Справа № 2-а-5332
2009 року
04 серпня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючий судді Прищепа О.І., при секретарі Амірджанян Н.М., Сігал М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта адміністративну справу за позовом Національного інституту винограду та вина «Магарач» Української академії аграрних наук до Ялтинської міської ради, третя особа: Управління земельних ресурсів м.Ялта, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Ялтинської міської ради №178 від 18 березня 2008 року,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати рішення 16 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради №178 від 18 березня 2008 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадібна ділянка), розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Південнобережне шосе, західніше Бакалії, з послідуючій передачею у власність, на землях Ялтинської міської ради».
Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка входить до складу земель сільськогосподарського призначення, яки знаходяться в постійному користуванні позивача, як правонаступника Кримської зональної та бачної станції «ВИТИМ», а в послідуючім досвідченому господарству, що входить в структури Інституту Кримської дослідницької станції табаководству «Магарач», на підставі Постанови президиума Української академії аграрних наук від 31 березня 2004 року за №5.
Крім того, з квітня 2008 року позивач займається оформленням спірної земельної ділянки, зокрема позивачем отриманий від відповідача перелік необхідних документів для передачі прошеної земельної ділянки в постійне користування. Протоколом №226 від 25 грудня 2008 року постійна депутатська комісія рекомендувала отримати узгодження в Управлінні головного архітектора. 09 лютого 2009 року від Управління головного архітектора отримано позитивне узгодження по складанню проекту відводу. Земельна ділянка на цей момент засаджена виноградними саженцами, що є науковим експериментом Інституту та будь-які дії на цієї експериментальної ділянці не припустимі.
Представник позивача, відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явились про час, дату та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, суд дослідивши в сукупності надані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами контролю, тобто право на судовий контроль органів державної влади. Це означає, що рішення Ялтинської міської Ради не може бути остаточним і підлягає судовому контролю.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації , або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 КАС України про завдання адміністративного судочинства.
В судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до актом на право користування землею від 10 грудня 1957 року (запис у державній книзі реєстрації землекористувань №11) Кримській зональній табачній станції «ВИТИМ» в постійне користування відведено 55,39 га землі (а.с. 29-31).
Представником Ялтинського міського управління земельних ресурсів також надано належним чином завірену копію акту на право користування землею від 07 липня 1987 року, на підставі якого Кримській зональній дослідній станції «ВИТИМ» відведено в постійне користування земельну ділянку площею 16,84 га землі.
Відповідно до акту прийому-передачі земельний угідь КОСТ ПОХ ІВіВ «Магарач», якій затверджено 03 лютого 2004 року, ІВіВ «Магарач» передані земельні угіддя у виді масиву під молоди сади та виноградники - 150,7 га підлягають переданню 01 вересня 2004 року та в м. Ялта (XI-микрорайон-склади «Бакалея» - вул. Міцко) чересполосна ділянка №1, орієнтованою площею 10,9 га передається безпосередньо інституту «Магарач» з моменту затвердження дійсного акту (а.с.28А).
Вказані обставини також підтверджуються наданими представником позивача схемою. (а.с. 30, 43, 48, 66).
Право постійного користування земельною ділянкою в ідповідно до вимог ч.1 ст.92 ЗК України це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Крім того ч.2 ст. 92 ЗК України визначено, що це право набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, зазначений перелік є вичерпний.
Громадяни та юридичні особи, відповідно до вимог п.6 Перехідних Положень ЗК України які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за ЗК України не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Відповідно до пункту 5.3 рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 положення п.6 ЗК України визнано неконституційним та скасовано в частині зобов'язання переоформлення право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.
Відповідно до вимог ст.108 ЦК України п еретворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми та у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Відповідно до ч.5 ст.59 Господарському Кодексу України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Отже, при реорганізації та перетворені від попередньої юридичної особи до новоствореної переходять всі права та обов'язки, в тому числі і право на користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч.1,2 ст.116 ЗК України г ромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до вимог ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до п.2 Постанови КМ України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня 2002 року №449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Таким чином аналізуючи вище викладені норми діючого законодавства України слід дійти висновку про те, що інститут «Магарач» дійсно є землекористувачем спірної земельної ділянки на правовий підставі і не є особою, яка відповідно до чинного земельного законодавства не може бути землекористувачем прошеної земельної ділянки.
Крім того вказаний акти на право користування землею від 07 липня 1987 року, на підставі якого Кримській зональній дослідній станції «ВИТИМ» відведено в постійне користування земельну ділянку площею 16,84 га землі, є діючим.
Також позивач на підставі вказаного акту користується вказаною спірною ділянкою на правових підставах.
У свою чергу існуючий державний акт на право постійного користування на земельну ділянку є дійсним, який може бути використаний для визначення та переоформлення правовстановлюючого документу на право користування земельною ділянкою новоствореним землекористувачем.
Відповідно до вимог ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.24 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Однак, не зважаючи на існування землекористувача, та наявність у нього не скасованого акту на право постійного користування землею 18 березня 2008 року на пленарному засіданні 16 сесії 5 скликання Ялтинська міська рада приймає рішення №178 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: м. Ялта,вул. Південнобережне шосе, західніше Бакалії з послідуючій передачею у власність на землях Ялтинської міської ради. (а.с. 9, 42).
Підставою для прийняття цього рішення стали заява ОСОБА_1, лист Ялтинської міської ради про дозвіл на збір попередніх матеріалів, матеріали по вибору та узгодженню, довідкою Ялтинського міського управління Земельних ресурсів від 04 грудня 2007 року, попереднє узгодження Ялтинської СЕС, підставою якої стала довідка. (а.с. 46-59).
Також встановлено, що довідку Ялтинського міського управління Земельних ресурсів від 04 грудня 2007 року відкликано начальником Ялтинського міського управління земель них Ресурсів 27 січня 2009 року . (а.с.45).
Відповідно до вимог ст.12 ЗК України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Відповідно до вимог ст.78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до вимог п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до вимог ч.2 та п.в ч.3 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Відповідно до вимог ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ... будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ... у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної ... районної, або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Розглянувши вказану заяву відповідно до вимог ч.2 ст.118 ЗК України, орган виконавчої влади та орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо приватизації земельних ділянок у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до вимог п.34 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Аналізуючи вказані норми Земельного кодексу України, ЗУ «Про самоврядування в Україні» та Конституції України слід дійти висновку про те, що відповідна міська рада розглядаючи заяву про передачу земельної ділянки у власність та надавая дозвіл на розробку проекту її відведення, повинна перевіряти чи ненадана іспрашуванна земельна ділянка іншим суб'єктам права власності чи користування на землю у власність, користування чи оренду.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
З наданих суду матеріалів виходить, що передбачена для ОСОБА_1 земельна ділянка входить до меж земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача.
Твердження відповідача та третій особи, що прошена земельна ділянка ОСОБА_1 не входить до меж земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні у позивача, не підтвердженні документально.
Крім того, в ідповідно до вимог ст.149 ЗК України, земельні ділянки, надані в постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних і інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Приймаючи до уваги, що Земельним Кодексом України не передбачено автоматичного припинення права власності та користування земельною ділянкою та матеріали справи не містять жодного рішення про припинення права користування позивачем спірною земельною ділянкою або письмової відмови згоди на вилучення земельної ділянки чи його частки, суд вважає, що Ялтинська міська рада немала права на прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню яка належить позивачу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення 16 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради №178 від 18 березня 2008 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Південнобережне шосе, західніше Бакалії, з послідуючій передачею у власність, на землях Ялтинської міської ради» слід скасувати, як незаконне.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України слід поновити строк на звернення позивача до суду оскільки його пропущено з поважних причин.
Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 94,98 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 8.50 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14,19 Конституції України, ст.ст.12, 78, 81, 116, 118, 125, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 24, 26, 33, 59, 70 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 1, 2, 8-12, 14, 69 - 72, ч.4 ст. 118, 128, 138, 139, 143, 158-163, 255 КАС України, -
Позовну заяву Національного інституту винограду та вина «Магарач» Української академії аграрних наук до Ялтинської міської ради, третя особа: Управління земельних ресурсів м. Ялта, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Ялтинської міської ради №178 від 18 березня 2008 року - задовольнити.
Рішення пленарного засідання 16 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради №178 від 18 березня 2008 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (приусадібна ділянка), розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Південнобережне шосе, західніше Бакалії, з послідуючій передачею у власність, на землях Ялтинської міської ради» - визнати незаконним та скасувати.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя: