірій