30 березня 2016 рокусправа № 320/5222/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Суховарова А.В. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2013 року у справі № 320/5222/13-а за адміністративним позовом Мелітопольської іудейської ортодоксальної релігійної громади до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Мелітопольська іудейська ортодоксальна релігійна громада (далі позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо відмови листом від 18.02.2013 р. вих. № Т-137/з у розгляді питання за заявою позивача про внесення змін до рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради народних депутатів Запорізької області від 01.08.1994р. № 228 «Про повернення культового майна»;
- зобов'язати відповідача розглянути на засіданні питання про внесення змін до рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради народних депутатів Запорізької області від 01.08.1994р. №228 «Про повернення культового майна» на підставі заяви Мелітопольської іудейської ортодоксальної релігійної громади від 06.02.2013 р., з прийняттям відповідного рішення.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2013 року позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що розпорядженням Представника Президента України у Запорізькій області від 20 червня 1994 року № 281 було зареєстровано статут та створено Мелітопольську іудейську ортодоксальну релігійну громаду. \а.с. 6\
01 серпня 1994 року Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради народних депутатів Запорізької області прийняв рішення № 228 «Про повернення культового майна», яким було вирішено повернути будівлю колишньої синагоги, що розташована за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 45, Мелітопольській іудейській релігійній громаді. \а.с. 7\
На підставі цього рішення 10 жовтня 1997 року було видане Свідоцтво про право власності, в якому зазначено, що будівля за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 45, належить Мелітопольській іудейській релігійній громаді. \а.с. 8\
Позивач зазначає, що в зазначеному вище рішенні Виконкому і в свідоцтві, що видавалося на підставі рішення, було допущено помилку в назві релігійної громади, а саме - пропущено слово «ортодоксальна».
22 жовтня 2012 року Мелітопольська іудейська ортодоксальна релігійна громада звернулася із листом до Міського голови та Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області з проханням внести зміни до рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради народних депутатів Запорізької області від 01.08.1994 р. № 228 «Про повернення культового майна», вказавши в ньому правильне найменування релігійної громади, а саме - Мелітопольська іудейська ортодоксальна релігійна громада. \а.с. 11\
23 листопада 2012 року перший заступник міського голови м. Мелітополя Онищук Ю.П. надав відповідь, де вказав, що для підготовки проекту рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про оформлення права власності та виготовлення свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого по вул.. Дзержинського, 45 в м. Мелітополі, необхідно провести обстеження цього об'єкту фахівцем КП «МБТІ». \а.с. 12\
06 лютого 2013 року позивач знову звернувся із листом до першого заступника міського голови Онищука Ю.П. з проханням у встановленому порядку розглянути їх звернення; внести зміни в рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради народних депутатів Запорізької області від 01.08.1994 р. № 228 «Про повернення культового майна», вказавши в ньому правильне найменування релігійної громади, а саме - Мелітопольська іудейська ортодоксальна релігійна громада. \а.с. 15\
18 лютого 2013 року позивачу була надана письмова відповідь за підписом Онищука Ю.П., в якій зазначено, що оскільки рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 01.08.1994 № 228 «Про повернення культового майна» є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання, воно не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування після його виконання.
Позивач, вважаючи дії Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, що полягають у неналежному розгляді його звернення, протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції погодився з доводами позивача, та, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що відповідач належним чином не розглянув звернення позивача щодо внесення змін в рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради народних депутатів Запорізької області від 01.08.1994р. №228 «Про повернення культового майна», хоча мав на це визначені законом повноваження.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає за необхідне скасувати рішення з прийняттям нового у справі - про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Виходячи зі змісту даної статті, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законом; зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
У п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" визначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, якщо суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення №228 від 01.08.1994року, було видане Свідоцтво про право власності на будівлю за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 45, тобто, вже виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи, а рішення Виконкому, як акт одноразової дії вичерпало свою дію фактом його виконання.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що на час звернення позивача до відповідача був не вирішений спір між Мелітопольською іудейською ортодоксальною релігійною громадою (позивачем у даній справі) та громадською організацією «Мелітопольська міська єврейська община», щодо права володіння та користування зазначеним нерухомим майном. Про цей спір було відомо відповідачу та враховано його існування при наданні письмової відповіді на звернення позивача (а.с. 14). Крім того, з матеріалів справи також встановлено, що на час звернення позивача до відповідача існував і корпоративний спір стосовно правомірності реєстрації змін та доповнень до Статуту релігійної організації, зокрема і в частині змін керівництва, та зміни назви цієї релігійної організації.
За таких обставин, відповідач не мав законних повноважень вносити зміни до попередньо прийнятого ним рішення. Письмове звернення позивача було розглянуто у визначені законом строки та надана обґрунтована письмова відповідь із зазначенням підстав, що унеможливлюють вирішити питання, викладене у зверненні позивача, запропонованим шляхом.
Оскільки, суд першої інстанції дав невірну оцінку обставинам у справі та допустив помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202,205,207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області - задовольнити.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2013 року у справі № 320/5222/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позовних вимог Мелітопольської іудейської ортодоксальної релігійної громади - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: А.А. Щербак