№2-а-1608/09
21 вересня 2009 року Торезький міський суд Донецкой области в складі:
головуючої-судді Стріжакової Т.В.
при секретарі Пекунової Є.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду 01.06.2009 року з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі (далі-УПФУ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він має статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, до 08.09.2008 року був інвалідом 3 групи, а з 08.09.2008 року є інвалідом 2 групи внаслідок захворювань, отриманих при виконанні військових обов'язків під час ліквідації аварії на ЧАЕС. На квітень 2009 року згідно із ст.17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії», ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» встановлено мінімальний розмір пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у сумі 350грн. Відповідно до ст.46 Конституції України, ст.50, ч.4ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір його основної пенсії як інваліда 3 групи не може бути нижчим від 6 мінімальних пенсій за віком, а саме: 350грн.х6=2100грн., йому повинні виплачувати додаткову пенсію у розмірі 350грн.х50%=175грн., також відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право отримувати додатково до пенсії 30% прожиткового мінімуму, а саме: 350грн.х30%=105грн., та 50грн. грошової допомоги на прожиття як інваліду війни. Загальний розмір його пенсії повинен скласти 2430грн. З січня 2006 року він отримує пенсію по інвалідності, яку йому призначено УПФУ в розмірі 2024грн.28коп., і яка не відповідає нормам діючого законодавства України. Він звернувся до відповідача з заявою про приведення розміру його пенсії до розмірів, передбачених ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідач йому відмовляв, посилаючись на ПКМУ. Він не згодний з відповідачем, вважає, що він недоотримав з січня 2006 року по вересень 2008 року пенсію у розмірі 18724грн.45коп. Просив 1)визнати протиправними дії УПФУ при нарахуванні та виплаті йому пенсії з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року, такими, що не відповідають нормам ст.50, ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Конституції України; 2)зобов'язати УПФУ нарахувати та сплатити на його користь 18724грн.45коп. (а.с.1,2).
21.09.2009 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог , в якій вказав, що вимоги, викладені у 1-му пункті підтримує повністю, а пункт 2 викладає у новій редакції: просить зобов'язати УПФУ провести йому перерахунок пенсії по інвалідності за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року у відповідності зі ст.50, ч.4ст.54, ч.3ст.67 ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та виплатити не отриману пенсію за цей період. Просив справу розглянути у його відсутність (а.с.14).
Представник відповідача УПФУ, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, отримавши зміни до позову, у судове засідання не з'явився, відомостей про наявність поважних причин його неявки до суду не надійшло. До суду надійшли його заперечення по справі, просив у позові відмовити (а.с.14,15).
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що позивач належить (віднесений) до 1 категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він має право на пільги, встановлені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується посвідченнями НОМЕР_1 (а.с.7). У пенсійному посвідченні вказано, що позивачу призначена пенсія по 3 групі інвалідності (а.с.13), у довідці МСЕК вказано, що 03.09.2007 року йому була встановлена повторно 2 група інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.8). У зв'язку з порушенням його прав позивач звертався до відповідача з проханням привести розмір пенсії до розмірів, встановлених діючим законодавством, провести донарахування та виплату недоотриманих сум пенсії з 01.01.2005 року, на його звернення УПФУ надало відповідь від 19.01.2006 року та 24.12.2002 року, в яких вказало, що розмір пенсії нарахований відповідно до норм діючого законодавства (а.с.4,5).
У запереченнях на даний адміністративний позов УПФУ вказує, що позивач перебуває на обліку з 04.12.2001 року як одержувач пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, з 03.09.2007 року як одержувач пенсії по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. УПФУ при визначенні позивачу розміру основної та додаткової пенсії правомірно застосовані постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. №654, розмір пенсії визначений згідно із діючим законодавством. Згідно із постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2008 року позивачу проведено перерахунок основної та додаткової пенсії з 01.09.2008 року, виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком, враховуючи прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2009 року розмір пенсії позивача складає 4614,20грн.(а.с.14,15).
Відповідно до ст.22 « Загальної Декларації прав людини », кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46).
З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 даного Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.
Нормами ст.54 даного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та пенсій у зв'язку з втратою годувальника. Частина 4 ст.54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до п.4ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам 3 групи - на 30% мінімальної пенсії за віком.
Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки він віднесений до 1 категорії як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлена третя група інвалідності у зв'язку із військовою службою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Посилання відповідача на частину 5 ст.54 ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання , і пенсії у зв'язку з втратою годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, суд не приймає, оскільки статтею визначено, що КМУ визначає порядок обчислення пенсії, і не вказано, що визначає розмір пенсії; поняття «порядок» означає «як, яким чином», а «розмір» означає «скільки»; ці поняття не можна ототожнювати, вони мають різне правове значення, несуть різне правове навантаження.
Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Згідно із ст. 65 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» затверджено на 2006 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня -366 грн.
Згідно із ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня -380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Згідно із ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня -498 грн.
Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліда війни, якому встановлено групу інвалідності у зв'язку із військовою службою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Фактично позивач отримав пенсію: з січня 2006 року у розмірі 2024,28грн., з квітня 2006 року - 2026,98грн., з жовтня 2006 року - 2029,08грн., з січня 2007 року - 2104,78грн., з квітня 2007 року - 2240,48грн., з серпня 2007 року - 2251,85грн., з вересня 2007 року - 2257,53грн., з жовтня 2006 року - 2265,01грн., з січня 2008 року - 2343,91грн., з квітня 2008 року - 2348,86грн., з липня 2008 року - 2349,31грн. (а.с.15).
Судом не приймаються посилання УПФУ на постанови КМУ від 03.01.2002р. №1 та від 13.07.2004р. №894 з огляду на положення принципу законності, що визначені п.2-4 ст.9 КАС України, та пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України, ст.71 спеціального закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону; а також з огляду на абзац 2 преамбули, частини 3 ст.4, пункту 2 частини 1 ст.8, пункт 13 загального закону ЗУ “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства у відповідність до цього закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, неоднократно розглядав Конституційний Суд України , що вказано у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 по справі 1-21/2005. В ньому Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно із якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Для них передбачений особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обов'язків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, що й зумовило встановлення додаткових пільг соціального забезпечення таких осіб; обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3,22,48 Конституції України. У рішеннях Конституційного Суду зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду від 6.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 1.12.2004рю. №20-рп/2004).
Вирішуючи позовні вимоги позивача за адміністративним позовом до суб'єкта владних повноважень, суд виходить із конституційних принципів, на яких базуються здійснення прав та свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, які передбачені ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, з неможливості скасування та звуження права на пенсійне забезпечення. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, що слідує із положень принципів верховенства права, закріпленого ст.8 Конституцією, ст.8 КАС України. Судом враховується, що позивач у зв'язку з порушенням його прав 22.12.2005 року уперше звернувся до відповідача з проханням привести розмір пенсії до розмірів, встановлених діючим законодавством, провести донарахування та виплату недоотриманих сум пенсії, до теперішнього часу його вимоги за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року не задоволені.
Суд вважає, що дії УПФУ щодо виплати позивачу за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року як інваліду 3 групи пенсії (державної та додаткової пенсії, надбавки) у розмірах, менших шести мінімальних пенсій за віком є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам ст.50, ч.4ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивачу у відповідності зі ст.50, ч.4ст.54, ч.3ст.67 ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та виплатити не отриману пенсію за цей період, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, Законами України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, ст.ст.10, 11, 12, 60, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, -
Позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області по відмові в перерахуванні ОСОБА_2 за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року пенсії відповідно до статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Конституції України.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 по інвалідності відповідно до частини 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, підвищення пенсії відповідно до статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини 3 статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та виплатити ОСОБА_2 недоотриману пенсію за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року.
Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частину в судовому засіданні 21 вересня 2009 року. Постанова буде виготовлена в повному обсязі 22 вересня 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Т.В. СТРІЖАКОВА