29 березня 2016 рокусправа № 804/3612/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Чередниченко В.Є. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представника позивача: Дорошенка Олексія Олександровича,
представника відповідача: Дерець Тетяни Валентинівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Компанія" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України щодо визначення митної вартості товару згідно з рішенням про коригування митної вартості товару від 02.12.2014р. №110070000/2014/300125/1 та щодо складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2015р. №110070000/2014/00233.
Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товару від 02.12.2014р. №110070000/2014/300125/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2015р. №110070000/2014/00233, винесені Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби України.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем митному органу надано всі обов'язкові документи, передбачені ст. 53 МК України, при цьому не встановлено розбіжностей щодо числового значення визначення митної вартості.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем (Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби України) подано апеляційну скаргу, згідно якої митний орган просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що відомості, зазначені в наданих документах мають розбіжності.
Представником позивача (Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерна Компанія") надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначає, що основним методом визначення митної вартості товару є перший метод - за ціною договору, підстав для застосування резервного методу у митного органу не було.
У судовому засіданні представники сторін свої позиції щодо рішення суду першої інстанції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях, підтримали.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Полімерна Компанія" (покупець) та Компанією "VINMAR INTERNATIONAL LTD", США (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 21.11.2012р. №VIN/2012/77/1121-1, предметом якого купівля-продаж полівінілхлориду (ПВХ) будь-яких марок та інших полімерів, які відображаються у відповідних додатках до цього контракту. Згідно до додатку до контракту №11 від 20.08.2014р. продавець продає позивачу ПХВ смола марки SG-5 (К-67) виробництва Xinjang Zhongtai Chemical Co. LTD, Китай у кількості 702 мт. за ціною 1020 доларів США за 1 мт. на умовах CIF Одеса, Україна. Загальна вартість продукції складає 716 040 доларів США. Для здійснення митного оформлення вказаного товару у кількості 260 000 кг. вартістю 265 200 доларів США 28.11.2014р. позивач звернувся до Дніпропетровської митниці, а саме до митного посту "Дніпропетровськ-Ліски" та надав заповнену електронну митну декларацію (далі - МД) №110070000/2014/314483.
Разом із зазначеною декларацією позивач подав пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України. Позивачем у митній декларації митну вартість імпортованого товару визначено із застосуванням першого (основного) методу за ціною контракту від 21.11.2012р. №VIN/2012/77/1121-1.
02.12.2014р. в зв'язку з ненаданням додаткових документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110070000/2014/300125/1 та застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.
Вказаним рішенням митна вартість товару визначена митним органом у розмірі 1,3800 доларів США/кг., загальна вартість склала 358 800 доларів США, що ґрунтується на інформації щодо вартості ідентичного товару (відповідний виробник, торгівельна марка, умови поставки, наближений обсяг партії, наближена дата митного оформлення) оформленому у митному відношенні за резервним методом визначення митної вартості на підставі ст.64 МК України за МД №500060804/2014/1852 від 18.11.2014р.
Також, зазначеним рішенням відповідач зобов'язав ТОВ "Полімерна Компанія" протягом 10 календарних днів надати (за наявності) наступні додаткові документи: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) за наявності - інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (та додатки до нього).
ТОВ "Полімерна Компанія", скориставшись наданим йому ст.55 МК України правом, 02.12.2014р. задекларувало зазначений вантаж, а митниця здійснила оформлення товару та випустила його у вільний обіг за МД №110070000/2014/314604.
23.02.2015р. Дніпропетровською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070000/2014/00233.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Митного кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Приписами ч.1 ст.257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
В силу ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як зазначено в ч.1 ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
На виконання вищевказаної норми МК України, позивач визначив та заявив митну вартість товару за поданою митною декларацією за основним методом - за ціною контракту.
Приписами ч.1 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать (ч.2 ст.53 МК України):
- декларація митної вартості,
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності,
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу),
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару,
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів,
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню,
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- виписку з бухгалтерської документації;
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, аналізуючи вищевказані норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі "Оцінка товарів для митних цілей" від 30.10.1947р. в редакції від 15.04.1994р., згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Як зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів 110070000/2014/300125/1 від 02.12.2014р. та в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2015р. №110070000/2014/00233, при перевірці правильності визначення митної вартості товару Дніпропетровською митницею встановлено, що надані декларантом документи, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме - специфікацією від 20.08.2014р. №11 передбачено здійснення передоплати за товар в розмірі 35% протягом 5 днів від дати укладення специфікації, 65% по доставці вантажу в європейський порт перевантаження. Вказане суперечить даним інвойсу від 14.09.2014р. №92010566, де зазначено інші суми передоплати, аніж 35% та 65%. До того ж, декларантом не подано до митного оформлення банківські платіжні документи, що підтверджують сплату за товар, що унеможливлює перевірку достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості відповідно до ч.5 ст.54 МК України.
Згідно матеріалів справи, загальна сума придбаного позивачем товару, відповідно додатку №11 від 20.08.2014р. до контракту від 21.11.2012р. №VIN/2012/77/1121-1 становить 716 040 доларів США. ТОВ "Полімерна Компанія" здійснено розрахунок з продавцем у повному обсязі на суму 716 040 доларів США, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень. У вказаних платіжних дорученнях у графі "призначення платежу" зазначено інвойс №077/0820-1 від 20.08.2014р. Зазначені платіжні доручення було додано позивачем до МД № 110070000/2014/314604 від 02.12.2014р., за якою митниця здійснила оформлення товару та випустила його у вільний обіг, та до скарги №7 від 13.01.2015р. до складання відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070000/2014/00233 від 23.02.2015р., що спростовує доводи митного органу про ненадання до митного оформлення митної декларації банківських платіжних документів, що підтверджують сплату за товар.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо неможливості ідентифікувати ввезеної партії товару у зв'язку з ненаданням інвойсу №077/0820-1 від 20.08.2014р. до митного оформлення митної декларації, оскільки у платіжних дорученнях також вказано посилання на контракт №VIN/2012/77/1121-1 від 21.11.2012р. та додаток №11 від 20.08.2014р. З копії інвойсу №077/0820-1 від 20.08.2014р, що міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що вказаний інвойс складено продавцем на загальну суму контракту, а саме: 716 040 доларів США. Разом з тим, враховуючи, що товар поставлявся двома партіями, продавцем було складено комерційні інвойси на кожну партію товару - інвойс від 14.09.2014р. на суму 265 200 доларів США та інвойс від 21.09.2014р. на суму 450 840 доларів США, що дорівнює загальній сумі контракту 716 040 доларів США.
Таким чином, дослідивши основні та додаткові документи, що надавалися для митного оформлення, не вбачаються розбіжності щодо числового значення складових митної вартості, оскільки суми за кожну партію товару та загальна сума купівлі-продажу товару у всіх вищенаведених документах позивача повністю кореспондується.
Також, відповідно до контракту №VIN/2012/77/1121-1 від 21.11.2012р. та додатку №11 від 20.08.2014р., умовами постачання товару сторонами визначено CIF Одеса, Україна. Термин "CIF (порт призначення)" Інкотермс - "Вартість, страхування і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний придбати морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Це спростовує доводи відповідача про те, що позивачем на підтвердження витрат на страхування товару, які включаються до митної вартості товару, не надано документів про вартість страхування товару.
Слід вказати, що у спірних рішеннях митний орган зазначив, що декларант повинен забезпечити переклад документів для перевірки відомостей, зазначених у митній декларації. Так, відповідно до ст.254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Проте, всупереч вказаній правовій нормі, митним органом не зазначено, переклад яких саме документів необхідно було забезпечити декларантом ТОВ "Пролімерна Компанія".
За таких обставин, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивачем при митному оформленні товару надано митному органу всі обов'язкові документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.
Разом з тим, Дніпропетровською митницею відмовлено у застосуванні заявленого ТОВ "Полімерна Компанія" методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту, у зв'язку з ненаданням митниці декларантом документів, що вимагалися, а також у зв'язку з не усуненням виявлених митним органом розбіжностей.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Приписами ст.58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно до ч.2 та ч.4 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. При цьому, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до п. 6 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012р. №362, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим ч.5-ч.8 ст.58 МК України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
В силу п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Згідно до ч. 6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-ч.4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Однак, відповідачем не дотримано вище зазначених правових норм.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: О.М. Панченко