Справа № 817/3272/15
14 березня 2016 року 12год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Босик Т.А.,
третьої особи відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Укрсоцбанк"
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2015 №0002311742
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002311742 від 30.09.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи в сумі 57750,79грн., з них: за основним платежем у розмірі 46200,63грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11550,16грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки в акті перевірки не відображають фактичні обставини справи, зазначені в ньому порушення вимог податкового законодавства є надуманими, та не підтверджені документами. Крім того, зазначив, відсотки за користування кредитом, нараховані кредитором відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню, а тому позивач правомірно не включив до річної податкової декларації за 2014 рік суму анульованої банком заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом, яка не є його доходом.
Ухвалою суду від 01.02.2016 постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк").
В судовому засіданні під час розгляду справи по суті, представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, про що подала письмові заперечення (а.с.60-61). На обґрунтування яких зазначила, що за результатами перевірки позивача встановлено, що останнім отримано дохід у вигляді додаткового блага від ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 273201,35 грн., який не відображено ним у декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік. Таким чином, на думку представника відповідача позивачем порушено пп.14.1.147 п.14.1 ст.14, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 та п.179.1 с.179 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковим органом правомірно та обґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. З таких підстав, просила в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Укрсоцбанк"в судове засідання не прибув, проте надав суду письмові пояснення, в яких зазначив , що банком були прийняті рішення про анулювання наявної кредитної заборгованості позивача. При цьому, вказав, що позичальник попереджався, що така сума анульованої заборгованості є його доходом, отриманим як додаткове благо. Зазначив, що сума анульованого згідно з рішенням банку боргу складається з основної суми боргу (тіла кредиту) та суми анульованих процентів по кредитних договорах.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі докази у справі в їх сукупності, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 31.08.2015 по 04.09.2015 Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області) проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага фізичною особою-платником податків ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, про що складено відповідний акт перевірки №123/3088620065/17-16-17-01-19 від 11.09.2015 (а.с.11-19).
Висновками акта перевірки №123/3088620065/17-16-17-01-19 від 11.09.2015 встановлено порушення позивачем:
- пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2, п.164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, пп..168.1.3 п.168, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 в сумі 46200, 63грн.
На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення №0002311742 від 30.09.2015 про збільшення суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, в сумі 57750,79грн., з них за основним платежем: у розмірі 46200,63грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11550,16грн.(а.с.20).
В обґрунтування заперечень ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області зазначила, що згідно із відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб, вбачається отримання позивачем доходу в сумі 273201,31грн. за ознакою доходу " 126" як додаткове благо(а.с.60).
З огляду на це, відповідачем надіслано запит до ПАТ "Укрсоцбанк" №9863/10/17-16-17-04-08 від 07.05.2015 про надання відповідної інформації.
Листом №11.1-186/79-564 від 19.05.2015 ПАТ "Укрсоцбанк" підтверджено інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів позивачу за ознакою доходу " 126" у вигляді анулювання кредитної заборгованості фізичноїособи ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) в сумі 273201,35грн.(період включення в 1-ДФ II квартал 2014 року). Крім того, в листі міститься інформація про повідомлення ОСОБА_3 про анулювання заборгованості, шляхом укладення відповідного договору в порядку передбаченому п.п.164.2.17 "д" ПК України (а.с.66).
За таких обставин, ПАТ "Укрсоцбанк" включив суми анульованого боргу до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника, і сплаченого з них податку за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, водночас сума доходу позивачем не задекларована.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
В силу вимог п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.
В силу абз. "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Отже, обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов : отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням; надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.
Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
В силу вимог пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
В свою чергу, згідно з пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).
У відповідності до п.3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1020 від 24.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №46/18784 від 13.01.2011 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
З цього слідує висновок, що прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання боржником такої суми.
З долученого до матеріалів справи розрахунку ПАТ "Укрсоцбанк" вбачається, що сума анульованої ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 273201,35 грн. складається з основної суми боргу (тіла кредиту) у розмірі 18684,20 дол.США (дорівнює еквіваленту 219810,66 грн.) та суми відсотків за користування кредитом у розмірі 4538,18 дол.США ( дорівнює еквіваленту 53390,69 грн.) (а.с.81).
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що анульована позивачу банком заборгованість по нарахованим відсоткам в розмірі 53390,69 грн. не є доходом, отриманим як додаткове благо, оскільки в розумінні ст.164 Податкового кодексу України до поняття додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього кодексу) відноситься сума боргу платника податку, анульованого кредитором. А тому, відповідач помилково відносить до додаткових благ і прощені банком позичальнику відсотки за користування коштами за кредитним договором. При цьому, суд звертає увагу, що в даному випадку законодавець має на увазі оподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага, яке повинно бути реальним, тобто таким, яке можливо використати при реалізації прав, свобод та обов'язків.
Водночас, анульована банком сума основного боргу ОСОБА_3 в розмірі 219810,66 грн. (тіло кредиту), є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та оподатковується за ставками, визначеними п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України.
Таким чином, оскаржене податкове повідомлення-рішення №0002311742 від 30.09.2015 включає в себе як правомірно, так і неправомірно нараховані суми податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій.
Суд може скасувати таке повідомлення-рішення в частині неправомірно нарахованої суми лише в тому випадку, коли неправомірно нараховані суми можна математичним шляхом відокремити від правомірно нарахованих. В іншому випадку суд повинен скасувати в повному обсязі таке повідомлення-рішення як неправомірне винесене, оскільки суд не повинен підміняти податковий орган, приймаючи замість нього рішення про нарахування податкових зобов'язань, які б відповідали вимогам законодавства.
В рамках даної справи можливо відокремити правомірно нараховану частину спірного повідомлення-рішення від неправомірно нарахованої.
Так, сума середньомісячного доходу, що оподатковується за ставкою 15%: 12180, сума податку на доходи фізичних осіб - 1827 грн.
Сума середньомісячного доходу, що оподатковується за ставкою 17%: 207630,66 грн. (219810,66 грн. - 12180 грн.), сума податку на доходи фізичних осіб - 35297,21 грн. (207630,66 х 17%).
Разом сума податку на доходи фізичних осіб, визначена із середньомісячного доходу - 37124,21 грн.(1827 грн. + 35297,21 грн.), а не 46200,63 грн., як визначено податковим органом в акті перевірки та покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно розмір штрафної санкції згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, яка дорівнює 25% від суми заниженого податкового зобов'язання, становить 9281,05 грн. (37124,21 грн. х 25%), а не 11550,16 грн., як вказано у податковому повідомленні-рішенні (а.с.20).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0002311742 від 30.09.2015 в частині збільшення грошового зобов'язання ОСОБА_3 з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11345,53 грн., в т.ч. 9076,42 грн.(46200,63 грн.- 37124,21 грн.) за основним платежем та 2269,11 грн. (11550,16 грн. - 9281,05 грн.) за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0002311742 від 30.09.2015 в частині збільшення грошового зобов'язання ОСОБА_3 з податку на доходи фізичних осіб не відповідає вказаним критеріям правомірності, а тому є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому підлягає скасуванню.
Згідно зі ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11345,53 грн.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення частково.
Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 30.03.2015 №0002311742 на суму 11345,53 грн., в тому числі 9076,42 грн. - за основним платежем та 2269,11 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 109,52 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало А.Б.