12.2
Іменем України
08 квітня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/183/16
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ковальової Т.І.,
при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
04 березня 2016 року позивач звернувся з позовними вимогами до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за січень - лютий 2016 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що Указом Президента України № 620/2013 від 07 листопада 2013 року його було призначено на посаду судді Кіровського міського суду Луганської області строком на п'ять років.
26 листопада 2013 року наказом Голови Кіровського міського суду Луганської області № 59 її було прийнято до штату вказаного суду на посаду судді та встановлено доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді.
Указом Президента України № 81/2015 від 14 лютого 2015 року її було призначено на посаду судді Марківського районного суду Луганської області, відповідно до наказу в. о. голови Марківського районного суду Луганської області від 06.03.2015 №11 вона приступила до виконання обов'язків судді цього суду, та п. 2 цього наказу було встановлено доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу при стажі роботи - 1 рік 3 місяці 10 днів.
03.09.2015 головою суду було видано наказ №34 про встановлення доплати в розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28.03.2015 при наявності стажу роботи 1 рік 9 місяців 6 днів.
В січні-лютому 2016 року відповідач не нарахував та не виплатив щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, про що свідчать розрахункові відомості щодо розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 за січень-лютий 2016 року.
На момент призначення її на посаду та складання присяги судді, діяли положення частини 5 статті 129 Закону України від 07.07.2010 N 2453-УІ "Про судоустрій і статус суддів" які передбачали, що суддям, у складі суддівської винагороди, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу - за наявності стажу роботи до 5 років.
Верховною Радою України 12.02.2015 року було прийнято Закон України N 192-УІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд" (надалі за текстом - Закон України №192), який набрав чинності 28.03.2015 року. Цим законом теж встановлено, що суддям, у складі суддівської винагороди, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, але лише за наявності стажу роботи на посаді судді більше 3 років.
Вказаним законом передбачено нові умови набуття суддями права на отримання у складі суддівської винагороди щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, зокрема тільки у випадку набуття суддею стажу роботи більше 3 років.
При цьому, прикінцеві та перехідні положення Закону України № 192 не містять положень щодо позбавлення права на отримання у складі суддівської винагороди вказаної щомісячної доплати тих суддів, які на момент набрання чинності цим законом вже набули право на отримання такої доплати і реально її отримували.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Отже, положення Закону України №192, у тому числі положення щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, у взаємозв'язку із статтею 58 Конституції України, застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності. Тобто, нові умови виплати щомісячної доплати за вислугу років, як складової частини суддівської винагороди, застосовуються до відносин з оплати праці тих суддів, які отримали право на суддівську винагороду після 28 березня 2015 року, тобто після набуття чинності вказаним законом. А позивач отримав право на суддівську винагороду і вже реально її отримував до настання цієї дати, тобто до набуття чинності Законом України №192.
Як наслідок, призвело до порушення його права на суддівську винагороду шляхом звуження обсягу права на встановлений рівень матеріального забезпечення судді та до неправомірної невиплати відповідачем належної щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за січень - лютий 2016 року.
Просив суд визнати незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області щодо не нарахування та виплати судді Марківського районного суду Луганської області ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків, з урахуванням індексації, за січень - лютий 2016 року та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Луганській області нарахувати та виплатити судді Марківського районного суду Луганської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, з урахуванням індексації, за січень-лютий 2016 року.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, розгляд справи просив суд проводити без його участі.
Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, розгляд справи просив проводити без участі уповноваженого представника відповідача. Надав суду письмові заперечення відповідно до яких зазначив, що Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" набрав чинності 28.03.2015 року.
Для інформування суддів ДСА України було направлено лист-роз'яснення головам апеляційних, апеляційних спеціалізованих, місцевих спеціалізованих судів та начальникам територіальних управлінь державної судової адміністрації щодо суддівської винагороди.
Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" затверджено нову редакцію ЗУ "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до цієї редакції забезпечення суддів регулюється положеннями розділу IX ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції ЗУ від 12.02.2015 р.№ 192-УІІІ), зокрема, статтею 133 визначено склад суддівської винагороди. Нормами цієї статті передбачено, що суддівська винагорода регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, судді апеляційного суду з коефіцієнтом 1.1.
Згідно з частиною п'ятою статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції ЗУ від 12.02.2015 р.№ 192-УІІІ суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі:
за наявності стажу роботи більше 3 років -15 відсотків,
більше 5 років - 20 відсотків,
більше 10 років - 30 відсотків,
більше 15 років - 40 відсотків,
більше 20 років - 50 відсотків,
більше 25 років - 60 відсотків,
більше 30 років - 70 відсотків,
більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Судді, стаж роботи яких складає менше трьох років з 28.03.2015 набрання чинності Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" не мають права на отримання щомісячної доплати за вислугу років, а територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та ДСА України діяли в межах своїх повноважень та діючого законодавства України і не порушувало прав позивача. Дії ТУ ДСА України в Луганській області ґрунтуються на законі і є цілком правомірними.
На підставі вищенаведеного відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до ТУ ДСА України в Луганській області повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Таким чином, наявний спір пов'язаний з проходженням публічної служби.
Судом встановлено, що Указом Президента України № 620/2013 від 07 листопада 2013 року позивача було призначено на посаду судді Кіровського міського суду Луганської області строком на п'ять років (а. с. 10-11).
26 листопада 2013 року наказом Голови Кіровського міського суду Луганської області № 59 позивача було прийнято до штату вказаного суду на посаду судді та встановлено доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді.
Указом Президента України № 81/2015 від 14 лютого 2015 року було призначено на посаду судді Марківського районного суду Луганської області, відповідно до наказу в. о. голови Марківського районного суду Луганської області від 06.03.2015 №11 позивач приступила до виконання обов'язків судді цього суду, та п. 2 цього наказу було встановлено доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу при стажі роботи - 1 рік 3 місяці 10 днів (а. с. 8).
03.09.2015 головою суду було видано наказ №34 про встановлення доплати в розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28.03.2015 при наявності стажу роботи 1 рік 9 місяців 6 днів (а. с. 9).
Згідно копій розрахункових листів за січень-лютий 2016 року вбачається, що протягом січня та лютого 2016 року позивачу не було нараховано та виплачено доплату за вислугу років з розрахунку 15% посадового окладу (а. с. 12, 31). На підставі викладеного позивач був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.
28.03.2015 набув чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII, яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено у новій редакції.
Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, врегульовані статтями 133 і 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон).
Частиною 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з абзацом першим частини 5 статті 133 Закону, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
На час призначення позивача на посаду судді діяла редакція Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина 5 статті 129).
Спірним у даній справі є питання обмеження прав позивача у отриманні з дня набрання чинності закону України № 192-VІІІ, доплати за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу, яку він отримував до набрання чинності вказаним законом.
Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України та статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів " обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, гарантованих Конституцією України прав, є зокрема відсутність права обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також, суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень, соціального забезпечення.
Враховуючи зазначене, частиною 5 статті 129 Закону України від 07.07.2010 N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" було, зокрема встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків - за наявності стажу роботи до 5 років.
Верховною Радою України 12.02.2015 прийнято Закон України N 192- VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 28.03.2015. Вказаним Законом було встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків лише за наявності стажу роботи на посаді судді більше 3 років.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 N 192-VIII, не містять положення стосовно збереження за суддями, які на момент набрання ним чинності мали стаж роботи на посаді судді менше 3 років, щомісячної доплати за вислугу років, яку вони отримували відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом (Закон N 192-VIII).
Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства. Отже судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають, та мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до 3-х років.
Питання щодо розподілу судових витрат за приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 17-18, 94, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області нарахувати та виплатити судді Марківського районного суду Луганської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, за січень та лютий 2016 року, з урахуванням індексації.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 13 квітня 2016 року.
Суддя Т.І. Ковальова