13 квітня 2016 року Житомир справа № 806/544/16
категорія 12.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шуляк Л.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Апеляційного суду Житомирської області, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати,-
встановив:
06.04.2016 позивач звернувся до суду з позовом:
- про визнання неправомірними дій Апеляційного суду Житомирської області в частині ненарахування та невиплати йому заробітної плати за період з 15.12.2014р. по 28.03.2015р. відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 28.03.2015р. по 31.12.2015 відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд");
- про зобов'язання Апеляційного суду Житомирської області здійснити перерахунок його заробітної плати за період з 15.12.2014р. по 28.03.2015р. відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 28.03.2015р. по 31.12.2015 відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення праці, надбавка за вислугу років, за наявності помісячна та фіксована індексація тощо), а також відпускних, допомоги на оздоровлення та лікарняних.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його заробітна плата до 28.03.2015 повинна обчислюватися в розмірах, установлених абзацом 2 ч.1 ст.144 Закону України від 07.07.2010р. №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру", а з 28.03.2015р. - абзацом 2 ч.1 ст.147 Закону України від 07.07.2010р. №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12.02.2015р. №192-VІІI "Про забезпечення права на справедливий суд".
29.03.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою провести перерахунок заробітної плати, проте листом від 05.04.2016 йому було відмовлено, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за відсутності свого представника.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.6 ст128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку обставинам у справі, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в Апеляційному суді Житомирської області на посаді помічника судді з 15.12.2014 року та його посадовий оклад за займаною посадою в період з грудня 2014 року по серпень 2015 року складав 1218,00 грн., з 01.09.2015 по 08.09.2015 - 1378,00 грн., з 09.09.2015 по 31.12.2015 - 2756,00 грн., що підтверджується довідкою Апеляційного суду Житомирської області від 23.03.2016р. №3-191/213/16.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити перерахунок заробітної плати, проте листом №3-206/303/16 від 05.04.2016 йому було відмовлено з посиланням на те, що Апеляційний суд Житомирської області не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, а саме без збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок.
Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд враховує слідуюче.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Натомість частиною 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 07.07.2010р.) передбачено, що розмір заробітної плати, зокрема, працівників апаратів судів визначається законом.
Водночас відповідно до ст.149 вказаного Закону правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу".
У свою чергу, за змістом ч.7 ст.33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведених правових положень Кабінет Міністрів України затвердив Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату вищих спеціалізованих судів, Схему посадових окладів працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих спеціалізованих судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додатки 44-47 до Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006р. у редакції постанови Кабінету Міністрів України №700 від 12.05.2007р.).
При цьому, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №482 від 20.05.2009р. коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати, яка, в свою чергу згідно зі ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" становила 1218,00 грн.
З огляду на викладене, особи, які в 2014 році займали посади державних службовців, мали право на посадовий оклад у розмірі 1218,00 грн.
14.10.2014р. був прийнятий Закон України "Про прокуратуру", пунктом 5 Прикінцевих положень якого внесено зміни до ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та доповнено її новим абзацом другим, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду; посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Зазначені зміни набрали чинності 26.10.2014р.
Отже, з 26 жовтня 2014 року за працівниками апаратів судів було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах.
Абзацом же другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк - внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Водночас у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у таких розмірах, а правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо), не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права.
Абзац другий частин першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру" був прийнятий після прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік". За загальноприйнятим у праві прийомом із усунення колізій між однопредметними законодавчими актами закон, що прийнятий пізніше, має пріоритет над законом, прийнятим раніше. Відтак, перший із названих Законів має пріоритет над другим. А отже, з огляду на принцип законності (пріоритет закону над підзаконними актами) правові акти, що прийняті на виконання Закону про Державний бюджет України на 2014 рік і суперечать Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосуванню не підлягають.
Таким чином, взявши на себе обов'язок із виплати посадових окладів у підвищених розмірах, але при цьому, не внісши необхідних змін до закону про Держаний бюджет, держава допустила недобросовісність. Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи Державної судової адміністрації, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.
Викладене дозволяє дійти до висновку, що з 26 жовтня 2014 року працівники апаратів судів мають право на посадові оклади у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру".
Виходячи з правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду України від 22.05.2013р. (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 31701325), та висловленої Європейським судом з прав людини в рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України", це право підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2014 рік видатків на ці потреби не було передбачено.
З 1 січня 2015 року набрали чинності Закон України від 28.12.2014 р. № 79-VIII, яким внесено зміни до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI, і Закон України від 28.12.2014р. № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік", якими встановлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Бюджетний кодекс України із змінами і Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" по-іншому врегульовували відносини в частині визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів і, враховуючи, що ці закони були прийняті 28 грудня 2014 року, тобто пізніше, ніж Закон України "Про прокуратуру", то вони мають пріоритет у застосуванні.
Проте делеговане Кабінету Міністрів України з 1 січня 2015 року повноваження щодо визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів Уряд виконав лише у вересні 2015 року, прийнявши постанову від 02.09.2015р. №644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" (набрала чинності з 9 вересня 2015 року), якою внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 шляхом затвердження нової схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів залежно від місячного посадового окладу (коефіцієнту від місячного посадового окладу) судді місцевого суду.
З 29 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12.02.2015р. №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції.
В абзаці другому частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12.02.2015 р. № 192-VIII закріплено аналогічну норму про те, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Наведене положення не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України щодо регулювання розміру посадових окладів працівників апаратів судів.
Підпунктом 2 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
2 березня 2015 року, тобто після прийняття Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", був прийнятий Закон України № 217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Підпунктом 12 пункту 1 Закону № 217-VIII з абзацу третього пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік було виключено посилання на частину третю статті 69, статтю 129, частину першу статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зберігши при цьому загальне посилання на положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Внісши такі зміни, законодавець фактично повторно прийняв абзац третій пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік, яким Кабінету Міністрів України делеговано право визначати розмір посадових окладів працівників апаратів судів.
Проте Закон України від 02.03.2015 р. № 217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" набрав чинності з 13 березня 2015 року, а Закон України від 12.02.2015 р. № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" - з 29 березня 2015 року, тому останній із названих законів почав справляти вплив на розмір посадових окладів працівників апаратів судів з урахуванням положення абзацу третього пункту 9 Прикінцевих положень Закону про Державний бюджет України на 2015 рік: розмір окладів визначався безпосередньо Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29 березня 2015 року по 9 вересня 2015 року - відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Крім цього, у цій же справі Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що позивачу за період з 15.12.2014 по 31.12.2015 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата у розмірі меншому, ніж було передбачено чинним законодавством, відповідач відмовився самостійно зробити перерахунок та виплату цих коштів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Апеляційного суду Житомирської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку і виплати заробітної плати за період з 15.12.2014р. по 28.03.2015р. відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 28.03.2015р. по 31.12.2015 відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").
Зобов'язати Апеляційний суд Житомирської області здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15.12.2014р. по 28.03.2015р. відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 28.03.2015р. по 31.12.2015 відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л.А.Шуляк