Справа № 2 - a - 622/2007 p.
24 грудня 2007 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: судді Василенка О.М. при секретарі: Сальник О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги до Дня Перемоги, -
Позивач звернувся до суду із вищеназваним позовом, в якому просить суд визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА в перерахунку щорічної разової допомоги за 2004-2007 роки, яка передбачена Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" неправомірною та стягнути з відповідача на його користь недоплачені суми щорічної разової допомоги до Дня Перемоги за 2004-2007 роки в розмірі 3763, 18 гривень.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначив, що він має статус учасника війни, а тому згідно із ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до Дня Перемоги повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. В зв'язку з тим, що вказана грошова допомога відповідачем виплачувалася в значно нищих розмірах, позивач просить стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму щорічної разової допомоги до Дня Перемоги за 2003-2007 роки в розмірі 3763, 18 грн.
В судове засідання позивач не з'явився за станом здоров'я, але подав до суду заяву в якій просить розглядати справу у його відсутність, позов підтримує.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що дійсно, відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.98 p. N 367-XIV, на яку вказує позивач, щорічно до 5 травня іншим учасником війни виплачується разова грошова допомога у розмірі - трьох мінімальних пенсій за віком.
Проте, Постановою КМУ від 18 лютого 2004 p. N177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" із змінами і доповненнями, установлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
На підставі положень вищевказаної постанови та у відповідності із розмірами, встановленими законом про державний бюджет на відповідний рік, починаючи з 2005 року, виплата разової грошової допомоги позивачу здійснювалася в наступних розмірах: 50 грн за 2005 рік, 50 грн за 2006 рік; 55 грн за 2007 рік.
Законом України від 20.12.2005 p. N 3235-IV, дію частини п'ятої статті 14 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
За таких обставин, вимогу позивача про стягнення грошової допомоги за 2006 рік, вважає безпідставною.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 p. N 489-V дію частини п'ятої статті 14 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 p. N 6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частини третьої статей 61, 62, 63, 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Зважаючи на те, що грошову допомогу за 2007 рік було виплачено позивачу в квітні місяці 2007 року, до ухвалення конституційним судом вищевказаного рішення, представник вважає, що підстави для виплати позивачу грошової допомоги за 2007 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, також відсутні.
Крім того, представник вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення щорічної разової допомоги відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2004 року по 2005 рік слід відмовити і тому, що позивач на момент подачі даного позову до суду, пропустив однорічний строк звернення до адміністративного суду, який встановлено ст. 99 КАСУ.
Просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус учасника війни, що підтверджено копією посвідчення, а тому має право на пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.98 p. N 367-XIV, щорічно до 5 травня іншим учасникам війни, до яких віднесений позивач, виплачується разова грошова допомога у розмірі - трьох мінімальних пенсій за віком.
Щорічну виплату разової грошової допомоги здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Згідно довідки № 5956 від 27.11.2007 року, виданої управлінням праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації, відповідач виплатив позивачу, як учаснику війни, щорічну разову грошову допомогу до 05 травня в таких розмірах: за 2005 рік в квітні місяці в розмірі 50 грн; за 2006 рік в квітні місяці в розмірі 50 грн; за 2007 рік в квітні місяці в розмірі 55 грн. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до постанови КМУ від 18 лютого 2004 p. N177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" із змінами і доповненнями, якою установлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Так, статтею 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», установлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни здійснюється у розмірі 130 гривень.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 p. N20-рп/2004, положення статті 44 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» установлено, що у 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни здійснюється у розмірі 50 гривень.
Статтею 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» установлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни здійснюється у розмірі 50 гривень.
Законом України від 20.12.2005 p. N 3235-IV, дію частини п'ятої статті 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Статтею 28 ЗУ Про державшій бюджет України на 2007 рік установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" учасникам війни здійснюється у розмірі 55 гривень.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 p. N6-рп/2007 положення статті 29 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 p. N 489-Vдію частини п'ятої статті 14 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частини третьої статей 61, 62, 63, 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" в частиш визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Так, посилання відповідача на ч.3 вищевказаних рішень Конституційного суду України, згідно якої визнані неконституційними положення п. 13 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, як на підставу відмови в задоволенні позову, суд вважає безпідставними, оскільки з часу проголошення рішення Конституційного суду відповідач повинен був виплатити позивачу недоплачену разову грошову допомогу в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком згідно вимог ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак не вчинив цього, чим порушено конституційні права позивача в сфері отримання встановленого законодавством, належного розміру разової грошової допомоги.
Частиною 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд вважає, що при прийнятті Законів України «Про державний бюджет» на відповідні роки, були значною мірою звужені, гарантовані Конституцією України та Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", права позивача на соціальний захист, зокрема на отримання щорічної разової допомоги.
Враховуючи вищенаведене, при визначенні розміру щорічної разової допомоги позивачу, як учаснику війни, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту", а не законів України «Про державшій бюджет» на вказані вище роки.
З цих же міркувань, а також взявши до уваги положення ст. 64 Конституції України, при вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача недоплаченої суми разової грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком за 2006 рік, суд вважає за необхідне керуватися положенням Конституції України, а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким дію частини п'ятої статті 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Згідно з ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлений річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Посилання відповідача на те, що позивач пропустив даний строк, а тому в задоволенні позову в частині стягнення щорічної разової допомоги відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
за період з 2004 року по 2005 рік слід відмовити, суд вважає безпідставними, оскільки про порушення свого права позивач дізнався 27.11.2007 року, з моменту отримання відповіді відповідача про відмову в перерахунку щорічної допомоги, а тому строк позовної давності ним не пропущено.
Ч.3 ст. 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - IV з 12 січня 2005 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму.
Законом України від 09.07.2003 року № 1058 - XIV з 01.04.2004 року по 11.01.2005 року встановлено розмір мінімальної пенсії за віком - 74, 54 грн.
Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік» від 23.12.2004 року № 2285 - IV з 12.01.2005 року по
2005 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 332 грн. Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235 - IV з 01.01.2006 року по
2006 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 350 грн., з
01.04.2006 року по 30.09.2006 року - 359 грн., з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року - 366 грн.
Статтею 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня -387 грн., з 1 жовтня - 395 грн..
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007 року №749-5 та існує в новій редакції з
28.03.2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений в наступних
розмірах: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн.. з 1 жовтня - 411 грн., при цьому дана стаття доповнена, що
для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст. 28 ЗУ „ Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для
осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає
відповідно 410, 06 грн.; 415, 11 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне частково задовільнити позов, стягнувши на користь позивача недоотриману щорічну разову допомогу за 2004 - 2007 роки в розмірі 3371, 8 грн.
Так, на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути частково недоотриману допомогу за 2004 рік в розмірі 223, 62 грн (74, 54 х 3 - виплачені 0 грн); за 2005 рік в розмірі 946 грн: (332 х 3 - виплачені 50 грн); за 2006 рік в розмірі 1027 грн: (359 х 3 - виплачені 50 грн.); за 2007 рік в розмірі 1175, 18 грн: (410, 06 х 3 - виплачені 55 грн.).
Отже, суд вважає за можливе визнати відмову відповідача щодо перерахунку щорічної допомоги до 05 травня, відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», неправомірною та стягнути на користь позивача недоотриману грошову допомогу за 2004 - 2007 роки в сумі 3371, 80 грн.
Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору.
Судові витрати суд покладає на відповідача.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України розмір судового збору щодо майнових вимог становить 1% від розміру таких вимог, а тому на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 33, 71 грн.
Указані обставини встановлено з пояснень позивача, представника відповідача, матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 17, 89, 99, 100, 158-163, 185, 186 КАС України, ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.98 p. N 367-XIV, ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - IV, Законом України від 09.07.2003 року № 1058 - XIV , Законом України „Про Державний бюджет України на 2005р.", Законом України „Про державний бюджет на 2005 p.", Законом України „Про Державний бюджет України на 2005р.", Законом України „Про державний бюджет на 2006 p.", Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік", рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року, ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито" суд-
Позов задовольнити частково.
Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області щодо перерахунку ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2004-2007 роки, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», неправомірною.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 недоотриману разову грошову допомогу до 05 травня за 2004 - 2007 роки в розмірі 3371, 80 (три тисячі триста сімдесят одну) грн. 80 коп.
Від сплати судового збору позивача звільнити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 33, 71 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду
через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про
апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.