Рішення від 19.01.2011 по справі 2-51/11

Справа 2-51/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Панової Т.Л.

при секретарі Костіній І.В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківка Донецької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дружківського суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу і моральної шкоди, в якому вказав, що 15 квітня 2008р. між ним та відповідачем був укладений договір позики, згідно якому позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 4000Євро, а відповідач зобов'язався повернути йому таку ж суму грошових коштів протягом двох місяців, то б то не пізніше 15.06.2008року. На підтвердження укладення договору позики була написана розписка, яка посвідчує передачу зазначеної суми коштів.

До теперішнього часу позичальник свої зобов'язання не виконав.

Своїми діями відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яка полягає у фізичній болі та стражданнях, які позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, у принижені честі, гідності та делової репутації позивача, як юридичної особи, оскільки позивач є директором ОСОБА_4 шкоду оцінює у 10 000грн.

Просить стягнути з відповідача борг у сумі 4000Євро, проценти за договором позики на рівні облікової ставки Національного банку України з квітня2008року по серпень 2010року за його розрахунком 1034,98Евро, моральну шкоду в розмірі 10 000грн, судові витрати.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що 15 квітня 2008року на прохання відповідача він позичив йому гроші в сумі 4000Євро, що посвідчується розпискою написаною особистно відповідачем. Останній обіцяв повернути кошти протягом двох місяців, однак по теперішній час гроші не повернув.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України відповідач винен сплатити йому проценти за договором позики в розмірі на рівні облікової ставки НБУ, що по його розрахунку складає 1034Євро.

Крім того, вважає, що відповідач завдав йому моральну шкоду, оскільки він переніс моральні страждання у зв'язку з неповерненям грошей, більш того він є директором підприємства ТОВ "Доля", має багато знайомих, в очах яких, постраждала його ділова репутація, у зв'язку з неповерненням йому грошей.

Просить стягнути з відповідача на його користь борг 4000Євро, проценти, моральну шкоду в сумі 10 000грн та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. Пояснив, що гроші він позичав у ОСОБА_1, але не 15 квітня 2008року, а 15 січня 2008року. і протягом двох місяів йому повернув, при наступних обставинах: його син ОСОБА_5 покупав у ТОВ "Доля" приміщення, для чого брав кредит в банку. Кредит був взятий в більшій сумі ніж вартість приміщення на суму його боргу ОСОБА_1. Розплачуючись за приміщення, його син одночасно і повернув борг за розпискою ОСОБА_1. З-за своєї неуважності він не забрав розписку у ОСОБА_1, і вважав це питання врегульованим.

Під час розгляду справи відповідач змінив свої пояснення і пояснив, що грошей він у ОСОБА_1 не позичав, а розписку написав як гарантийний лист для ОСОБА_1, що його син ОСОБА_5 купить у позивача нежитлове приміщення і розрахується з ним.

Просить в задоволені позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 вважає, що позивачем не доведено, що він передав 4000 ОСОБА_6. Родова ознака ОСОБА_6, які начебто давав у борг ОСОБА_6 ОСОБА_5 відсутні.

Крім того, договір позики повинен був бути укладений у письмовій формі. Такого договору позивачем не надано. Окрім розписки позивачем нічого не представлено в якості доказів на підтвердження укладання договору позики. Але вважає, що розписка сумнівна, оскільки має виправлення по даті. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ст.1047 ч.2 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо іншого не встановлено договором.

Суд вважає встановленим, що відповідач ОСОБА_2 15 квітня 2008року взяв у борг у позивача ОСОБА_6 гроші в сумі 4000Євро, що підтверджується розпискою від 15 квітня 2008р (а.с.22) і свідчить про укладення між сторонами договору позики.

Судом встановлено, що до теперішнього часу відповідач борг в сумі 4 000Євро позивачу не повернув, чим порушив вимоги ст. 1046 ЦК України, згідно якої позикодавець передає позичальникові у власність грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Суд не може погодитися з думкою відповідача та його представника, що зазначену суму відповідач не отримував у позивача.

Факт передачі коштів підтверджується розпискою і поясненнями ОСОБА_2, який на початку судового розгляду не заперечував, що таку суму отримував від ОСОБА_6.

Також такі пояснення ОСОБА_2 надавав в міліції, що підтверджується постановою від 15 липня 2010року про відмову в порушені кримінальної справи (а.с. 4), в якій зазначено, що ОСОБА_2 пояснив, що він дійсно взяв у борг у ОСОБА_6 4000Євро, однак у зв'язку з фінансовими труднощями в теперішній час повернути гроші не має можливості.

Відповідач ОСОБА_2 на підтвердження своїх доводів посилається на свідка ОСОБА_5, договір купівлі продажу від 28 лютого 2008року. і вважає, що банк може підтвердити, що гроші були передані його сином по договору купівлі продажу.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він як приватний підприємець покупав у ТОВ "Доля", директором якого є ОСОБА_6 нежитлове приміщення по вул. Радченко,58 м.Дружківка, для чого брав кредит в банку. ОСОБА_6 просив оплатити по договору в ОСОБА_6, тому сума кредиту була переведена в ОСОБА_6. В якій сумі він брав кредит він не пам'ятає, яким чином банк передав гроші ОСОБА_6 після їх переведення в ОСОБА_6 йому також невідомо. Гроші були передані ОСОБА_6 в розмірі вартості приміщення за їх обоюдною домовленістю. Звичайно, що сума, яка зазначена в договорі купівлі продажу від 28 лютого 2008року приміщення по вул. Радченко, значно нижче, чим він фактично сплатив ОСОБА_6 за це приміщення.. Як йому відомо, у ОСОБА_6 його батько ОСОБА_2 грошей не позичав.

Аналізуючи показання свідка, суд приходить до висновку, що свідок не підтвердив початкову позицію відповідача, що по договору купівлі - продажу було перераховано грошей більше на суму боргу.

Доводи ОСОБА_2, що банк може підтвердити передачу грошей за договором купівлі продажу, суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_6 не заперечує факт того, що він, як директор ТОВ "Доля" отримав розрахунок від ПП ОСОБА_5 за договором купівлі продажу і спору по цьому питанню між ними не було.

Доводи відповідача, що розписка є гарантійним листом, суд також не приймає до уваги, оскільки зміст гарантії має іншу правову природу ніж розписка. Гарантія є видом забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією гарант гарантує перед кредитором виконання боржником свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Суд не може погодитися з доводами представника відповідача, що відсутність письмового договору свідчить про відсутність факту передачі коштів.

Згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Крім того, ст.1047 ЦК передбачено, що на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, що позивачем ОСОБА_6 і зроблено - надано розписку від імені ОСОБА_5 про отримання у ОСОБА_6 відповідної суми грошей.

Таким чином суд вважає встановленим, що на час розгляду справи відповідач не повернув позивачу борг в сумі 4000Євро, що на час розгляду справи еквівалентно 42 299,69грн.

В зв'язку з цим суд вважає, що договір позики відповідачем не виконаний в повному обсязі добровільно, тому необхідно стягнути з ОСОБА_5 42 296,96грн. в примусовому порядку.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення процентів, оскільки згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За період з 15 квітня 2008року по 31 серпня 2010року відповідач винен сплатити позивачу проценти за користування грошовими коштами в сумі 1038,06 ОСОБА_6, що еквівалентно 10 977,41грн із розрахунку:

(4000*10%) /365*14=15,34Євро -

(4000*12%)/365*410=539,18

(4000*11%)/365*57=68,71

(4000*10,25%)/365*300=336,99

(4000*9,5%)/365*29=30,19

(4000*8,5%)/365*32=29,81

(4000*7,75%)/365*21=17,84Євро, , де 4000Євро сума боргу; 10% облікова ставка, яка діяла у період з 15 квітня по 29 квітня 2008року, 12% облікова ставка у період з 30 квітня 2008року по 14 червня 2006року, 11% ставка у період з 15 червня 2009року по 11 серпня 2009року, 10,25% облікова ставка у період з 12 сепрня 2009року по 07 червня 2010року , 9,5% ставка у період з 08 червня 2010року по 07.07.2010року, 8,5% ставка у період з 08.07.2010року по 09.08.2010року , 7,75% ставка у період з 10 сепрня 2010року по 31 сепрня 2010року; 14, 410,57,300,29,32,21 - кількість днів, у які діяла відповідна облікова ставка.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що такі задоволю не підлягають.

Позивач зазначає, що діями відповідача була принижена його честь і гідність, оскільки він є директором ТОВ "Доля", однак в суді встановлено, що позивач як фізична особа позичав гроші відповідачу, а не як директор ТОВ, то б то відносини виникли між двома фізичними особами, а не між ТОВ "Доля" і відповідачем.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні не встановлені обставини, які б свідчили, що під час укладання договору між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вони передбачали відшкодування моральної шкоди у разі порушення цього зобов'язання. Тому підстав для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_6 немає.

Позивач в позові посилається на ст. 1167 ЦК, як на підставу стягнення моральної шкоди, однак суд вважає ця стаття не може поширюватися на випадки, коли моральна шкода завдається порушенням зобов'язання.

Тому в задовлені вимоги щодо стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 531,63грн. (а.с.8,15), витрати по сплаті на інформаційно технічне забезпечення у сумі 120грн (а.с.9)

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 131, 209, 212 -215, 223 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1046-1051 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 53 277 (п'ятдесят три тисячі двісті сімдесят сім)грн 10коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 531 (п'ятсот тридцять одна)грн. 63коп, витрати на інформаційно технічне забезпечення у сумі 120 (сто двадцять)грн.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення, якщо апеляційна скарга не була подана у цей строк, або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили: через 10 днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга; у разі подання апеляційної скарги, після розгляду її апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя: Т. Л. Панова