12 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 494/136/15-а
Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дєтков О.Я.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Березівського районного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області, Управління Державного казначейства у Березівському районі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, 3-тя особа: Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації Одеської області про оскарження дій, -
30.01.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області. Управління Державного казначейства у Березівському районі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, в якому просила визнати протиправними дії секретаря Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області про видачу довідки про склад сім'ї , що містить недостовірну інформацію; стягнути з Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області кошти в сумі 20000 грн.
Постановою Березівського районного суду Одеської області від 18.02.2016 року залишено без задоволення адміністративний позов ОСОБА_3
Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Березівського районного суду Одеської області від 18.02.2016 року та прийняття нової про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 має на утриманні двох малолітніх дітей (а.с. 5,6) та отримує соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї (а.с. 7)
Позивач звернулась до відповідача із проханням про надання довідки про склад сім'ї та 02.10.2014 року отримала від секретаря сільської ради довідку про склад сім'ї № 488 від 02.10.2014 року, в якій зазначено, що до складу сім'ї ОСОБА_2, окрім неї, входять ще два її сини та співмешканець ОСОБА_4 (а.с. 13, 77, 84, 89).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 виходив з того, що довідка про склад сім'ї № 488 від 02.10.2014 року містить достовірні відомості та була видана у відповідності до вимог діючого законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб» №203 від 22.07.2003 року, зареєстрованого у в Міністерстві юстиції України 13.08.2003 р. за № 709/8030, затверджено форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб.
Довідка про склад сім'ї видається відповідним підприємством (організацією) або виконавчим органом сільської (селищної) ради за місцем реєстрації сім'ї уповноваженому власнику (співвласнику, наймачу) житлового приміщення/будинку, члену житлово-будівельного кооперативу.
Відповідним підприємством (організацією), в контексті Наказу, є підприємство (організація), що здійснює управління житловим будинком, у якому зареєстрована особа та її сім'я. Якщо особа зареєстрована у селі, селищі, то органом, який законом уповноважено видавати довідку, є виконком сільської (селищної) ради. У будь-якому випадку довідка видається за місцем реєстрації.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-VI «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-VI) місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
При цьому, документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.
Абзац 2 ст. 64 Житлового кодексу України передбачає, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їхні діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть із ним спільне господарство.
Конституційний Суд України у пункті 6 Рішення «Про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» від 03.06.1999 року № 5-рп/99 розрізняє членів сімей взагалі (відносить до них чоловіка або дружину, прямих родичів по низхідній і висхідній лініях - дітей і батьків) та членів сімей, які перебувають на утриманні або проживають із суб'єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо).
27.01.2015 року позивач звернулася до прокурора Березівського району Одеської області зі скаргою на дії секретаря Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області.
29.01.2015 року до чергової частини Березівського РВ ГУ МВС України в Одеській області з прокуратури Березівського району Одеської області надійшло звернення ОСОБА_2 про те, що секретар Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області Гуцуляк О.А. видала їй довідку із завідомо неправдивими відомостями щодо складу сім'ї.
Однак під час перевірки вказаного звернення Березівським РВ ГУ МВС України в Одеській області було встановлено, що довідка про склад сім'ї позивачки містить достовірні відомості та була видана у відповідності до вимог діючого законодавства, про що свідчить висновок про результати розгляду звернень (а.с. 30).
Також встановлено, що відомості до довідки про склад сім'ї були внесені на підставі документів, поданих ОСОБА_2, а саме, паспортів та свідоцтв про народження дітей.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що секретар Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області Гуцуляк О.А. видала ОСОБА_2 довідку про склад сім'ї, яка містить достовірні дані.
ОСОБА_2 у розрахунку шкоди (а.с. 8) зазначила, що моральна шкода становить 7201,28 грн. та недоплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям за шість місяців становить 12798,72 грн.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за правилами статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, дії, які оскаржуються позивачем у даній справі, не порушують суб'єктивного права позивача, не створюють, не змінюються чи не припиняються суб'єктивні права та обов'язки, а тому заявлення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій є необґрунтованим.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Однак колегія суддів зазначає, що вини посадової особи в даному випадку не виявлена, а відтак позовні вимоги про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям за шість місяців у сумі 12798,72 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до ч. 5 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в апеляційній скарзі про визнання незаконними дій Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації Одеської області про припинення виплати державної соціальної допомоги з 2014 року не можуть розглядатись судом апеляційної інстанції у межах цього провадження.
Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Березівського районного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В. Бойко
Судді: Т.М. Танасогло
О.В. Яковлєв