12 квітня 2016 року Справа № 876/10661/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючогосудді Сеника Р.П.,
суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Лесі Українки на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року у справі № 813/2752/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Лесі Українки до Управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області про зобов'язання до вчинення дій, визнання протиправним і скасування розрахунку, -
Товариство з обмеженою відповідальністю ім.Лесі Українки звернулося до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області в якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 16.06.2015р., від 06.07.2015р. та від 20.07.2015р. просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розрахунки УПФ України у Пустомитівському районі Львівської області ТзОВ ім. Лесі Українки фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2014року, яким на позивача покладено обов'язок відшкодовувати щомісячно за ОСОБА_2 по 1055,17грн., починаючи з січня 2014 року до 31.03.2022року
- зобов'язати УПФ України у Пустомитівському районі Львівської області здійснити розрахунок (перерахунок) фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначений відповідно до ч.2Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування"в частині пенсій, призначених відповідно до п.п."б"-"з"ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"з 2014р., яким на позивача покласти обов'язок відшкодовувати щомісячно за ОСОБА_2 по 2,17% відфактичнихвитрат на виплату та доставку пенсії, починаючи з січня 2015р. до 31.03.2022р.
Позовні вимоги мотивує тим,що відповідач протиправно здійснив нарахування позивачу витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»в частині відшкодування щомісячно за ОСОБА_2 по 1055,17грн., починаючи з січня 2015р. по 31.03.2022р. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 призначено пільгову пенсію на підставі п.«ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей) незалежно від стажу роботи. Тому до призначення і виплати пільгової пенсії ОСОБА_2 не можуть застосовуватись положення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду Українивід 19.12.2003р. №21-1(далі - Інструкція), оскільки призначення пільгової пенсії за Списком 1 та за Списком 2 передбачає наявність обов'язкового стажу. Крім того, позивач зазначає, що покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій повинне здійснюватися підприємствами пропорційно стажу роботи працівника, якому призначена пільгова пенсія. З цих підстав, позивач вважає, що відповідач протиправно не врахував, що загальний стаж роботи ОСОБА_2 становить 26р. 10міс. 29д., з яких лише 7 міс. ОСОБА_2 працювала у позивача. Тому, відповідач, на думку позивача, повинен нараховувати ТзОВ ім. Лесі Українилише 2,17% від загальної суми, а не 100% відшкодувань
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року було закрито провадження у справі за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю ім. Лесі Українки до управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області про зобовязання до вчинення дій в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розрахунку управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області товариству з обмеженою відповідальністю ім. Лесі Українки фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2014року, яким на позивача покладено обовязок відшкодовувати щомісячно за ОСОБА_2 по 1055,17грн., починаючи з січня 2014 року до 31.03.2022року.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає,що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.
Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що розрахунок УПФ України у Пустомитівському районі Львівської області ТзОВ ім. Лесі Українки фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2014 року, яким на позивача покладено обов'язок відшкодовувати щомісячно за ОСОБА_2 по 1055,17грн., починаючи з січня 2014 року до 31.03.2022року.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані розрахунки є засобами інформування позивача про суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», яка підлягає сплаті за певний період. Водночас, обовязок позивача щодо сплати вказаних коштів виникає на підставі норми ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та не залежить від дій відповідача щодо направлення розрахунку, який має інформативний, а не зобовязуючий характер.
Вказані розрахунки є виключно носіями доказової інформації, носять проміжний характер та не є обов'язковими для виконання позивачем, не супроводжуються державним примусом, тобто не є правовими актами індивідуальної дії.
Крім того, вони безпосередньо не порушують прав позивача і не можуть породжувати спір між сторонами, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Обовязок з відшкодування підприємством витрат Пенсійного Фонду України на виплату і доставку пенсії, яка призначена його працівникам на пільгових умовах відповідно до п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійнезабезпечення», передбачений п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та п.6 Інструкції.
Відповідно до п.6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно з п.6.5 Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідноз додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Відповідно до ч. 1. ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевогосамоврядування, їхніхпосадових і службовихосіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чибездіяльності.
Підправовим актом, слід розуміти прийняте у формі офіційного письмового документа рішення державного чи іншого органу, яке породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Конституційний Суд України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України"стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про актиорганів Верховної Ради України) від 23.06.97р. № 2-зп, справа № 3/35-313), зазначає, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку так як оскаржувані розрахунки є засобами інформування позивача про суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», яка підлягає сплаті за певний період. Водночас, обовязок позивача щодо сплати вказаних коштів виникає на підставінорми ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування» та не залежить від дій відповідача щодо направлення розрахунку, який має інформативний, а не зобовязуючий характер.
Вказані розрахунки є виключно носіями доказової інформації, носять проміжний характер та не є обов'язковими для виконання позивачем, не супроводжуються державним примусом, тобто не є правовими актами індивідуальної дії, крім того, вони безпосередньо не порушують прав позивача і не можуть породжувати спір між сторонами, який підлягає розглядув порядку адміністративного судочинства.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права так як оскаржені позивачем розрахунки УПФ України у Пустомитівськомурайоні Львівської області ТзОВ ім.Лесі Українки фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2014 року, яким на позивача покладено обовязок відшкодовувати щомісячно за ОСОБА_2 по 1055,17грн., починаючи з січня 2014 року до 31.03.2022 року не мають ознак рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Лесі Українки - залишити без задоволення.
УхвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року у справі № 813/2752/15-залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньодо суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Р.Б. Хобор
Я.С. Попко
Повний текст ухвали виготовлено 13.04.2016 року.