14 квітня 2016 рокусправа № 398/3010/15-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередниченко В.Є.,
суддів: Панченко О.М., Коршуна А.О.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Олександрійського міського голови ОСОБА_1 на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року у справі № 398/3010/15-а за позовом ОСОБА_2 до Олександрійського міського голови ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 15 червня 2015 року звернувся до суду із адміністративним позовом до Олександрійського міського голови ОСОБА_1, в якому, просить суд:
- визнати дії відповідача неправомірними;
- зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме надати достовірну, точну та повну інформацію на інформаційний запит позивача від 22.05.2015 року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації»
- стягнути з місцевого бюджету м. Олександрія на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 300 грн.
Позов фактично обґрунтовано тим, що на інформаційний запит позивача відповідач надав неповну інформацію, оскільки відповідачем не було надано інформації про прізвище, ім'я, по батькові покупця комплексу будівель і споруд, при цьому відповідач посилався на те, що інформація про фізичну особу є конфіденційною та не може поширюватись без згоди цієї особи. Крім цього, не було надано копій відповідних документів, що фіксують рішення про продаж на аукціоні вказаного комунального майна.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року позов задоволено частково.
Суд, визнав дії відповідача в частині відмови у наданні ОСОБА_2 інформації на п. п. 1, 3 запиту на отримання публічної інформації від 22.05.2015 року, зареєстрованому за №Г-23д.п.і - неправомірними. Зобов'язав відповідача надати позивачу інформацію на п. п. 1, 3 запиту на отримання публічної інформації від 22.05.2015 року, зареєстрованому за №Г-23д.п.і. У задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовив.
Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не надано суду доказів того, що витребувана позивачем інформація містить дані про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреси, дати і місця народження будь-яких фізичних осіб, оскільки з пунктів 1 і 3 запиту вбачається, що запитано інформацію лише щодо прізвища, імені та по батькові покупця, а також копії відповідних документів, що фіксують рішення про продаж на аукціоні вказаного комунального майна.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що інформація про фізичну особу є конфіденційною та не може поширюватись без згоди цієї особи. Відповідач зазначає, що запитувані позивачем копії відповідних документів, що фіксують рішення про продаж на аукціоні вказаного комунального майна містять в собі конфіденційну інформацію, зокрема, в документах містяться відомості щодо місце проживання, паспортні дані та ідентифікаційний номер покупця та інших учасників аукціону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідач який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 22.05.2015 року позивачем подано в порядку ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на отримання публічної інформації, зареєстрований за №Г-23 д.п.і, в якому позивач просив надати наступну інформацію:
1. прізвище, ім'я, по батькові покупця комплексу будівель і споруд (будівля колишньої станції юних натуралістів) площею 438,9 кв.м. з допоміжними спорудами за адресою вул. Франка, 134;
2. вартість, за яку вказане комунальне майно було придбано, чи надійшли авансові платежі, строки надходження коштів та термін, в який необхідно укласти сторонами договір про придбання вказаного майна;
3. копію відповідних документів, що фіксують рішення про продаж на аукціоні вказаного комунального майна;
4. наявність чи відсутність умов до покупця під час продажу майна: профільність використання, відповідальність сторін, інші істотні умови продажу майна (а.с.7).
27.05.2015 року позивач отримав лист - відповідь за №Г-23 д.п.і, у якому надано відповідь на пункти 2 і 4 запиту, а саме, питання щодо вартості придбання майна та наявності умов до покупця під час продажу майна. Стосовно пунктів 1 і 3 запиту зазначено, що запитувана інформація містить персональні дані осіб, що є конфіденційною інформацією, яка не може бути оприлюднена без згоди особи, а тому, підстави для надання інформації та копій документів відсутні (а.с.8).
Правомірність дій відповідача щодо надання позивачу часткової інформації на його запит є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поняття, порядок доступу до публічної інформації регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Публічною інформацією закон визначає таку інформацію, яка відображена та задокументована будь-якими способами і на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених законодавством, або яка перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом .
У відповідності до статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками публічної інформації є суб'єкти владних повноважень (органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції, рішення яких є обов'язковими для виконання), юридичні особи, що фінансуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів щодо інформації про використання бюджетних коштів; особи, що виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень, включаючи надання державних послуг, а також суб'єкти господарювання, які є природними монополістами, наділені спеціальними чи виключними правами щодо інформації про умови поставки товарів, послуг і цін на них. До розпорядників інформації також належать суб'єкти, які володіють інформацією про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, про аварії, катастрофи і небезпечні природні явища, інших надзвичайні ситуації, які несуть загрозу здоров'ю та безпеці громадян. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Доступ до публічної інформації забезпечується двома шляхами: систематичним та оперативним опублікуванням (в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом) та наданням публічної інформації за запитом.
Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на інформаційний запит позивача було надано інформацію щодо 2 та 4 пунктів запиту від 22.05.2015 року, а саме інформації щодо вартість, за яку вказане комунальне майно було придбано, чи надійшли авансові платежі, строки надходження коштів та термін, в який необхідно укласти сторонами договір про придбання вказаного майна та інформації щодо наявності чи відсутності умов до покупця під час продажу майна: пробільність використання, відповідальність сторін, інші істотні умови продажу майна.
Щодо ненадання відповідачем інформації по пунктам 1 і 3 на інформаційного запиту позивача від 22.05.2015 року, а саме щодо інформації про прізвище, ім'я, по батькові покупця комплексу будівель і споруд (будівля колишньої станції юних натуралістів) площею 438,9 кв.м. з допоміжними спорудами за адресою вул. Франка, 134 та копії відповідних документів, що фіксують рішення про продаж на аукціоні вказаного комунального майна, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як такого переліку видів публічної інформації Закон України «Про доступ до публічної інформації» не містить, проте є перелік інформації, доступ до якої може бути обмежений, з чого випливає висновок, що будь-яка інформація, до якої не обмежений доступ, є публічною.
До інформації з обмеженим доступом згідно з закон України «Про доступ до публічної інформації» належать: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Обмеження доступу до інформації можливо при дотриманні сукупності таких вимог:
- виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
- розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
- збиток від публікації такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
У відповідності до положень частини 2 статті 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень ч. 1, 2 ст. 32, ч. 2, 3 ст. 34 Конституції 20.01.2012 року № 2-рп/2012, роз'яснено, що інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною.
Тобто, до конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу: освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що прізвище, ім'я та по-батькові покупця комплексу будівель і споруд (будівля колишньої станції юних натуралістів) площею 438,9 кв.м. з допоміжними спорудами за адресою вул. Франка, 134 не є конфіденційною інформацією про особу в розумінні статті 21 Закону України «Про інформацію» та рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012, оскільки така інформація вважається публічною в силу частини п'ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Щодо тверджень відповідача в апеляційній скарзі про те, що запитувані позивачем копії відповідних документів, що фіксують рішення про продаж на аукціоні вказаного комунального майна містять в собі конфіденційну інформацію, зокрема, в документах містяться відомості щодо місце проживання, паспортні дані та ідентифікаційний номер покупця та інших учасників аукціону, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Олександрійського міського голови ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року у справі № 398/3010/15-а - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 15 квітня 2016 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко