Справа № 2-а-466/09
17 серпня 2009 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :
головуючого судді - Соколова О.О.,
при секретарі - Калінько Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про визнання протиправною відмови відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006 - 2008 року в сумі 4471, 20 грн..
Позивач в позовній заяві зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року він являється дитиною війни, згідно статті 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватись відповідачем, оскільки завданням останнього є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Всупереч положень ст. 22 Конституції України, пунктом 17 ст. 77, ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006-2007 р.р. відповідно. Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, що призупиняли дію ст. 6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач був зобов'язаний здійснювати виплату належної позивачу допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки. Крім того, зупинивши Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону на 2006 рік, було грубо порушено положення основного закону України, та на думку позивача, відповідач зобов'язаний здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків і за 2006 рік також.
В пункті 5.4. рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зазначено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеженням прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. Таким чином, відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті соціальної державної допомоги, на думку позивача, є незаконною, протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.
Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає 30 відсотків мінімальної пенсії віком, а мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність складає : з 1 січня -
350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність складає : з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність складає : з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн. Загалом за 2006 - 2008 р.р. сума невиплаченої державної соціальної допомоги складає 4471, 20 грн..
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком - протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 року в сумі 4471, 20 грн..
У судове засідання позивач не з'явився, оскільки в поданому до суду адміністративному позові просить розглянути позов без її участі через її вік та стан здоров'я, позов повністю підтримує та просить розглянути в порядку письмового провадження, що не суперечить приписам ч. 3 ст. 122 КАС України.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Начальник управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області Пінчук В.І. надав суду письмові заперечення на позовну заяву з проханням розглянути справу без участі представника відповідача в порядку письмового провадження. Позовні вимоги позивача не визнає, підтримує свої письмові заперечення. Просить відмовити в задоволенні позову з вказаних в запереченнях підстав, а також у зв'язку з порушенням строків позовної давності, які визначені в ч. 2 ст. 99 КАС України, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України за період 2006 - 2007 років .
Відповідно до положень ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що по даній справі сторони заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
З наданих суду управлінням Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області письмових заперечень на позовну заяву виходить, що позовна заява позивача не підлягає задоволенню, оскільки суперечить чинному законодавству. Позивач посилається в позові на рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пункти 3, 12 ст. 71, якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 7 даного Закону зазначено, що фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет. Оскільки зміни до Державного бюджету України на 2006 р. та 2007 р. щодо фінансування зазначених в позові виплат не вносились, то дії управління Пенсійного Фонду України в Городнянському районі у разі призначення та виплати позивачу підвищення до пенсії, суперечили б Конституції України та Бюджетному кодексу України. Посилання позивача на ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неправомірним, оскільки частиною третьою цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія або щомісячне довічне утримання підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але дана норма не передбачає, яким саме органом, за рахунок яких саме коштів і джерел та в якому порядку здійснюється призначення та виплата підвищення до пенсії. За період 2008 року згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ( 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ). Таким чином, нарахувати на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % за 2006-2008 роки у відповідача не має законних підстав .
Перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Вирішуючи питання, щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права у 2006-2007 роках, на чому наполягає сторона відповідача, суд прийшов до висновку, що позивач зазначений у ст. 99 КАС України строк звернення до суду в дійсності порушено, оскільки вона як в 2006 році, так і в 2007 році щомісячно отримував пенсію і повинен був знати про порушене своє право, жодних доказів, які б спростовували даний факт та підтверджували поважність причин пропущення строку звернення до суду позивач суду не надав, а тому річний строк звернення до суду повинен обчислюватись з початку 2006 - 2007 років.
Відповідно до положень ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-І від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
На позивача поширюється дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і вона як дитина війни має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно пункту 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України № 3367-IV від 19.01.2006 року п. 17 ст. 77 відповідного Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено та ст. 110 відповідного Закону викладено в наступній редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням статті 111 цього ж Закону за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VІ від 28.12.2007 р. статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції : «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Дослідженням листа начальника управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області встановлено, що позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 рр.. За 2007 рік йому встановлювалось підвищення як дитині війни, а саме з 01.01.2007 р. - 19 грн., з 01.04.2007 р. - 20, 30 грн., з 01.10.2007 р. - 20, 55 грн.. За 2008 рік їй, як дитині війни, сплачується надбавка в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». З 01.01.2008 р. - 47 грн., з 01.04.2008 р. - 48,10 грн., з 01.07.2008 р. - 48,20 грн., з 01.10.2008 р. - 49,80 грн., щомісячно .
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ), окремі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі і пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням статті 111 цього ж Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.08 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Враховуючи зазначене вище рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.08 року, суд прийшов до висновку про необхідність застосовувати при розгляді даного спору попередню редакцію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни підвищуються пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судове засідання не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу доплати до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Також судом не може бути прийнято до уваги та враховано як підставу не нарахування і невиплати позивачу підвищення до пенсії, посилання сторони відповідача на той факт, що на законодавчому рівні не визначено орган, який здійснює призначення і виплату підвищення до пенсій, оскільки згідно Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001 р. «Про Положення про Пенсійний фонд України», Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Крім того, посилання сторони відповідача на цей факт є безпідставним, оскільки з наданих стороною відповідача суду документів встановлено, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» саме управлінням Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області до пенсії позивача з 01.01.2008 року виплачується підвищення як дитині війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ( 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність .
Посилання сторони відповідача на неправомірність застосування у цих правовідносинах положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованим, оскільки статтею 8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Факт відсутності визначення та врегулювання на законодавчому рівні питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус „дитина війни” не може бути підставою для позбавлення позивача визначених державою соціальних гарантій та підтримки як дитини війни.
Стаття 9 КАС України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини ( аналогія закону ), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права ( аналогія права ).
Розмір мінімальної пенсії за віком, на яку мається посилання в статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” при обрахуванні підвищення пенсії дітям війни, визначено статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловік 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» затверджено на 2006 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2006 року в розмірі 350 грн., з 01.04.2006 року по 01.10.2006 року в розмірі 359 грн., з 01.10.2006 року в розмірі 366 грн..
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2007 року в розмірі 380 грн., з 01.04.2007 року по 01.10.2007 року в розмірі 406 грн., з 01.10.2007 року в розмірі 411 грн..
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2008 року в розмірі - 470 грн., з 01.04.2008 року по 01.07.2008 року в розмірі - 481 грн., з 01.07.2008 року по 01.10.2008 року в розмірі 482 грн., з 01.10.2008 року в розмірі 498 грн..
Таким чином, при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, зазначеної в ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, слід виходити з положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Законів України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, «Про Державний бюджет України на 2008 рік”. В зв'язку з цим, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” позивачу підлягає нарахуванню та виплаті доплата до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2008 року по 01.04.2008 року в розмірі 282 грн. ( 30 % мінімальної пенсії за віком складає 114 грн. - 47 грн. виплаченої надбавки), за період з 01.04.2008 року по 01.07.2008 року в розмірі 288, 60 грн. ( 30 % мінімальної пенсії за віком складає 144, 30 грн. - 48, 10 грн. виплаченої надбавки), за період з 01.07.2008 року по 01.10.2008 року в розмірі 289, 20 грн. ( 30 % мінімальної пенсії за віком складає 144, 60 грн. - 48, 20 грн. виплаченої надбавки), за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 298, 80 грн. ( 30 % мінімальної пенсії за віком складає 149, 40 грн. - 49, 80 грн. виплаченої надбавки), а всього за 2008 рік в розмірі 1158, 60 грн..
Однак враховуючи, що рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 ухвалено 22.05.2008 року, то позивачу підлягає нарахуванню та виплаті доплата до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки згідно ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Вирішуючи позов в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за 2006 рік, суд прийшов до висновку, що у цій частині позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що положення ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» порушують обсяг існуючих прав позивача, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки пільги дітям війни, передбачені статтею 6 вказаного Закону, у 2006 році повинні були запроваджуватись поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, однак відповідне Рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційним положення ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», не приймались.
Згідно роз'яснень в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд не може, застосувавши Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перелічені в ст. 150 Конституції, оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.
Стаття 150 Конституції України визначає, що вирішення питань про відповідність Конституції України ( конституційність ) законів та інших правових актів Верховної Ради України належить до повноважень Конституційного Суду України.
Крім того, враховуючи вимоги ст. 100 КАС України, позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог щодо порушення її права у 2006-2007 роках, так як позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, і на цьому наполягає сторона відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наведених вище підстав.
Керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, 55, 124, 150, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-І від 18.11.2004 року, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235-IV від 20.12.2005 року, Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006 року, ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року, ст. ст. 6, 8-12, 70, 71, 86, 94, 99-100, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-І від 18.11.2004 року.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про оскарження і поданням після цього протягом 20 днів скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя : Соколов О.О.